08 липня 2025 року м. Київ справа №640/29126/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР»
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними дії та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР" з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дії та скасування постанови.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.09.2020 року у м. Києві, працівниками Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №243728 від 24.09.2020 року в якому зазначено “перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме загальна маса = 47, 200 т», на підставі якого В.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Уктрансбезпеки виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.10.2020 року №220553 до Позивача, відповідно до якої абзацом п'ятнадцятим частини першої ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт» передбачено покарання у вигляді стягнення штрафу у сумі 17000 гривень. Позивач зазначав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржена постанова є правомірною, оскільки під час проведення перевірки виявлено порушення, а саме водій здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, повна маса якого складає 47,2 тони при нормативно допустимій 40 тон, що у відсотковому відношенні перевищення склало 18%.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги через не спростування відповідачем обставин викладених у позовній заяві.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
24.02.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
14.01.2021 позивачем подана відповідь на відзив.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/29126/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Журавля В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 21.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» (ідентифікаційний код 38013854, місцезнаходження: вул. Качинського Леха, буд. 11, м. Буча, Бучанський район, Київська область).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підприємство зареєстроване 07.02.2012; видами діяльності підприємства, внесеними до (КВЕД) є: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у. (основний), Підготовчі роботи на будівельному майданчику, Інші роботи із завершення будівництва, Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Надання в оренду будівельних машин і устаткування, Вантажний автомобільний транспорт, Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, Організація будівництва будівель, Будівництво житлових і нежитлових будівель, Будівництво доріг і автострад, Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Будівництво трубопроводів, Будівництво залізниць і метрополітену, Будівництво мостів і тунелів, Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, Будівництво водних споруд, Знесення, Розвідувальне буріння, Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, Інші будівельно-монтажні роботи, Штукатурні роботи, Установлення столярних виробів, Покриття підлоги й облицювання стін, Малярні роботи та скління, Покрівельні роботи.
24.09.2020 р. інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку № 000232 від 17.09.2020р., на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, території м.Києва та Київської області.
Так, інспекторами був перевірний транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP».
Інспекторами проведена документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та було встановлено, що загальна маса становить 47,2 т при нормативно допустимій - 40 т.
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 24.09.2020 №0243728.
В акті вказано про те, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: загальна маса 47,2 т.
Відповідальність за дане порушення передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: ч.1, абз.15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм 18 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного.
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень старшими державними інспекторами на підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам було складено акт №045238 від 24.09.2020 року та довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2020 р.
Позивач повідомлявся про час (27.10.2020 о 10:00) і місце розгляду справи.
За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову №220553 від 27 жовтня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо позивача на підставі абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Щодо доводів позивача про порушення представниками Укртрансбезпеки процедури проведення габаритно-вагового контролю, то суд зазначає наступне.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено Постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до п.п.5-1 та 11 п.2 Порядку №879:
- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;
- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Отже, Порядком №879 передбачено проведення документального габаритно-вагового контролю та точного габаритно-вагового контролю. При цьому, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Відповідно до п.16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Згідно з пунктом 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку 879).
Виходячи із змісту пунктів 6, 16 Порядку №879 співробітниками відповідача наданий альтернативний спосіб визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, зокрема, шляхом проведення документального габаритно-вагового контролю або точного габаритно-вагового контролю.
В першому випадку, який застосований відповідачем у спірних правовідносинах, за допомогою документального вагового контролю визначається загальна маса транспортного засобу з вантажем та не вимагає обов'язкового проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні, а проводиться шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відтак, законодавством не передбачено обов'язку видачі довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення під час проведення документального габаритно-вагового контролю.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-III та постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. №207, контролюючі органи можуть вимагати наступні документи під час перевезення вантажів по Україні:
Лицензія на перевезення вантажів (або копію);
Дозвіл на міжнародні перевезення (якщо перевезення здійснюється за межі України). Дозвіл на перевезення вантажу видається відповідними державними органами та містить інформацію про вид вантажу, його кількість та характеристики, маршрут перевезення та інші важливі деталі.
Технічний паспорт на транспортний засіб;
Сертифікат на вантаж;
Транспортна накладна на перевезення вантажу. Цей документ визначає назву вантажу, його кількість, вагу та об'єм, а також назву транспортного засобу та його реєстраційний номер. Транспортну накладну видає вантажовідправник, а транспортний засіб повинен мати її на борту протягом всього маршруту.
Договір на перевезення вантажу. Цей документ визначає права та обов'язки сторін, визначає вид вантажу, його вагу та об'єм, термін доставки, маршрут та інші важливі параметри. Договір повинен бути підписаний обома сторонами та мати печатки підприємств.
Путівка на перевезення небезпечних вантажів (якщо перевезення здійснюється таких вантажів);
Документи, що підтверджують право користування транспортним засобом (наприклад, договір оренди або купівлі-продажу);
Водійське посвідчення водія транспортного засобу;
Медична довідка про стан здоров'я водія.
Обов'язковий поліс страхування цивільно-правової відповідальності власника автотранспорту.
Також для вантажоперевезень по Україні потрібна митна декларація, яка містить інформацію про вантаж.
Водночас суд наголошує на те, що відповідно до статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
-дата і місце складання;
-вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
-автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
-вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
-транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
-пункти завантаження і розвантаження.
Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363 (далі - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 глави 11 Правил №363).
Згідно з абзацом 2 пункту 11.1 глави 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №560/514/22.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що в жодному скалденому документі (Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 24.09.2020 №0243728, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №045238 від 24.09.2020 року та довідці про здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2020 р.) за результатами перевірки, у поданому відзиві та у наданих суду додатках не наданий документ у якому зазначена кількість, вагу та об'єм вантажу.
Враховуючи те, що документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється шляхом визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, відповідачем не надано суду належного та допустимого доказу наявності такого документу під час перевірки.
Також, відповідачем не надано будь-яких пояснень у поданому суду відзиві, на підставі яких документів встановлена загальна маса. До поданого відзиву долучено лише копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , яке містить інформацію про нього, включаючи технічні характеристики.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваної позивачем постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи відповідача, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували обґрунтування позивача, а відтак позов підлягає задоволенню.
VІ. Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив 2102,00 грн. судового збору, який необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27 жовтня 2020 року №220553 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Уктрансбезпеки постанову від 27.10.2020 року №220553 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» (08292, Бучанський р-н, Київська обл., місто Буча, вулиця Качинського Леха, будинок, 11, код ЄДРПОУ 38013854) судові витрати на оплату судового збору в сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.