09 липня 2025 року справа №320/2955/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.12.2024 №53010/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.12.2024 №53011/10-36-24-05/3195821244;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.12.2024 №53012/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, обов'язковою передумовою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Відповідно до вимог зазначеної норми, платник податків зобов'язаний надати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, а також відповідні документи на її підтвердження. Разом з тим, позивачка - ОСОБА_1 - не отримувала від відповідача (Головного управління Державної податкової служби у Київській області) жодного запиту про надання пояснень чи документального підтвердження, наказу про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки або акту за її результатами. Така бездіяльність з боку відповідача позбавила позивачку можливості надати обґрунтовані заперечення як щодо підстав для проведення перевірки, так і щодо встановлених контролюючим органом фактів порушення податкового законодавства. З огляду на вказані обставини, а також враховуючи, що контролюючі органи та їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, і не допускати порушення прав та законних інтересів платників податків відповідно до статті 21 цього Кодексу, позивач вважає, що дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 були здійснені з порушенням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/2955/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі № 320/2955/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки дії Головного управління ДПС у Київській області щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 здійснено у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Так, 07.05.2024 на її адресу було направлено письмовий запит №4774/12/10-36-24-08 щодо неподання декларації про доходи за 2023 рік, який вона особисто отримала 16.05.2024, але у відповідь жодних документів не надала. Додатково, на підставі інформації НБУ про значні грошові перекази на суму 1 205 913,23 грн, 04.04.2024 ОСОБА_1 було направлено запрошення подати декларацію, а 24.09.2024 - повідомлення та копію наказу про проведення перевірки, які вона отримала особисто 15.10.2024. Таким чином, усі дії відповідача відповідають закону, а доводи позивача про їх протиправність не відповідають дійсності.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головне управління ДПС у Київській області здійснило документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету громадянкою ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, у тому числі доходів у вигляді переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів електронного платіжного засобу (р2р-платежі).
Підставою для ініціювання перевірки стало отримання контролюючим органом письмового повідомлення Національного банку України від 20.03.2024, згідно з яким у зазначений період ОСОБА_1 здійснила грошові перекази на загальну суму 1 205 913,23 грн. У зв'язку з цим, 07.05.2024 ОСОБА_1 було направлено письмовий запит про подання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік. Зазначений лист вручено особисто 16.05.2024, однак у відповідь контролюючий орган не отримав жодних пояснень чи документів.
Крім того, 04.04.2024 на адресу ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом запрошення для подання декларації. Лист не було отримано позивачем, однак факт його направлення підтверджується матеріалами справи.
24.09.2024 ГУ ДПС у Київській області надіслало ОСОБА_1 письмове повідомлення про проведення перевірки та копію відповідного наказу. Вказані документи були вручені позивачу особисто 15.10.2024. Водночас, платником податків документи, які запитувались, надано не було.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводилась у період з 24.10.2024 по 30.10.2024 за податковою адресою фізичної особи - АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки було складено акт від 06.11.2024 №55331/10-36-24-05/3195821244, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік та занизила загальний річний оподатковуваний дохід на суму 1 205 913,23 грн. Це, в свою чергу, призвело до недоплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 217 064,38 грн, а також до заниження військового збору на 18 088,70 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом 12.12.2024 були винесені три податкові повідомлення-рішення:
№53010/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ;
№53011/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ;
№53012/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Призначення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача слугував підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статі 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.
Згідно пунктів 79.2, 79.3, 79.5 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
В свою чергу, пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Під час розгляду справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові 02 вересня 2020 року у справі № 820/3426/16, яка полягає у тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція висловлена неодноразово Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 визначено, що нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Суд звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
З урахуванням наведеного, податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, в силу положень Конституції України, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов'язаний був вчинити дії аби завчасно (в розумні строки) проінформувати платника податків про початок проведення перевірки щодо нього.
Поряд з цим, суд також зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням викладеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягає першочерговому дослідженню.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що податковим органом було порушено саме порядок проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було повідомлено письмовим повідомленням від 24.09.2024 №598/10-36-24-05 та копією наказу Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2024 №2589-п. Зазначені документи були направлені на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку та, згідно з матеріалами справи, вручені 15.10.2024.
Факт вручення підтверджується відповідним зворотним повідомленням про вручення, яке долучено до матеріалів справи.
Позивачем не надано доказів того, що повідомлення було вручено неналежним чином або що податкова адреса була змінена чи некоректно вказана контролюючим органом.
Суд зазначає, що фізична особа - платник податків може мати лише одну податкову адресу, і у разі її зміни зобов'язана повідомити про це контролюючий орган шляхом подання відповідної заяви у визначені строки. Доказів того, що позивач повідомляла податковий орган про зміну своєї адреси чи інші обставини, які б унеможливили належне вручення кореспонденції, суду не надано.
Позивач також не надає доказів подання заяви про бажання отримувати документи від контролюючого органу виключно в електронній формі через Електронний кабінет. За відсутності такої заяви, листування між податковим органом та платником податків здійснюється шляхом надсилання кореспонденції на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до встановленої процедури вручення поштових відправлень, перевірка документів одержувача, фіксація вручення, а також правильність оформлення повідомлення про вручення є обов'язком працівників поштового зв'язку. Доказів неналежного виконання такими працівниками своїх обов'язків або недостовірності повідомлення про вручення у матеріалах справи немає.
Наявність підпису про вручення рекомендованого листа без позначки «Вручити особисто» не є підставою для сумніву в належному отриманні кореспонденції, оскільки така позначка не є обов'язковою для стандартних податкових повідомлень. Добросовісність дій поштових працівників у таких випадках презюмується.
Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки здійснено належним чином, у встановленому порядку та за податковою адресою, яка була в обліку податкового органу.
Крім того, судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 виявлено факт отримання доходу у вигляді переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежів) у загальному розмірі 1?205?913,23 грн. Зазначений дохід відповідно до вимог податкового законодавства підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу.
Однак в порушення встановлених вимог ОСОБА_1 не задекларувала зазначений дохід, у зв'язку з чим загальнорічний оподатковуваний дохід було занижено на суму 1?205?913,23 грн. Це, у свою чергу, призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2023 рік, на суму 217?064,38 грн.
Розрахунок податку на доходи фізичних осіб:
1?205?913,23 грн Ч 18% = 217?064,38 грн.
Окрім цього, заниження задекларованого доходу спричинило також заниження суми військового збору. Так, за встановленою ставкою 1,5%, сума військового збору, що мала бути сплачена, становить 18?088,70 грн.
Розрахунок військового збору:
1?205?913,23 грн Ч 1,5% = 18?088,70 грн.
Також під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не забезпечила своєчасну та повну сплату сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які підлягають самостійному нарахуванню та перерахуванню до бюджету.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, а тому відсутні підстави для визнання їх скасування.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.