про відмову в забезпеченні позову
09 липня 2025 року м. Київ № 320/9899/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТФІЛД УКРАЇНА" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТФІЛД УКРАЇНА"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАЙТФІЛД УКРАЇНА" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 238882 від 19.11.2024 р. про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві №179699 від 08.05.2025 р. про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві виключити ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТФІЛД УКРАЇНА" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 238882 від 19.11.2024 р. про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» включено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, до набрання законної сили рішенням у справі про його скасування;
- зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №179699 від 08.05.2025 р. про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» включено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, до набрання законної сили рішенням у справі про його скасування;
- заборони ГУ ДПС у м. Києві включати ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 39380665) до переліку ризикових платників податку на додану вартість на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що Комісія регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві прийняла рішення про відповідність платника податку ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» критеріям ризиковості платника податку. Позивач зазначає, що наявність запису в базах даних ДПС України про ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» як ризикове підприємство порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов'язок щодо реєстрації податкових накладних, що, у свою чергу, фактично позбавляє можливості ТОВ «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» виконувати вимоги законодавства щодо реєстрації податкових накладних, та свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Віднесення платника податків до переліку ризикових підприємств, зумовлює ряд негативних наслідків для платника податків, зокрема, є підставою для зупинення реєстрації поданих таким платником податкових накладних, сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов'язок щодо надання пояснень та документів та остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів та за результатами їх розгляду відповідною комісією.
Крім того, як зазначає позивач, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на даний час сам факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваним рішенням зумовлює настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних усіх без винятку податкових накладних, що передбачає покладення додаткового обов'язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, призводить до збільшення строку їх реєстрації, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТФІЛД УКРАЇНА» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частиною шостою статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має із урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, позивачем належним чином не обґрунтовано у чому полягатиме порушення його прав та інтересів та не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд зазначає, що в обгрунтвання доводів заяви позивачем наведено підстави для забезпечення позову згідно пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення). Проте, слід зазначити, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що є неприпустимим та порушуватиме такі принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відтак, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом позову у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначається Порядком зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Підпункт 3 пункту 11 Порядку № 1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю. При цьому за платником податку залишається право надати пояснення та відповідні документи, необхідні для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №140/1856/21.
Перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Визнання відповідачем на підставі оцінки податкової поведінки платника податків таким, що відповідає критеріям ризиковості, не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього та не завдає шкоди його діловій репутації, оскільки здійснення передбачених законом заходів контролю, зокрема щодо сплати податків (обов'язкових платежів), є нормою.
Такий правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 160/10287/19.
Суд констатує відсутність доказового підтвердження тверджень заявника про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення зумовить настання негативних наслідків для його господарської діяльності. Безумовно, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас за позивачем залишається право належними документами підтвердити господарські операції у межах своєї господарської діяльності та у разі повноти документів за цими операціями отримати позитивне рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
Заявник у заяві не навів обґрунтованих підстав та не підтвердив їх доказами, щоб вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТФІЛД УКРАЇНА" про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.