03 липня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/11779/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Саліхова В. В., Левенця Б. Б.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі: адвоката Білана Р. О., в інтересах ФОП ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Білана Романа Олексійовича в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Ольшевської І. О.
від 12 травня 2025 року
у цивільній справі № 752/15625/22 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_2
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Білана Р. О. про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат Білан Р. О., в інтересах ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до Голосіївського районного суду м. Києва для вирішення заяви по суті.
Зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана представником скаржника відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, оскільки суд не вирішив питання про судові витрати, які скаржник поніс на правничу допомогу. Рішення Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/15625/22 було прийнято 09 квітня 2025 року, але проголошено лише вступну та резолютивну частину. Оскільки згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови відповідної заяви до закінчення дебатів, зважаючи на те, що повний текст рішення було складено 21 квітня 2025 року і доставлено до електронного суду 25 квітня 2025 року о 22:16. Скаржник отримав рішення 25 квітня 2025 року і ознайомився з ним 26 квітня 2025 року, а отже вважає, що заяву про винесення додаткового рішення було подано 28 квітня 2025 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною 8 ст. 141 ЦПК України. Таким чином, на думку апелянта, ухвала суду щодо залишення заяви без розгляду підлягає скасуванню у зв'язку з дотриманням строків звернення до суду для ухвалення додаткового рішення
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Білан Р. О., в інтересах ФОП ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення адвоката Білана Р. О., в інтересах ФОП ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення.
28.04.2025 адвокат Білан Р. О., в інтересах ФОП ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій адвокат просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 39 600,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що відповідач, користуючись правом на отримання професійної правничої допомоги, уклала з адвокатом Договір про надання правничої допомоги від 14.11.2022. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 28.04.2025 розмір витрат, пов'язаних із розглядом даної справи складає 39 600 грн.
Залишаючи заяву без розгляду, суд виходив із того, що представник відповідача подав докази на підтвердження понесених витрат на правову (правничу) допомогу поза межами строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України. Суд зазначив, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Також було відмічено, що положення частини 8 статті 141 ЦПК України мають імперативний характер, і суд зобов'язаний залишити без розгляду заяву про розподіл судових витрат, подану після визначеного граничного строку. Крім того, представник відповідача не клопотав про поновлення пропущеного строку на подання відповідних доказів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про залишення заяви без розгляду, водночас, вважає зауважити наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №908/574/20, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №911/2130/21).
Щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, колегія суддів звертає увагу, що вказівка у частині 1 статті 246 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Отже, з огляду на вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України, заявник мав до закінчення судових дебатів у справі у відзиві на апеляційну скаргу зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору, та повідомити про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи й подати відповідні докази (що існують на день ухвалення рішення по суті спору) понесених ним витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів.
Вказане положення, яке встановлює окремий п'ятиденний строк для подання доказів понесених судових витрат, прямо не пов'язує його перебіг із моментом складення повного судового рішення чи його вручення учаснику справи. Тому, такий строк обчислюється саме з дня ухвалення (проголошення) судового рішення незалежно від дати складення повного тексту, за умови дотримання вимоги щодо попереднього повідомлення суду про намір подати таке клопотання.
З матеріалів справи вбачається, що у першій заяві (відзив на позов а.с. 42-48 т. 1) представник відповідача подав попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.
У судовому засіданні 19.03.2025 за участі представників як позивача так і відповідача судом була оголошена перерва до 09.04.2025 для дослідження доказів та судових дебатів, про що обидва представники повідомлені під розписку (а.с. 4-5, т. 1).
У судове засідання 09.04.2025 учасники справи та їх представники не з'явились.
Як вбачається із матеріалів справи, упродовж усього часу її розгляду про намір подати клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач, або його представник, до 09.04.2025 не заявив, а попередній розрахунок викладений у відзиві, не є такою заявою у розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Оскільки можливість подати докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є невід'ємною частиною умови про попереднє заявлення стороною відповідного клопотання до закінчення судових дебатів, і сама по собі подача документів протягом п'яти днів є недостатньою, незважаючи на дату складання повного тексту судового рішення та часу його отримання відповідачем, заява не могла бути прийнята судом до розгляду, адже відповідач не дотримався визначальної для вирішення питання про відшкодування судових витрат умови - не заявив про свій намір подати таке клопотання до завершення судових дебатів.
Хоча суд першої інстанції, залишаючи заяву без розгляду, не посилався безпосередньо на відсутність попереднього клопотання до дебатів як ключову підставу, відсутність такої заяви - яка у комплексі з дотриманням п'ятиденного строку для подання доказів та зазначенням попереднього розрахунку витрат формує належне звернення - за висновком апеляційного суду, є самостійною та достатньою процесуальною перешкодою для її розгляду по суті, що унеможливлює скасування оскаржуваної ухвали з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі суду, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Білана Романа Олексійовича, який діє в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 08 липня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов