09 липня 2025 року справа №320/4094/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської міської ради (далі по тексту також відповідач, КМР), в якому просить суд визнати протиправним та нечинним рішення КМР від 24.09.2015 №46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в частині затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що 10.07.2024 вона звернулась до КМР з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на якій розміщений належний їй на праві власності житловий будинок, набутий у 2024 році. Проте рішенням КМР їй відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка відповідно до детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва, затвердженого спірним рішенням (далі по тексту також - ДПТ) належить до території громадських будівель та споруд, у той час як відповідно до Генерального плану міста Києва означена земельна ділянка віднесена за функціональним призначенням до території садибної житлової забудови.
Позивачка наголошує на відсутності в графічних матеріалах та текстовій частині ДПТ інформації щодо підстав зміни функціонального призначення стосовно території, на якій розташована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки ДПТ в оскаржуваній частині не уточнено, а змінено положення Генерального плану м. Києва шляхом встановлення іншого функціонального призначення земельної ділянки, позивачка вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Відповідач правом на надання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Усною ухвалою суду від 13.05.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Присутні у судовому засіданні 17.06.2025 представники позивача та відповідача після надання пояснень по справі заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Усною ухвалою суду від 17.06.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.05.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №739, позивачкою було придбано у ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта майна 343444880389, 1950 року побудови, загальною площею 53,1 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м., позначений в технічній документації літерою «А», до якого належить: прибудова під літерою «а», прибудова під літерою «а1», сарай під літерою «б», сарай під літерою «Д», убиральня під літерою «Е», огорожа №1.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.10.2024 №397692243, позивачці на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2024 №НВ-9949893642024 вбачається, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0050, місцезнаходження: АДРЕСА_1 %, зазначено « 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
10 липня 2024 року позивачка звернулась до КМР з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий код ділянки 72:141:0058, орієнтовним розміром 0,08 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку».
Рішенням КМР від 15.05.2024 №09/231-1435/ПР позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка відповідно до ДПТ належить до території громадських будівель та споруд (на розрахунковий період).
Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2024 №055-11248 представнику позивачки повідомлено, що згідно з матеріалами Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 земельна ділянка, яка розташована на вул. Кубанській, 15 у Солом'янському районі м. Києва за функціональним призначенням належала до території садибної житлової забудови.
Відповідно до ДПТ, затвердженого рішенням КМР від 24.09.2015 №46/1949 означена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території громадських будівель та споруд.
Відповідно до існуючого використання території ДПТ означена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території садибної житлової забудови.
Відповідно до графічних матеріалів та текстової частини ДПТ в кадастровому кварталі 72:141 для комплексного рішення щодо забудови кварталу, що розташований між вул. Митрополита Липківського, Кавказькою, Механізаторів та Солом'янською, запропоновано відповідно до завдання на проектування (етап 15-20 років) розташування двох багатоквартирних житлових будинків за рахунок садибної забудови та реконструкція прилеглої до неї загальноосвітньої школи з перспективною місткістю 1100 учнів.
Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.10.2024 №055-11188 на запит представника позивачки щодо надання інформації про земельну ділянку, яка розташована на вул. Кубанській, 15 у Солом'янському районі м. Києва, повідомлено, що відповідно до ДПТ, затвердженого рішенням КМР від 24.09.2015 №46/1946 означена земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території громадських будівель та споруд. Згідно з проєктними рішеннями ДПТ на означеній земельній ділянці передбачено розміщення двоповерхової установи народної основи.
Рішенням КМР від 24.09.2015 №46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в оскаржуваній частині затверджено ДПТ, зокрема, в частині земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі м. Києва, що знаходиться у кварталі 72:141, на якій запропоновано розташування двох багатоповерхових будинків за рахунок садибної забудови та реконструкція прилеглої до неї загальноосвітньої школи з перспективною місткістю 1100 учнів.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення в частині затвердження ДПТ щодо земельної ділянки, яка знаходиться у кварталі 72:141 за адресою: вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі м. Києва, позивачка звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі по тексту також - Закон № 3038-VI) встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, а також він спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Так, правове регулювання спірних правовідносин унормовувалось Законом №3038-VI у відповідній редакції на час прийняття рішення від 24.09.2015 №46/1949 Київською міською радою.
Частинами першою, третьою статті 16 Закону №3038-VI визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Частиною першою статті 17 цього Закону визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
У складі Генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту.
План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Згідно частин першої, третьої-шостої, восьмої статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
Детальний план території визначає:
1) принципи планувально-просторової організації забудови;
2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
8) систему інженерних мереж;
9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 № 107, ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території. Норми призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розробленні детальних планів територій.
Згідно із пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою:
- уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району;
- уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами;
- визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об'єкта будівництва;
- формування принципів планувальної організації забудови;
- встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови;
- виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території;
- визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами;
- визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок;
- уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності;
- визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування;
- обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання;
- визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування;
- забезпечення комплексності забудови території;
- визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови;
- створення належних умов охорони і використання об'єктів культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду, інших об'єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства;
- визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.
Відповідно до пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25.09.1997 № 164, чинного на час прийняття Київрадою рішення від 28.03.2002 № 370/1804, яким затверджено Генплан, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.
Пунктом 3.4 ДБН Б. 1-3-97 «Система містобудівної документації (СМБД)», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25.09.1997 № 164, визначено, що генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану. Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконанні у встановленому масштабі. Текстові та графічні матеріали можуть виконуватися з застосуванням комп'ютерної технології.
План існуючого населеного пункту (опорний план) не підлягає затвердженню. Документ виконується на топографічній основі. На кресленні відображається планувальна структура, використання територій та окремих функціональних зон населеного пункту, станом на час затвердження генерального плану (пункт 3.9 ДБН Б. 1-3-97).
Відповідно до пункту 3.12 ДБН Б. 1-3-97 на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту, а саме:
а) межа населеного пункту (міська межа);
б) магістральні, жилі вулиці і площі у червоних лініях (з назвами) та транспортні розв'язки в одному та різних рівнях;
в) території житлової забудови (садибної, мало: поверхової, середньоповерхової, багатоповерхової);
г) території цивільної забудови та громадські центри загальноміського і районного значення;
д) озеленені території загального користування та спеціального призначення;
е) промислові, комунальні і складські території та їх розподіл у відповідності з санітарною класифікацією підприємств;
ж) території міського та зовнішнього транспорту;
з) території спеціального призначення;
й) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території;
к) курортні території;
л) території садівничих товариств та дачної забудови;
м) території сільськогосподарських підприємств;
н) ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки;
о) території, на яких заплановано здійснення загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки і захисту територій, природозахисних заходів та розміщення відповідних споруд і пристроїв;
п) території, передбачені для розміщення головних споруд інженерної інфраструктури;
р) території пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації;
с) резервні території для розвитку населеного пункту за його межами.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 03.11.2020 у справі №826/11632/16, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а, від 19.10.2021 у справі № 369/9375/17, від 16.03.2023 у справі № 460/3890/20, від 18.01.2024 у справі № 380/8447/21, від 11.09.2024 у справі № 480/1519/23 тощо.
Судом встановлено, що у ДПТ, затвердженому спірним рішенням, земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі м. Києва, віднесена за функціональним призначенням до території громадських будівель та споруд, у той час як згідно Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням КМР від 28.03.2002 №370/1804, означена земельна ділянка була віднесена за функціональним призначенням до території садибної забудови.
Відповідно до графічних матеріалів та текстової частини ДПТ в кадастровому кварталі 72:141 для комплексного рішення щодо забудови кварталу, що розташований між вул. Митрополита Липківського, Кавказькою, Механізаторів та Солом'янською, заплановано відповідно до завдання на проектування (етап 15-20 років) розташування двох багатоквартирних житлових будинків за рахунок садибної забудови та реконструкція прилеглої до неї загальноосвітньої школи з перспективною місткістю 1100 учнів.
Серед графічних матеріалів, які знаходяться в матеріалах справи, наявний ДПТ, який, у тому числі, визначає функціональне призначення відповідної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кубанська, 15. На означеному проектному плані земельна ділянка за функціональним призначенням віднесена до території громадських будівель та споруд.
Водночас, за даними Генерального плану міста Києва, у відповідності до містобудівного кадастру міста Києва, спірна земельна ділянка, на якій знаходиться належне позивачці на праві власності нерухоме майно, за функціональним призначенням віднесена до території садибної житлової забудови.
При цьому, жодної інформації щодо підстав зміни функціонального призначення стосовно території, на якій розташована земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кубанська, 15, в графічних матеріалах та текстовій частині ДПТ не міститься.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що ДПТ визначає функціональне призначення території, на якій знаходиться належний позивачці на праві власності об'єкт нерухомості, по вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі, як територія громадських будівель та споруд, у той час як згідно даних Генерального плану міста Києва, така територія за функціональним призначенням віднесена до територій садибної житлової забудови.
Означені обставини не заперечуються відповідачем, підтверджені матеріалами справи та наданими позивачці Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) відповідями.
Тобто, на підставі співставлення ДПТ та відповідної частини Генерального плану м. Києва суд дійшов висновку про наявність невідповідності між цими видами містобудівної документації, що є порушенням вимог Закону №3038-VI за яким детальний план території має уточнювати положення генерального плану та не повинен йому суперечити, що свідчить про порушення відповідачем при прийнятті рішення КМР від 24.09.2015 №46/1949 в оскаржуваній частині норм статті 19 Закону №3038-VI.
Висновки подібного змісту викладені у постанові Верховного суду від 14.12.2022 у справі № 640/28978/20.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 17.01.2025 №6310-1373-9509-4092.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - КМР.
Відповідно до частини першої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.09.2015 № 46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в частині затвердження Детального плану території по вул. Кубанській, 15, Солом'янського району, м. Києва.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).
4. Зобов'язати Київську міську раду невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.