про залишення позовної заяви без руху
09 липня 2025 року Київ № 320/33837/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,
розглянувши позовну заяву в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доВищої ради правосуддя
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просила суд:
- визнати протиправним дії керівника секретаріату Вищої ради правосуддя щодо винесення наказу керівника секретаріату від 12.01.2024 року №10-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» у частині встановлення ОСОБА_2 з 01 січня 2024 року надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
- визнати протиправним дії в.о керівника секретаріату Вищої ради правосуддя щодо винесення наказу в.о. керівника секретаріату від 27.01.2025 року №122-к «Про виплату надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році» у частині встановлення ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року до 01 квітня 2025 року надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу до державної служби, але не більше 30 відсотків посадового оклад;
- скасувати наказ керівника секретаріату Вищої ради правосуддя від 12.01.2024 №10-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» в частині визначенні розміру ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу;
- скасувати наказ в.о. керівника секретаріату Вищої ради правосуддя від 27.01.2025 року №122-к «Про виплату надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році» в частині визначенні розміру ОСОБА_2 надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу;
- зобов?язати Вищу раду правосуддя провести ОСОБА_1 , державному службовцю, нарахування та виплату надбавки за вислугу років з 01.01.2024 року до 01.04.2025 року, відповідно до наказу керівника апарату Вищої ради правосуддя від 04.08.2020 року №369-к «Про встановлення надбавки ОСОБА_2 » відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум із утриманням передбачених законодавством податків і обов?язкових платежів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Позивач оскаржує накази відповідача від 12.01.2024 №10-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» та від 27.01.2025 року №122-к «Про виплату надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році».
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і, відповідно, до частин першої, другої статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Позивач зазначає, що є працівником Вищої ради правосуддя з 24.10.2013, а на посаду головного спеціаліста відділу бюджетного планування та фінансування фінансово-економічного управління секретаріату Вищої ради правосуддя призначена 29.03.2017.
На підставі наказів відповідача від 12.01.2024 №10-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» та від 27.01.2025 року №122-к «Про виплату надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році» позивача, на його думку, безпідставно скасовано надбавку у розмірі 50 відсотків.
У зв'язку із цим суд констатує, що станом на 01.02.2024 та на 01.02.2025 позивачеві було достеменно відомо про порушення її прав оскаржуваними наказами.
При цьому із вказаним позовом остання звернулась до суду лише 03.07.2025, тобто з пропуском установленого Кодексом законів про працю України строку звернення до суду про оскарження наказів від 12.01.2024 та від 27.01.2025.
Суд зауважує, що зміна правозастосовної практики не може виправдовувати затримку в реалізації права на судовий захист відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 240/24582/23
Відповідно до приписів статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, який слід обчислювати з наступного дня після прийняття наказу від 01.02.2023.
У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який тривав по 19.07.2022, застосовується норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме: особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який розпочався з 19.07.2022, застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернулась до суду із цим позовом, виникли у період з 01.01.2024.
Разом із тим, позивач звернулась до суду із цим позовом 03.07.2025, тобто зі значним пропуском місячного строку для звернення до адміністративного суду.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України суддя Київського окружного адміністративного суду-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Білоноженко М.А.