08 липня 2025 рокусправа № 380/14051/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідача-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведення розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії позиву, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату позивачу, згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 30.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, у зв'язку із чим звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії з нарахуванням підвищення розміру пенсії на підставі пункту "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач-2 рішенням від 06.06.2024 № 913170144020 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви, вказавши, зокрема, що ОСОБА_1 не була примусово переселена, тому підстав перерахунку немає, однак згідно з довідкою про реабілітацію, ОСОБА_1 встановлено підвищення до пенсії як членам сімей реабілітованих 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленої на той розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком, яка застосовувалась при обчисленні відповідних підвищень і надбавок до пенсії, на сьогодні виплачується - 43,52 грн.
Позивач вважає протиправною відмову відповідача-1 у перерахунку пенсії, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права та просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 05.07.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
22.07.2024 Головне управління ПФУ у Львівські області подало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що вимоги позивача щодо призначення їй підвищення до пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком є безпідставним та необґрунтованими, оскільки позивач є членом сім'ї особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та згодом була реабілітована.
Стверджує, що позивач не має права на підвищення до пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону № 1788-ХІІ із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії, оскільки не є особою яка особисто необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, не була примусово переселена.
Наведені вище обставини, на переконання відповідача-1, є законною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
30.07.2024 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області подало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, покликаючись на те, що згідно з довідкою про реабілітацію від 07.09.1989 № 44/128y/89 та довідкою від 26.08.2006 №44/128y/89, виданих Львівським обласним судом ОСОБА_2 була незаконно засуджена та відбувала покарання на примусових роботах з 27.12.1949 до 18.01.1956.
Відповідач-2 зауважує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась під час відбування покарання матір'ю, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Зауважує, що ОСОБА_1 встановлене підвищення до пенсії як членам сімей реабілітованих 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленої на той час розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком, яка застосовувалась при обчисленні відповідних підвищень і надбавок до пенсії (19,91 грн х 25%), на сьогодні виплачується - 43,52 грн.
При опрацюванні звернення відповідач-2 встановив, що ОСОБА_1 не була примусово переселена, оскільки позивач народилася під час заслання її матері, а тому підстав для проведення перерахунку немає. Даних про те, що позивач обґрунтовано зазнала політичних репресій, чи була незаконно засуджена, чи відбувала покарання на примусових роботах що дає право на підвищення в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Наведені вище обставини, на переконання відповідача-2, є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримую пенсію за віком.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у Норільську, Красноярський край, батьком позивача є ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_5 .
Дівоче прізвище ОСОБА_5 , матері позивача - ОСОБА_6 , що не заперечується сторонами, та підтверджується матеріалами справи.
Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу від 27.01.1979 серії НОМЕР_2 , після укладення шлюбу з ОСОБА_7 , ОСОБА_3 присвоєне прізвище ОСОБА_8 .
ОСОБА_1 має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", що підтверджується посвідченням від 22.01.2020 № 170/23-П.
15.09.1961 відділ кадрів Норільського гірськометалургічного комбінату ім. А.П. Завенягіна видав ОСОБА_5 довідку про те, що вона працювала в Норільському комбінаті з 19.04.1953 до 07.09.1961.
Відповідно до довідки № 44 128у/89, виданої Львівським обласним судом 26.08.2000, постановою президії Львівського обласного суду від 30 .08.1989, постанову особливої наради при МДБ СРСР від 27.12.1947 відносно моєї матері - ОСОБА_9 1928 року народження, уродженки с. Сединське Бібрського району Львівської області, ув'язненої на підставі ст. 54-1 та 54-ІІ КК УРСР (у редакції 1927 року), скасовано і справу провадженням закрито за відсутністю в її діях складу злочину, термін утримання під вартою нараховується з 27 грудня 1949 року по 18 квітня 1956 року, громадянку ОСОБА_9 по даній справі реабілітовано з поверненням конфіскованого майна та його вартості, на громадянку ОСОБА_9 розповсюджується дія ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Згідно із довідкою від 07.09.7989 № 44/128у/89, виданою Львівським обласним судом, справа, по якій в 1947 році була засуджена Неборачек /тепер ОСОБА_5 , 1928 р.н., переглянута президією Львівського обласного суду 30.08.1989. Постанову Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.12.1947 відносно ОСОБА_9 скасовано, справу провадженням закрито за відсутності в її діях складу злочину. Громадянка Неборачек/ ОСОБА_5 по даній справі реабілітована.
Згідно із довідкою від 26.08.2000 № 44/128у/89, виданою Львівським обласним судом, термін утримання від вартою ОСОБА_9 нараховується з 27.12.1949 до 18.04.1956. ОСОБА_9 по даній справі реабілітовано з поверненням конфіскованого майна та його вартості. На громадянку ОСОБА_9 розповсюджується дія ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
30.05.2024 позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як реабілітованій особі.
Із урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуло Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області та 06.06.2024 прийняло рішення №913170144020 про відмову в перерахунку пенсії позивача, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , згідно із довідкою про реабілітацію, встановлено 25% мінімальної пенсії за віком. При опрацювання звернення встановлено, що ОСОБА_1 не була примусово переселена, тому підстав для проведення перерахунку немає.
Вважаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 1 Закону УРСР від 17.04.1991 № 962-XII "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (у редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Статтею 3 № 962-XII у редакції до 05.05.2018 визначено, що реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
13.03.2018 Законом України № 2325-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" внесені зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі назву, преамбулу і статтю 1 викладено в такій редакції: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Закон України № 2325-VIII набрав чинності 05.05.2018.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 962-XII) реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст. 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Відповідно до ст. 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29.04.1942 № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Відповідно до п. 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення".
За правилами п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_10 .
Згідно із довідкою від 26.08.2000 № 44/128у/89, виданою Львівським обласним судом, термін утримання від вартою ОСОБА_9 нараховується з 27.12.1949 до 18.04.1956. ОСОБА_9 по даній справі реабілітовано з поверненням конфіскованого майна та його вартості. На громадянку ОСОБА_9 розповсюджується дія ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Суд зауважує, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто позивач народилася в період, коли її мати перебувала під вартою (період з 1949 року до 1956 року)
У позові ОСОБА_1 просить суд зобов'язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі підвищення пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано.
Суд зауважує, що беручи до уваги ту обставину, що позивач належить до категорії осіб, потерпілих від репресій, оскільки є дитиною незаконно засудженої матері, яка народилася під час відбування матір'ю покарання, ОСОБА_1 має право на підвищення пенсії на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 13.05.2024 №500/5507/23 та від 31.05.2024 у справі № 500/3332/23, яку суд враховує при вирішенні цього спору в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Позивач помилково вважає, що розмір підвищення її пенсії має складати 50%, оскільки ОСОБА_1 є членом сім'ї осіб, які зазнали політичних репресій, то розмір підвищення має бути 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII.
Зі змісту рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 06.06.2024 № 913170144020 про відмову в перерахунку пенсії позивача, вбачається, що ОСОБА_1 встановлено 25% мінімальної пенсії за віком. Вказану обставину позивач не заперечує.
Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсійний орган, приймаючи рішення від 06.06.2024 № 913170144020 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи із того, що оскільки ОСОБА_1 є членом сім'ї осіб, які зазнали політичних репресій, то розмір підвищення пенсії складає 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII.
Таким чином, відсутні порушення прав позивача з боку пенсійного органу під час прийняття рішення від 06.06.2024 № 913170144020 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_11 , а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову.
У разі відмови у задоволенні позову, суд не здійснює розподілу судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
СуддяКисильова Ольга Йосипівна