09 липня 2025 року справа №320/425/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №345814 від 06.12.2022.
Позовна заява обґрунтована тим, що, на підставі внутрішнього розпорядження від 21.10.2022 № НГ-207/606, автомобіль МАЗ-975800 з номерним знаком НОМЕР_1 у складі з напівпричепом МАЗ-975800 з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 - працівника виробничого підрозділу «Знам'янський територіальний відділ матеріально-технічного забезпечення» служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» - здійснював внутрішнє перевезення товарно-матеріальних цінностей товариства. Зазначене підтверджується товарно-транспортною накладною № P2366 від 21.10.2022, згідно з якою вантажовідправником виступало ТОВ «РЕ КОН» (м. Київ), а вантажоодержувачем - ТОВ «ТД Сталь А» (м. Харків); пунктом навантаження було визначено м. Дніпро. Згідно з індивідуальною контрольною книжкою водія, маршрут руху в період з 21.10.2022 по 22.11.2022 включав наступні населені пункти: Дніпро - Знам'янка - Одеса - Харків - Київ - Херсон, тобто переміщення здійснювалося виключно територією України. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, маса автомобіля МАЗ з державним номером НОМЕР_1 становить 18 450 кг (18,45 т). З аналізу відповідних норм законодавства вбачається, що транспортні засоби такої маси повинні бути обладнані тахографами. Однак, у цьому випадку водій не мав обов'язку використовувати тахограф, оскільки не здійснював міжнародні перевезення. Натомість, згідно з чинними вимогами, він мав обов'язок вести індивідуальну контрольну книжку водія, яку було пред'явлено працівникам відповідача під час складання акта № 346793 від 23.10.2022, однак вказаний документ не був прийнятий до уваги. Таким чином, наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність складу правопорушення у діях позивача, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для притягнення його до відповідальності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді ОСОБА_2 ..
Ухвалою суду (суддя Харченко С.В.) від 13.01.2023 позовну заяву залишено без руху.
Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/425/23 передано 11.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
13.06.2023 позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху долучено уточнену позовну заяву та 26.06.2023 додано платіжне доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 22.10.2024 прийнято адміністративну справу № 320/425/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду належним чином завірених копій додатків, наданих до позовної заяви для суду та для відповідача у повному обсязі.
Позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Розглянувши подану позовну заяву, судом встановлено, що недоліки позову були усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 адміністративну справу №320/425/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 6.1 Положення, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку №340 від 07.06.2010, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т мають бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Згідно з Інструкцією про використання тахографів (наказ №385 від 24.06.2010), тахограф є засобом вимірювальної техніки, що фіксує режим руху транспортного засобу та роботу водія. Перевізник відповідає за належну експлуатацію тахографа, його періодичну перевірку, наявність пломб, маркування та адаптацію пристрою до транспортного засобу. Також водій повинен мати при собі картку або роздруківку з тахографа, а перевізник - зберігати відповідні дані не менше 12 місяців. Відповідальність за належне використання тахографів та контрольних документів покладається саме на перевізника.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
23 жовтня 2022 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду Зотовим Р. А. та старшим державним інспектором Панченком О. О. було складено Акт №346783 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів.
У межах зазначеної перевірки здійснено огляд транспортного засобу марки МАЗ 5440C9 із напівпричепом МАЗ 975800, державні реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, що належить АТ «Укрзалізниця» та перебував під керуванням водія ОСОБА_1 - працівника виробничого підрозділу «Знам?янський територіальний відділ матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
За результатами перевірки інспекторами зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутність документів, зокрема індивідуальної картки водія (тахокартки).
Листом від 22.11.2022 року вих. №42289/29/24-22 позивача було повідомлено про розгляд справи щодо виявленого порушення, який мав відбутися 06.12.2022 року в проміжку з 10:00 до 15:00.
02.12.2022 року позивач надіслав свої письмові заперечення вих. №HX09/0212 на електронну адресу відповідача.
06.12.2022 року Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову №345814 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою встановлено порушення - відсутність на момент перевірки чіп-картки водія до тахографа у транспортному засобі з державним номером НОМЕР_1 . Як підстава для відповідальності вказано абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає зазначену постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її винесено за умов неповного з'ясування обставин справи та без урахування фактичного стану речей, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» зметою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку №340 від 07.06.2010 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.3 Положення, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія
Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія.
Разом з тим, не для усіх транспортних засобів вибір засобу обліку робочого часу є питання добровільного вибору власника. Враховуючи імперативні вимоги п.6.1 саме для 1) автобусів для пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км та 2) вантажних автомобілів понад 3,5 тонн, встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
Пункт 6.3 про можливість використання контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у п.6.1 Положення.
Таким чином, суд не погоджується з позицією відповідача про те, що в нього відсутній обов'язок встановлювати тахограф.
Посилання позивача на те, що встановлення тахографів передбачене лише для транспортних засобів для міжнародних перевезень, є помилковими.
Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване саме ч.3 ст.18 Закону, яка є відсильною до інших нормативно-правових актів.
На виконання вимог ст.18 Закону, Міністерством транспорту та зв'язку України і видано наказ про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн для внутрішніх перевезень діючими та повіреними тахографами.
Під час здійснення перевірки 23.10.2022 року (Акт №346793) щодо дотримання режиму праці та відпочинку водія посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено, що на момент перевірки відсутній документ, передбачений статтею 48 Закону України №2344-III, а саме - індивідуальна картка водія. Водночас автомобіль, яким здійснювалося перевезення, був обладнаний діючим та повіреним тахографом.
Суд звертає увагу, що зазначений транспортний засіб має повну масу понад 3,5 тонни, отже на нього поширюються вимоги пункту 6.1 Положення №340.
У будь-якому випадку, навіть у разі, якщо позивач добровільно обрав варіант обліку робочого часу водіїв транспортного засобу за допомогою тахографу, а не контрольної книжки водія, він у такому випадку вже повинен дотримуватися вимог пов'язаних з використанням саме тахографа.
Відповідно, у разі відсутності документів, зокрема індивідуальної картки водія, у випадках, передбачених законодавством, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами - як на комерційній основі, так і за власний рахунок, - застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів або вантажів без наявності на момент перевірки документів, передбачених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали справи підтверджують, що під час проведення перевірки позивачем було порушено вимоги Закону №2344-III. Непред'явлення відповідних документів під час перевірки свідчить про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що, у свою чергу, є підставою для застосування санкцій, визначених статтею 60 вказаного Закону. Отже, спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу було винесено відповідачем правомірно.
Крім того варто зазначити, що відповідно до чинного законодавства, вантажні перевезення для власних потреб - це перевезення, що здійснюється фізичною особою за власний рахунок, без залучення найманих працівників. У даному випадку перевезення здійснювалося найманим працівником позивача - водієм, що підтверджується матеріалами справи.
З урахуванням того, що позивач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, посилання на те, що перевезення було здійснено для власних потреб, є безпідставним. Зазначена правова опція (перевезення для власних потреб) стосується виключно фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.
Щодо дотримання порядку розгляду справи, суд звертає увагу на положення пунктів 25- 27 Порядку №1567, згідно з якими справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається територіальним органом Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи перевізника), не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Про дату, час і місце розгляду справи уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку, рекомендованим листом із повідомленням або шляхом надсилання відповідної інформації на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи перевізника справа може бути розглянута без її участі.
Матеріалами справи підтверджено, що 22.11.2022 року відповідачем було направлено на адресу перевізника повідомлення №42289/29/24-22 із штрих-кодовим ідентифікатором №0308301655767, яким позивача викликано для участі в розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеного на 06.12.2022 року.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, а отже забезпечено його право на участь у відповідній адміністративній процедурі.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.