Справа № 500/1079/25
08 липня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Сампару Н.М., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту позивача про звільнення його з військової служби за «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 , НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт про звільнення позивача з військової служби за підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вступив за власним бажанням лав Збройних Сил України та у зв'язку з мобілізацією прийнятий на Військову службу до Військової частини НОМЕР_3 . Зазначає, що 27.09.2022 позивач проходячи службу у Військовій частині НОМЕР_3 одержав мінно-вибухову травму, струс головного мозку, закриту черепно - мозкову травму, акубатравма, з огляду на що перебував на стаціонарному лікуванні в період з 04.03.2023 по 17.03.2023 з діагнозом змішаний тривожно-депресивний розлад. Представник позивача вказує, що 24.10.2024, відповідно до припису №67/973 Військової частини НОМЕР_2 , позивачу було запропоновано вибути із Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Надалі, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.10.2024, молодшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву взводу резерву сержантського складу роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 26.10.2024 №515-РС на посаду сержанта резерву 94 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Станом на 28.10.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів. Представник позивача зазначив, що прибувши до Військової частини НОМЕР_1 , уповноважена особа вказаної військової частини повідомила, що ОСОБА_1 не підлягає проходженню військової служби в бойовому підрозділі та потребує проходження ВЛК.
Сторона позивача вважає, що військовослужбовець ОСОБА_1 приналежний саме до військової частини в якій проходив військову службу до направлення у Військову частину НОМЕР_1 , а саме: до Військової частини НОМЕР_2 , з огляду на що 16.11.2024 він подав рапорт про звільнення з військової служби до вказаної військової частини у зв'язку із смертю рідного брата. Рапорт аналогічного змісту позивач подав і до Військової частини НОМЕР_1 .
Оскільки відповіді на такі рапорти позивач не отримав, він звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою суду від 28.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
12.03.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_2 , у якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 був зарахований до списків особовою складу Військової частини НОМЕР_2 , - 25.10.2024 та через три дні, - 28.10.2024 наказом командира вказаної військової частини він вибув для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, а саме: НОМЕР_1 . За час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 позивач рапортів про звільнення не подавав.
Однак відповідач 2 вказує, що 13.12.2024 на її адресу надійшов рапорт позивача датований 16.11.2024, у якому він просив звільнити його із військової служби. Відповідач вказує, що за результатом розгляду вказаного рапорту позивачу було повідомлено, що оскільки 28.10.2024 його було виключено зі списків особового складу військової частини та направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , то підстави для подання клопотання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 відсутні.
Відповідач 2 вказав, що у зв'язку з тим, що Військова частина НОМЕР_2 не має повноважень, щодо звільнення з військової служби військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 стосовно звільнення ОСОБА_1 з військової служби - є неефективним способом захисту його прав та інтересів (арк. справи 19-23).
17.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_1 у якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що військовослужбовець ОСОБА_1 не проходив і не проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №7/1008 від 14.03.2025 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку із цим позивач не може бути звільнений з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 , оскільки відповідач 1 не наділений щодо військовослужбовця ОСОБА_1 такими повноваженнями. Вказує, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби із доданими до нього документами до військової частини НОМЕР_1 не надходив, у службі діловодства не облікований, а з доданих до позовної заяви доказів про його надіслання слідує, що такий надсилався не за поштовою адресою відповідача 1 (арк. справи 24-29).
09.05.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, адвоката Сампари Н.М., у якій в спростування доводів Військової частини НОМЕР_1 , зазначено, що у наказі командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.10.2024 зазначено, що молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 26.10.2024 №515-РС на посаду сержанта резерву 94 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на що його було виключено 28.10.2024 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення. Зазначає, що доводи відповідача 1 про неотримання рапорту позивача є помилковими адже із доказів щодо поштового відправлення, наявних у матеріалах судової справи слідує, що такий рапорт було надіслано та вручено посадовим особам вказаної військової частини (арк. справи 33-36).
Ухвалою від 09.05.2025 суд продовжив процесуальний строк розгляду справи на десять днів.
20.05.2025 відповідачем 1 - Військовою частиною НОМЕР_1 , подано заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач 1 наполягає на тому, що позивач скеровував свої поштові відправлення на адресу, за якою відповідач ніколи не був зареєстрований та не дислокувався (арк. справи 37).
Ухвалою від 06.06.2025 суд дослідивши матеріали справи вирішив витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази у справі, а саме: докази що підтверджують рух по військовій службі позивача, зокрема, але не виключно, військово-облікову картку та довідку про проходження військової служби (Форма 5). Також суд продовжив процесуальний строк розгляду справи.
06.06.2025 представником позивача на адресу суду подано клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: облікову картку до військового квитка позивача (арк. справи 43-46).
13.06.2025, на адресу суду надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання на виконання ухвали копію облікової картки, та наявні в ІНФОРМАЦІЯ_2 дані щодо працевлаштування громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме витяг з ОБЕРІГ.
Також повідомлено, що оскільки громадянин ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації безпосередньо Військовою частиною НОМЕР_6 , а не ІНФОРМАЦІЯ_2 , то інформація щодо проходження служби вказаного військовослужбовця є неповною (арк. справи 50-53).
Інших заяв на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування в основній щорічної відпустки головуючої судді у даній справі, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не спростовується учасниками, позивач - ОСОБА_1 , 1978 року народження, є учасником бойових дій (арк. справи 5 зворот), військовослужбовцем за мобілізацією у військовому званні молодший сержант, який 24.02.2022 вибув у Військову частину НОМЕР_6 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується обліковою карткою до військового квитка позивача № НОМЕР_7 (арк. справи 51 зворот).
Приписом командира Військової частини НОМЕР_2 №67/973 від 24.10.2024 позивачу запропоновано вибути із вказаної військової частини для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , строк прибуття 29.10.2024 (арк. справи 10 зворот).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №298 від 28.10.2024 позивача - молодшого сержанта резерву Військової частини НОМЕР_2 , виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 28.10.2024 та всіх видів забезпечення з виплатою належних сум грошового забезпечення (арк. справи 10).
У вказаному наказі зазначено, що позивач призначений на посаду сержанта резерву 94 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (в/ч НОМЕР_5 ) по особовому складу №515-РС від 26.10.2024.
Згідно свідоцтв про народження № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 , ОСОБА_2 є рідним братом позивача (арк. справи 7-7 зворот)
Відповідно до сповіщення сім'ї №13502, рідний брат позивача - ОСОБА_2 загинув (арк. справи 9 зворот).
У зв'язку із смертю рідного брата, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із рапортом від 16.11.2024, у якому просив звільнити його із військової служби на підставі абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (арк. справи 6).
Судом встановлено, а позивачем не спростовано, що відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 листом №10301 від 18.12.2024 повідомила позивача про те, що його рапорт від 16.11.2024 розглянуто та вказано, що оскільки з 28.10.2024 його виключено із списків особового складу вказаної військової частини та направлений для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, то підстави для подання клопотання про звільнення з військової служби щодо позивача у командування Військової частини НОМЕР_2 відсутнє (арк. справи 21 зворот).
Аналогічно, у зв'язку із смертю рідного брата, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 25.02.2025, у якому просив звільнити його із військової служби на підставі абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (арк. справи 8-9).
Однак, на час звернення з позовом у позивача відсутні відомості про розгляд Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача від 25.02.2025.
У позовній заяві представником позивача вказано, що позивач відносить себе до числа військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 , оскільки уповноважена особа Військової частини НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що він не підлягає проходженню військової служби в бойовому підрозділі та потребує проходження ВЛК.
Вказуючи на бездіяльність Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту позивача про звільнення його з військової служби за «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» сторона позивача просить суд зобов'язати їх розглянути вказаний рапорт по суті.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Воєнний стан в Україні діє і на даний час.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною першою та другою статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону №2232-XII розрізняють визначені види військової служби, а саме: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби регламентовані статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в редакції змін внесених згідно з Указом Президента №439/2023 від 18.07.2023 (далі - Положення №1153).
Так, цим Положенням визначається порядок проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин звільнення з військової служби.
Так, права посадових осіб щодо звільнення з військової служби, вимоги та порядок звільнення з військової служби, в тому числі військовослужбовців, які призвані за мобілізацією на період воєнного стану врегульовано розділом ХІІ Положення №1153.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
При цьому, відповідно до вимог пункту 234 Положення №1153 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 225 Положення №1153 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170).
Першочергово слід відмітити, що відповідно до пункту 1.2. Інструкції №170, - застосування вимог Положення №1153 до громадян України здійснюється рішенням посадових осіб, яким надано таке право Положенням.
Відповідно до пункту 14.10 Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції №170).
Разом з тим, варто вказати, що рапорт передбачає собою вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України №735 від 28.12.2016 (далі - Інструкція №735).
Згідно пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що звільнення з військової служби через сімейні обставини чи інші поважні причини відбувається шляхом:
подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин, а наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, які мають бути прийняті в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Так, відповідно до матеріалів справи позивач є військовослужбовцем за мобілізацією у військовому званні молодший сержант, який 24.02.2022 вибув у Військову частину НОМЕР_6 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується обліковою карткою до військового квитка позивача № НОМЕР_7 (арк. справи 51 зворот).
Судом встановлено, що в період з 25.10.2024 по 28.10.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та наказом командира вказаної військової частини №298 від 28.10.2024 його виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 28.10.2024 та всіх видів забезпечення з виплатою належних сум грошового забезпечення (арк. справи 10).
Також судом встановлено, що позивач звертався до командування Військової частини НОМЕР_2 із рапортом від 16.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із смертю рідного брата.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду вказаного рапорту по суті та зобов'язати її повторно розглянути вказаний рапорт.
Щодо заявлених позовних вимог суд зазначає, що за діючого нормативно-правового регулювання, звільнення з військової служби через сімейні обставини чи інші поважні причини відбувається шляхом: подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин, а наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, які мають бути прийняті в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Поряд з цим, із матеріалів судової справи слідує, що позивач на момент подання рапорту до Військової частини НОМЕР_2 був виключений із списків особового складу вказаної військової частини з 28.10.2024 згідно з наказом командира вказаної військової частини №298 від 28.10.2024.
При цьому, в якості підстави для виключення із списків особового складу вказаної військової частини став наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (в/ч НОМЕР_5 ) по особовому складу №515-РС від 26.10.2024, згідно з яким позивач призначений на посаду сержанта резерву 94 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Наведені обставини спростовують доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_1 (позивач) є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , оскільки з 28.10.2024 він виключений із списків особового складу вказаної військової частини.
Доказів повторного зарахування позивача до особового складу вказаної військової частини сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Окрім цього, в ході розгляду даної судової справи судом встановлено, а позивачем не спростовано, що відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 листом №10301 від 18.12.2024 повідомила позивача про те, що його рапорт від 16.11.2024 розглянуто та вказано, що оскільки з 28.10.2024 його виключено із списків особового складу вказаної військової частини та направлений для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, то підстави для подання клопотання про звільнення з військової служби щодо позивача у командування Військової частини НОМЕР_2 відсутнє (арк. справи 21 зворот).
Вказані обставини підтверджують, що відповідачем 2 не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту позивача від 16.11.2024 щодо звільнення його з військової служби, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Також судом встановлено, що 25.02.2025 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 25.02.2025 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із смертю рідного брата.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду вказаного рапорту по суті та зобов'язати її повторно розглянути вказаний рапорт.
Щодо вказаних позовних вимог то суд зазначає, що оскільки із наданих суду доказів слідує, що позивач наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (в/ч НОМЕР_5 ) по особовому складу №515-РС від 26.10.2024 призначений на посаду сержанта резерву 94 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , то саме до вказаної військової частини позивачу сліду було подавати рапорт «по команді» щодо звільнення його з військової служби, позаяк доказів зарахування його до особового складу інших військових частин сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Поряд з цим, із змісту наданих суду доказів слідує, що позивач надсилав вказаний рапорт від 25.02.2025 за поштовою адресою « АДРЕСА_1 », поряд з цим до матеріалів справи відповідачем 1 Військовою частиною НОМЕР_1 надано Довідку з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №53/23 згідно з якою місцезнаходження вказаної військової частини АДРЕСА_2 , з 2023 року (арк. справи 28).
Будь-яких пояснень щодо адресування вказаного рапорту у місто Шептицький Львівської області (до 2024 року назва міста Червоноград Львівської області) представником позивача ні в позовній заяві ні у відповіді на відзив не зазначено. Доказів дислокації вказаної військової частини у АДРЕСА_3 станом на час подачі рапорту сторонами також не представлено, а судом не здобуто, в той час як згідно Довідки Військової частини НОМЕР_1 №7/1008 від 14.03.2025 рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 до військової служби не надходив (арк. справи 27). За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем рапорт до Військової частини НОМЕР_1 подано у невстановленому законом порядку.
Вказані обставини підтверджують, що відповідачем 1 також не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту позивача від 25.02.2025 щодо звільнення його з військової служби, а відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають до задоволення.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 );
відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ).
- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_12 ).
Головуючий суддя Мірінович У.А.