Справа №759/123/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4076/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
01 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №62023100120000582 від 02.08.2023 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Врубівка, Попаснянського району, Луганської області, громадянина України, працював на посаді дільничного офіцера поліції Відділення поліції № 5 (с. Чайки) Бучанського районного УП ГУНП в Київській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 156-1 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 156-1 КК України, та призначено покарання за:
- ч. 4 ст. 152 КК України у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 156 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, що пов'язана з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб, строком на 3 (три) роки;
- ч. 3 ст. 156-1 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, що пов'язана з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб, строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України обвинуваченому ОСОБА_8 призначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, що пов'язана з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб строком на 3 роки.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_8 позбавлено звання старший лейтенант поліції.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_8 - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» - залишено без зміни.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду міста Києва від 17.03.2025 відносно ОСОБА_8 у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та призначити покарання: - за вчинення кримінального правопорушення передбаченого, ч. 4 ст. 152 КК України - 15 (п'ятнадцять років) позбавлення волі; - за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю пов'язаною, з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб строком на 3 (три) роки; - за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 156-1 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю пов'язаною, з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб строком на З (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначити остаточне покарання -15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, пов'язаною, з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб строком на 3 (три) роки; На підставі ст. 54 КК України - позбавити ОСОБА_8 спеціального звання «старший лейтенант поліції».
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість вироку, що прийнятий з порушенням норм процесуального права, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року скасувати і закрити кримінальне провадження №62023100120000582 від 02.08.2023.
Крім того, захисник ОСОБА_7 подала клопотання, в якому просить змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на інший, на пов'язаний з триманням під вартою, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання, захисник вказує, що обвинувачений має виключно позитивні характеристики, не має жодного наміру переховуватись від слідства та суду, раніше не судимий, в розшуку не значиться, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, йому не повідомлялося про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень. Окрім цього апелянт зазначає, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, не має у володінні чи користуванні іншого нерухомого майна, окрім того, що перебуває у нього в користуванні, за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні 6 дітей, двоє з яких безпосередньо проживають з ним, відносно інших ним сплачуються аліменти, мати ОСОБА_8 є інвалідом 2 групи безстроково, у результаті чого потребує догляду.
Також захисник вказує, що при оцінці ризику знищення, приховання або спотворення доказів слід враховувати те, що на даний час досудове розслідування по даному кримінальному провадженню закінчено, стороною обвинувачення було вилучено ряд предметів, які у подальшому були визнані речовими доказами у справи, а відтак відсутні достатні підстави вважати, що обвинувачений зможе якимось чином вжити заходів щодо знищення чи спотворення цих доказів. Крім того, апелянт зазначає, що при оцінці ризику впливу на свідків, експерта, спеціаліста, іншого підозрюваного слід вважати, що заявлений ризик є в повній мірі припущенням обвинувачення, а також відсутні достатні підстави вважати, що існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 .
Окрім цього захисник вказує, що ОСОБА_8 має ряд захворювань і в умовах СІЗО не можливо отримати кваліфіковану медичну допомогу. Також захисник наголошує на тому, що з моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_8 та обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою минуло вже майже два роки, що є тривалим строком в розумінні практики Європейського Суду з прав людини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, яка підтримала клопотання та просила його задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення заявленого клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з тримання під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 судом першої інстанції визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 156-1 КК України, та йому призначено покарання за: - ч. 4 ст. 152 КК України у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі; - ч. 2 ст. 156 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, що пов'язана з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб, строком на 3 (три) роки; - ч. 3 ст. 156-1 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, що пов'язана з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб, строком на 2 (два) роки;
На підставі ч.1 ст. 70 КК України обвинуваченому ОСОБА_8 призначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися діяльністю, що пов'язана з вихованням й освітою неповнолітніх та малолітніх осіб строком на 3 роки.
Цим же вироком запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», залишено без зміни.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення «Руслан Яковенко проти України» зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після: засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.
Наведене свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоч і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.
Таким чином, тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років, є обґрунтованим.
Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження і доводами клопотання захисника, на даному етапі апеляційного розгляду будь-яких нових обставин, передбачених вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, які б виникли після постановлення вироку і стали підставою для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу, не встановила.
Захисником не надано будь-яких даних, які б свідчили про виняткові обставини, які б давали суду підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Керуючись ст. ст. 376, 404 КПК України, колегія суддів,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3