11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення, а такими є об'єктивні дані (докази), що підтверджують реальність конкретної події злочину - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. Проте заява ОСОБА_5 від 20 лютого 2025 року не містить жодних фактів, які б вказували на вчинення кримінальних протиправних дій, а містить лише думку та твердження заявника про вчинення кримінального правопорушення, тому, враховуючи те, що така заява не може вважатись заявою про вчинення кримінального правопорушення, то відсутні підстави для внесення відомостей із цієї заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відмовила у задоволенні скарги.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою, просить її скасувати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що слідчий суддя не взяла _________________________________________________
Справа № 11-сс/824/3198/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
до уваги Узагальнення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17, згідно якого суд роз'яснив, що на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того,
щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Таким чином, з огляду на чіткий обов'язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань із встановленням обмежень процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК України 24-годинного строку слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора.
Отже, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результат аналізу наведених особою відомостей свідчить про відсутність ознак складу злочину такі відомості мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Таким чином, звертає увагу, що слідчий суддя не має повноважень (слідчого, прокурора) для перевірки заяв на відповідність ст. 214 КПК України, такі функція відведена органам досудового слідства після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також зазначає, що в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, він вказав всі необхідні дані про вчинення кримінального правопорушення, час, місце та дані правопорушників.
Наголошує й на тому, що він не оскаржував рішення, постанову прокурора про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а він оскаржував тільки незаконність дій (бездіяльності) співробітників Офісу Генерального прокурора України, які після отримання його заяви про вчинення кримінального правопорушення не зробили дії, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України. Слідчий суддя своїм рішенням встановив вказаний факт.
Також апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року, посилаючись на ті обставини, що вказане рішення було оприлюднено 04 квітня 2025 року.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_5 та прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не надсилали, при цьому від ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. За таких обставин, апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню за умови, що особа, яка подає таку скаргу, ставить питання про його поновлення та доведе поважність причин його пропуску.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року була постановлена без участі сторін. При цьому в матеріалах справи наявна лише копія супровідного листа Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року про направлення копії оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 , але відсутні докази її отримання. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_5 зі змістом вказаного рішення ознайомився по його оприлюдненню 04 квітня 2025 року, хоча, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення було надіслано судом 03.04.2025 року, а забезпечено надання до нього доступу - 07.04.2025 року. Апеляційну скаргу він подав до суду апеляційної інстанції 04.04.2025 року.
Зважаючи на вказані обставини та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку ОСОБА_5 пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 було подано скаргу на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 20 лютого 2025 року.
У самій заяві від 20 лютого 2025 року ОСОБА_5 вказує, що 20 лютого 2025 року в реєстрі судових рішень він ознайомився з судовими рішеннями Марганецького міського суду Дніпропетровської області, якими встановлено незаконні дії співробітників поліції ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо винесення незаконних, не мотивованих постанов стосовно громадян України.
Згідно змісту заяви, рішеннями Марганецького міського суду Дніпропетровської області:
- від 24 липня 2023 року (судова справа - 2-а/180/2/23) визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 ;
- від 05 жовтня 2023 року (судова справа - 180/1279/23) визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 ;
- від 11 квітня 2024 року (судова справа - 180/91/24) визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 ;
- від 30 квітня 2024 року (судова справа - 180/379/24) визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 ;
- від 08 листопада 2024 року (судова справа - 180/2106/24) визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 ;
- від 30 жовтня 2024 року (судова справа - 180/1861/24) визнано протиправною та скасовано другу постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 ;
- від 01 серпня 2024 року (судова справа - 180/1487/24) визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, складену співробітником поліції СРПП ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 .
Таким чином, судовими рішеннями, які перебувають у законній силі, встановлено факт недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків співробітників поліції м. Марганець ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, тим самим встановлено факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Таким чином, зі змісту заяви вбачається, що викладені в ній обставини не містять достатніх та обґрунтованих відомостей, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення співробітниками ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Викладені у заяві ОСОБА_5 доводи є лише суб'єктивним судженням заявника, без посилання на конкретні обставини, які б давали розумні підстави і підозри вважати про вчинення особами кримінально-караного діяння. Сам факт скасування судом постанов працівників ВП-1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не є службовою недбалістю в розумінні ст. 367 КК України.
Отже, наведені у заяві ОСОБА_5 обставини, всупереч доводів його апеляційної скарги, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Те, що у своїй заяві ОСОБА_5 вказав час, місце та дані про осіб, які, на його думку, вчинили кримінальне правопорушення, без наведення об'єктивних даних, що вказують на ймовірність вчинення передбаченого законом про кримінальну відповідальність діяння, ще не свідчить, що ця заява є заявою про кримінальне правопорушення. Це слугує гарантією від необґрунтованого кримінального переслідування особи.
У зв'язку із зазначеним, заява ОСОБА_5 від 20 лютого 2025 року не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України.
Що стосується тверджень ОСОБА_5 , що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягає будь яка заява, яка іменується заявою про злочин, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, положення ст. 214 КПК України регулюють порядок реєстрації заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення. Однак, як зазначалося вище, не кожна заява, з огляду лише на одну її назву, є заявою про кримінальне правопорушення, а лише та, яка містить відомості, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тому закон і уповноважує посадову особу, яка отримала заяву, та слідчого суддю, який розглядає скаргу на бездіяльність такої особи щодо невнесення відомостей за заявою про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перевірити її на наявність відомостей, що можуть вказувати саме про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві, яка не містить достатньої інформації, що вказують на реальну ймовірність вчинення кримінального правопорушення, не є бездіяльністю, про яку зазначає апелянт.
Наведеним спростовується і твердження ОСОБА_5 , що слідчий суддя не вправі перевіряти заяву на предмет викладення в ній інформації саме про кримінальне правопорушення.
В ході апеляційного перегляду ухвали встановлено, що слідчий суддя розглянув скаргу у відповідності до вимог закону, на підставі повного і об'єктивного дослідження усіх наданих йому матеріалів, з наведенням мотивів прийняття відповідного рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3