09 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4660/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через представника Калінку-Бондар О.Б., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 та довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 157 від 27.09.2022 року.
Разом із позовною заявою представник позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити уповноваженим особам Державної прикордонної служби України вчиняти дії, направлені на перешкоджання ОСОБА_1 у вільному перетині кордону України з метою виїзду на лікування до Німеччини, - до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
В обґрунтування цієї заяви представник позивача вказала, що ОСОБА_1 має онкологічне захворювання та постановою ВЛК №157 від 27.09.2022 року він визнаний непридатним до військової служби. У зв'язку з цим Кропивницький МТЦКСП 14.03.2023 року виключив позивача з військового обліку, відмітку про що вніс до його військового квитка. Однак у військово-обліковому документі ОСОБА_1 , сформованому засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста "Резерв+", містяться відомості про те, що він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у Кропивницькому МТЦКСП і належить до категорії військовозобов'язаних. Представник позивача стверджує про те, що дії відповідача щодо взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних шляхом внесення щодо нього відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перешкоджають виїзду позивача за кордон на лікування.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 153 КАС України заява про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову подається до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів записів/відомостей про ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Статтею 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" передбачено, що ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Позивач у позові просить зобов'язати Кропивницький МТЦКСП внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку, а позов просить забезпечити шляхом заборони уповноваженим особам Державної прикордонної служби України вчиняти дії щодо перешкоджання йому у вільному перетинанні державного кордону при виїзді з України на лікування до Німеччини.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
У статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" наведені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про прикордонний контроль" прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль здійснюється щодо:
1) осіб, які перетинають державний кордон;
2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі;
3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
4. Прикордонний контроль включає:
1) перевірку документів;
2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів;
3) виконання доручень уповноважених державних органів України;
4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України;
5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон;
6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про прикордонний контроль" передбачено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про прикордонний контроль" паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах.
З метою виявлення потенційних загроз національній безпеці України, підвищення рівня авіаційної безпеки, завчасного виявлення осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду чи ухиляються від відбуття кримінальних покарань, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють обробку наданих перевізниками даних реєстрації пасажирів.
За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Відповідно до частин 3, 6 статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
За наявності підстав гуманітарного характеру, для забезпечення захисту національних інтересів або у зв'язку з виконанням міжнародних зобов'язань іноземцям, особам без громадянства або громадянам України, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону України, Голова Державної прикордонної служби України або особа, яка виконує його обов'язки, може дозволити перетнути державний кордон.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України, які містять такі норми:
2. Перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
2-6. У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
9. Громадяни, які перетинають державний кордон, зобов'язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.
10. Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.
12. Для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
13. Під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені та втрачені паспортні документи, а також інші передбачені законом бази даних.
Інформація про громадян, яким уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби або Головою Державної прикордонної служби надано дозвіл на перетинання державного кордону, вноситься до відповідної бази даних.
15. На підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.
17. Рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду) та тимчасове затримання або вилучення паспортного документа уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону може бути оскаржене громадянином в установленому законом порядку.
27. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб підрозділу охорони державного кордону та інших контрольних органів і служб у пунктах пропуску обов'язкове для усіх громадян, які перетинають державний кордон.
У матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази того, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України приймали щодо позивача рішення про відмову у пропуску через державний кордон при виїзді з України (перетинанні державного кордону України), зокрема з підстав наявності тих чи інших відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Твердження представника позивача про те, що такі записи/відомості (зокрема про перебування на обліку військовозобов'язаних) перешкоджають позивачу виїхати за кордон на лікування, ґрунтуються на припущеннях. До військово-облікового документу ОСОБА_1 (військового квитка серії НОМЕР_3 ) внесені дані про його виключення із військового обліку.
За правилами статті 151 КАС України суд може забезпечити позов шляхом заборони іншим (конкретно визначеним) особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; при цьому не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
У даному випадку предметом спору є достовірність та актуальність записів/відомостей про позивача, які внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, органом ведення якого є зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
У цьому позові позивач не висуває будь-яких вимог до органів Державної прикордонної служби України (охорони державного кордону) про вирішення публічно-правого спору щодо перетинання ним державного кордону України (відмови / заборони/ ненадання дозволу щодо виїзду з України) та не пред'являє вимог про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності.
Між тим, спосіб забезпечення позову, який обрав позивач, фактично спрямований на спонукання уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які не є учасниками спірних правовідносин, забезпечити позивачу перетинання державного кордону без виконання процедур (обов'язкових заходів) прикордонного контролю та без з'ясування наявності або відсутності підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон (зокрема тих, які визначені у статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" і не пов'язані із виконанням особою військового обов'язку та належністю до категорії військовозобов'язаних).
Такий спосіб забезпечення не пов'язаний з предметом спору, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами до Кропивницького МТЦКСП, суперечить пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, який містить заборону щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають із рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ