11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконферецзв'язку між Київським апеляційним судом та ДУ «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що Державним бюро розслідувань заяву ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві, для організації розгляду в межах наданих повноважень. Аналізуючи викладене, слідчий суддя вважає, що Державне бюро розслідувань діяло в межах чинного законодавства та наданих йому повноважень.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та зобов'язати посадових осіб Державного бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про злочин від 08 липня 2024 року.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотними порушеннями вимог КПК України, бо відсутність технічної відеофіксації є підставою для скасування ухвали суду.
Справа № 11-сс/824/3971/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
Також ОСОБА_5 ставить питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що ухвала була постановлена за його відсутності, а її копію він отримав 07 травня 2025 року.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не надсилав, а тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню за умови, що особа, яка подає таку скаргу ставить питання про його поновлення та доведе поважність причин його пропуску.
Враховуючи ті обставини, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року була постановлена без участі сторін, а її копія була направлена до ДУ «Київський слідчий ізолятор» 30 квітня 2025 року та ОСОБА_5 , який утримується під вартою, було отримано 07 травня 2025 року та цього ж дня ним подано апеляційну скаргу, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_5 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цієї ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим він підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Крім того, за вимогами закону бездіяльність, визначена в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, полягає, зокрема, у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
Пунктом 7 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворено його територіальні управління, зокрема територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.
Частиною 1 ст. 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно вказаної скарги, 08 липня 2024 року ОСОБА_5 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України, відомості по якій до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.
Разом з тим, згідно листа Державного бюро розслідувань № 2292зкп/10-2-04-02-9060/24 від 17.07.2024 року, заяву ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, для організації розгляду та прийняття рішення в порядку статей 214, 216 КПК України.
Отже, із вказаного слідує, що уповноваженими особами Державного бюро розслідувань заяву ОСОБА_5 було направлено за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, для розгляду та прийняття рішення у межах компетенції вказаного органу.
Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що Державне бюро розслідувань діяло в межах чинного законодавства та наданих йому повноважень.
Що стосується ст. 214 КПК України, то її положення регулюють порядок реєстрації заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення. Однак, як зазначалося вище, не кожна заява, з огляду лише на одну її назву, є заявою про кримінальне правопорушення, а лише та, яка містить відомості, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тому закон і уповноважує посадову особу, яка отримала заяву, та слідчого суддю, який розглядає скаргу на бездіяльність такої особи щодо невнесення відомостей за заявою про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перевірити її на наявність відомостей, що можуть вказувати саме про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, висновки слідчого судді про те, що уповноваженими особами Державного бюро розслідувань не вчинено бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, є обґрунтованими та повністю підтверджуються матеріалами скарги, про що суд навів у постановленій ним ухвалі.
Всупереч доводів апелянта, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена компетентним судом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням належних і допустимих мотивів та підстав її прийняття.
Не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_5 на те, що слідчим суддею не здійснювалась фіксація судового засідання під час розгляду його скарги.
Виходячи з положень ст. 103 КПК України, слідує, що фіксація судового засідання здійснюється на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, та у журналі судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
В матеріалах справи за скаргою ОСОБА_5 наявний журнал судового засідання від 10 квітня 2025 року. Фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалась, про що зазначено і у прийнятому слідчим суддею рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не свідчать про допущення слідчим суддею істотних порушень вимог КПК України, а тому не є підставою для скасування постановленої ухвали.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року, вважаючи її законною і обґрунтованою.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3