Іменем України
09 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1155/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.05.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Отрох Алли Володимирівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 151 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.07.2023 № 399 - ОС, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 53 дні за 2022-2023 роки; щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 98 днів за 2017-2023 роки. ВСЬОГО: 151 день.
Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах Позивача 07.05.2025, надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.05.2025 представник позивача отримала відповідь від військової частини НОМЕР_1 ДПС України, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
Відповідно до довідок про грошове забезпечення, Позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби, нараховану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, однак її не враховано при обчисленні компенсації на невикористані відпустки під час проходження служби.
Відповідач 01.07.2025 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити посилаючись на таке.
Згідно з наказом від 22.06.2023 № 330-ОС «Про особовий склад» позивач звільнений з військової служби та наказом начальника загону від 10.07.2023 № 399-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з 11.07.2023.
Представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 07.05.2025 про надання інформації щодо нарахування додаткової винагороди. Відповіддю від 16.05.2025 №09/11001-25-Вих роз'яснено, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Одночасно, зазначено, що грошова компенсація за невикористані відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, яке належне військовослужбовцю станом на день звільнення.
Представник позивача не погодився з наданою відповіддю та звернувся до суду.
Як вбачається з картки грошового забезпечення за 2023 рік позивачу в липні 2023 року виплачена компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022, 2023 роки у розмірі 62958,70 грн. та додаткової відпустки за 2017-2023 роки у розмірі 116414,20 грн.
30.04.2023 військова частина НОМЕР_2 виключена зі складу сил ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та вибула в межі населеного пункту Черкаси з метою реалізації заходів із переформування НОМЕР_3 прикз та створення на його базі прикз з підвищеною бойовою спроможністю для подальшого виконання завдань визначених відповідними розпорядження в межах ділянки відповідальності (всі накази має гриф обмеження, тому не надаються). Тобто, з 30.04.2023 всі військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 вибули за межі Донецької та Луганської областей. Місце тимчасової дислокації визначено місто Черкаси. Тому, з травня 2023 року позивач не отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою 168.
Виплачена у травні 2023 року додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 у розмірі 30000,00 грн. належить за квітень 2023 року, оскільки даний вид винагороди виплачується в поточному за попередній.
Проте, представник позивача на цьому увагу не акцентує та вважає, що вказана винагорода має бути зарахована при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, оскільки як вважає позивач остання має ознаки «постійної» та «щомісячної» відповідно має бути включена до розрахунку компенсації.
Таку позицію представника позивача відповідач вважає хибною та зазначає, що до складу грошового забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Аналогічні норми містяться в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Частиною 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток. Положення статей 9, 10-1 Закону № 2011-ХІІ дозволяє зробити висновок про те, що одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Отже, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Положення статі 10-1 Закону № 2011-ХІІ, підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 дозволяє зробити висновок про те, що виплати здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби (компенсація щорічної основної або додаткової відпустки) та виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця на день виключення зі списків особового складу.
В липні 2023 року року позивач не виконував заходи, передбачені Постановою 168, а тому визначена цією постановою додаткова винагорода позивачу не нараховувалась.
З огляду на вказане, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Позивач та його представник правом на відповіді на відзив не скористалися.
Ухвалою від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 16.06.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та з 05.08.2011 по 11.07.2025 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України; з 11.07.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) у зв'язку зі звільненням з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас, без права носіння військової форми одягу на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 10 липня 2023 року № 399-ОС.
В наказі від 11 липня 2023 року № 399-ОС серед іншого зазначено, що щорічну основну відпустку за 2022, 2023 роки ОСОБА_1 не використовував, на підставі абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 35 (тридцять п'ять) діб, за 2023 рік у кількості 18 (вісімнадцять) діб. Виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017, 2018. 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки у кількості 98 (дев'яносто вісім) діб.
Відповідно до карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2023 роки, архівних відомостей за 2022-2023 роки позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168:
у січні-лютому 2022 року - 0,00 грн, березні 2022 року - 29550,69 грн, у квітні 2022 року - 88306,45 грн, у травні 2022 року - 100000,00 грн, у червні 2022 року - 95483,87 грн, у липні 2022 року - 74333,33 грн, у серпні та вересні 2022 року по 30000,00 грн щомісяця, у жовтні 2022 року - 25000,00 грн, у листопаді 2022 року - 30000,00 грн, у грудні 2022 року - 50000,00 грн;
у січні 2023 року - 18064,52 грн, у лютому 2023 року - 30000,00 грн, у березні 2023 року - 15000,00 грн, у квітні 2023 року - 30000,00 грн, у травні 2023 року - 39032,26 грн, у червні 2023 року - 0,00 грн, у липні 2023 року - 0,00 грн.
Відповідно до архівних відомостей за 2023 роки та довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2023 рік у липні 2023 року позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 62958,70 грн та компенсацію за невикористану додаткову відпустку УБД у розмірі 116414,20 грн.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка є чинною з 1 березня 2018 року, затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704).
Відповідно до пункту першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України “Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558), у цій Інструкції термін “грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із:
посадового окладу;
окладу за військовим званням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);
одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату (пункт 3 розділу “І Загальні положення» Інструкції № 558).
Відповідно до пункту 6 глави 8 “Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» розділу V “Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558):
у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей;
виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу;
грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 (тут і надалі посилання на норми Постанови № 168 наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в абзаці першому пункту 1 якої установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Приписи пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання компенсації за невикористані відпустки.
Разом з цим, положення статті четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Інструкція № 558.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Щодо умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення, пункт 6 глави 8 “Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» розділу V “Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
За приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач мав би урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, що є застосовною під час розгляду цього спору.
Разом з цим, оскільки починаючи з травня 2023 року по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - 11 липня 2023 року позивач додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, не отримував, (виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у травні 2023 року у сумі 30000,00 грн здійснено за квітень 2023 року), то правові підстави для здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі місячного розміру грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відсутні внаслідок не отримання такої винагороди позивачем на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання щодо розподілу судових витрат по судовому збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива