09 липня 2025 року справа №320/22395/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі по тексту також позивач, ПІІ «АМІК Україна») з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 16.03.2023 №77-р про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 15530314201900094, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024;
- зобов'язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії №15530314201900094 на право роздрібної торгівлі пальним.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що ним у 2019 році було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №15530314201900094 терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024. Для отримання означеної ліцензії позивачем було подано необхідний пакет документів. Проте, спірним розпорядженням відповідач анулював означену ліцензію у зв'язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, що є порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Позивач наголошує на тому, що спірне розпорядження не містить жодних відомостей щодо того, в яких із поданих разом із заявою на отримання ліцензії документах містяться недостовірні дані, в чому полягає така невідповідність, в який спосіб встановлено факт подання заявником недостовірних даних.
Позивач пояснив, що відповідач листом від 23.03.2023 повідомив, що підставою для анулювання ліцензії спірним розпорядженням слугував лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, в якому зазначено, що рішення щодо передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, 16а, у власність або користування не приймалась, правовстановлюючі документи не оформлювались. Проте, на думку позивача, видавши ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на підставі заяви та доданих до неї документів та визнавши таким чином їх достатніми для видачі такої ліцензії, ГУ ДПС в Одеській області не вправі в подальшому посилатись на їх неповноту як на підставу для анулювання такої ліцензії.
Позивач зазначив про набуття ним права користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, 16а з огляду на оренду ним частини нерухомого майна (АЗС №16/48), яка знаходиться на означеній земельній ділянці, незважаючи на відсутність окремо укладених договорів користування земельною ділянкою, відповідно до положень статті 796 Цивільного кодексу України та договору оренди нерухомого майна.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у зв'язку з отриманням від органу місцевого самоврядування інформації щодо відсутності будь-якого належного документу щодо надання права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, 16а, за якою позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, спірним розпорядженням анульовано означену ліцензію.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошено, що відповідальність суб'єкта у вигляді анулювання ліцензії на підставі встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, може мати місце тоді, коли контролюючим органом достовірно встановлено, що конкретний документ наявний серед інших документів, які подавались разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, відтак є підробленим (сфальшованим) або містить недостовірну інформацію. В свою чергу відповідачем не вказано, який з поданих позивачем документів для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним не видавався уповноваженим органом або містить недостовірні дані.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 04.05.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головним управління ДФС в Одеській області 01.07.2019 видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 15530314201900094, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024; адреса місця торгівлі: Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, Військовий узвіз, буд. 16/А, АЗС.
Розпорядженням від 16.03.2023 №77-р позивачу анульовано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним №15530314201900094терміном дії 01.07.2019 по 01.07.2024 відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у зв'язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього розпорядження, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі по тексту також - Закон № 481/95-ВР, який діяв на період виникнення спірних відносин).
З 01.07.2019 Законом №481/95-ВР у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» передбачено, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них відповідних ліцензій.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР терміни вживаються в такому значенні:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
Положеннями статті 15 Закону №481/95-ВР в редакції, чинній на дату видачі позивачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
З аналізу означених правових норм вбачається, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається, зокрема, документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення. Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
При цьому питання достатності документів для отримання права на реалізацію пального має досліджувати орган ліцензування на стадії розгляду заяви суб'єкта господарювання про надання ліцензії.
Отримання ж контролюючим органом після видачі ліцензії від уповноважених органів інформації, що такі документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами, або встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії відповідно положень статті 15 Закону №481/95-ВР є підставою для ануляції ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Така інформація уповноваженого органу про невидачу/непогодження документів або подання заявником недостовірних даних може стосуватися лише конкретно визначених документів, які подавалися особою для отримання ліцензії, та, відповідно, не може стосуватися документів, які заявник не подавав.
Отже, до суб'єкта господарювання може застосовуватися відповідальність у виді анулювання ліцензії, зокрема у разі, коли контролюючий орган достовірно встановить, що конкретний документ серед документів, які подавались разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, тобто, є підробленим (сфальшованим) або містить недостовірну інформацію.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №380/8337/23.
Подібні висновки Верховний Суд сформулював у пунктах 45- 46 постанови від 21.11.2023 у справі №580/7822/21 та у пункті 32 постанови від 05.06.2024 у справі №420/19390/22.
У справі, що розглядається, ГУ ДПС в Одеській області анулювало ліцензію ПІІ «АМІК Україна» на роздрібну торгівлю пальним після отримання від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради інформації у виді листа від 02.03.2023 №01-19/182 про те, що, зокрема, рішення Одеської міської ради щодо передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, 16а у власність або користування не приймалось.
Позивач стверджує, що для отримання ним ліцензії було подано наступні документи: акт державної приймальної комісії від 22.05.2021 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; свідоцтво про право власності на АЗС від 24.03.2004 з реєстраційним написом від 25.03.2004; договір оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25.02.2003 з додатками та додатковими угодами; дозвіл №2747.17.32 від 05.10.2017 на виконання робіт підвищеної небезпеки; дозвіл №1348.16.32 від 30.05.2016 на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки.
Відповідач, в свою чергу, не заперечував проти подання позивачем саме означеного переліку документів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України означена обставина не підлягає окремому доказуванню, позаяк визнається сторонами.
Тобто, для отримання ліцензії позивач не надавав органу контролю документів щодо передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, 16а у власність або користування.
При цьому, ГУ ДФС в Одеській області у 2019 році визнало достатніми надані позивачем документи для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.
На момент прийняття спірного розпорядження про анулювання ліцензії №15530314201900094 відповідач не мав інформації від уповноваженого(их) органу(ів), що документи, копії яких подані позивачем разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися таким(и) органом(ами), чи фактів подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не мав підстав, передбачених статтею 15 Закону №481/95-ВР, для анулювання позивачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.
Висновки аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №380/8337/23.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 16.03.2023 №77-р про анулювання ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 15530314201900094 як такі, що підтверджені документально та нормативно.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії №15530314201900094 на право роздрібної торгівлі пальним, суд зазначає таке.
Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 (далі по тексту також - Порядок №545).
Абзацом другим пункту 1 Порядку №545 визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно з пунктами 2-3 Порядку №545 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб'єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей3і15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості:
для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ;
для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 і пунктом 64.6 статті 64Податкового кодексу України;
для фізичних осіб-підприємців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);
адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу);
дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
Пунктами 6 - 7 Порядку №545 визначено, що підставою для виключення суб'єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Інформація про суб'єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії
В свою чергу, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В постанові від 15.08.2024 у справі №380/8337/23 Верховний Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року), «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява № 10373/05, від 15 вересня 2009 року), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic, заява № 36548/97, ECHR 2002-VIII), «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia, заява № 55555/08, від 20 травня 2010 року), «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia, заява № 35298/04; від 11 червня 2009 року), «East/West Alliance Limited» проти України (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, від 23 січня 2014 року), «Краєва проти України» від 13 січня 2022 року (Krayeva v. Ukraine, заява № 72858/13, від 13 січня 2022 року) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати владі виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їх власної недбалості (див. Moskal v. Poland, § 73). Проте потреба виправити стару «помилку» не повинна непропорційно втручатися в нове право, яке було набуте особою, яка сумлінно покладалася на законність дій державного органу (див. Pincova and Pine v. the Czech Republic,). Іншими словами, державним органам, які не дотримуються власних процедур, не можна дозволяти отримувати прибуток від своїх неправомірних дій або уникати своїх зобов'язань (див. Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідних осіб (див. Pincovб and Pinc v. the Czech Republic, § 58; Gashi v. Croatia, § 40; Trgo v. Croatia, § 67).
Щоб відповідати статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захід втручання має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним (ґрунтуватись на приписі права), переслідувати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами особи (див. Krayeva v. Ukraine, § 24).
У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб . Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам . З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків . Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку , а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. Rysovskyy v. Ukraine, § 70- 71).
Іншими словами, має існувати розумне співвідношення домірності між засобами, що їх було застосовано, та метою, яку прагнуть досягти (див. East/West Alliance Limited v. Ukraine, § 168).
Таким чином, ЄСПЛ сформував сталу практика щодо розуміння принципу належного урядування з п'яти головних складових елементів: 1) покладення на суб'єктів владних повноважень зобов'язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб'єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб'єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб'єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб'єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб'єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб'єкта владних повноважень.
Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб'єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб'єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб'єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.
Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими «держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України» (друге речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001); «Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов'язків держави (статті 3, 16, 22)» (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30.05.2001 №7-рп/2001).
У Рішенні від 16.11.2022 №9-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов'язаний із ним принцип «добропорядного врядування» (good governance), що полягає в обов'язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Особливо небезпечно допусками відступ суб'єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб'єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.
Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IХ вважається законним у разі дотримання таких умов:
1) дискреційне повноваження передбачено законом;
2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків).
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії №15530314201900094 на право роздрібної торгівлі пальним підлягають задоволенню, оскільки це відповідає меті ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Визнання у судовому порядку протиправним та скасування розпорядження відповідача про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не вимагає від останнього прийняття нового розпорядження про включення інформації до Реєстру.
Тому, ухвалюючи у цій справі рішення зобов'язального характеру, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині як належного способу захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, не здійснивши при цьому протиправного втручання у дискрецію ГУ ДПС в Одеській області.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.06.2023 №141474024.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 684,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС в Одеській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області від 16.03.2023 №77-р про анулювання Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 15530314201900094, виданої 01.07.2019.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 15530314201900094, виданої 01.07.2019.
4. Стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна (ідентифікаційний код 30603572, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.