про залишення позовної заяви без руху
08 липня 2025 року м. Київ № 320/32972/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, що полягає у ненаданні на заяву від 23.04.2025 ОСОБА_1 обґрунтованої, об'єктивної та всебічної письмової відповіді по суті питань, порушених у заяві від 23.04.2025 ОСОБА_1 ,
- зобов'язати Великодимерську селищну раду Броварського району Київської області надати на заяву від 23.04.2025 ОСОБА_1 обґрунтовану, об'єктивну та всебічну письмову відповідь по суті питань, порушених у заяві від 23.04.2025 ОСОБА_1 , з наданням ОСОБА_1 письмової інформації щодо наявних земель Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області не переданих у власність та не наданих у користування, із складу яких ОСОБА_1 може бути безоплатно передано у користування наступні земельні ділянки в таких орієнтовних розмірах: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром - 2,0 гектара; земельну ділянку для ведення садівництва орієнтовним розміром - 0,12 гектара; земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром - 0,15 гектара; земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром - 0,10 гектара, включно із наданням ОСОБА_1 графічних матеріалів, із зазначенням місця розташування відповідних земель Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, не переданих у власність та не наданих у користування;
- стягнути з Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь ОСОБА_1 , у відшкодування завданої моральної шкоди, грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, може бути лише особа, яка володіє процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини другої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до частини дев'ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, місце проживання (для фізичних осіб). У рішенні за результатами розгляду позову також зазначається місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), про що зазначено у п.4 ч.5 ст. 246 КАС України.
Таким чином, для підтвердження адміністративної дієздатності та задля виконання вимог ст. 160, 171, 246 КАС України фізичним особам необхідно надавати, зокрема, документ, як правило паспорт (його належним чином засвідчені копії), який містить відомості про місце проживання особи.
В позовній заяві зазначено місце проживання позивача, водночас до неї не доданий відповідний документ щодо підтвердження адреси проживання.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду копію паспорту громадянина України.
Окрім того, згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою, підлягає сплаті в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який вступив в дію з 01.01.2025, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2025 становить - 3028,00 грн.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
При цьому, суд бере до уваги положення частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, згідно із якими моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Отже, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), а також в ухвалах від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20, від 30 липня 2020 року у справі № 9901/194/20.
Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги майнового та немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до адміністративного суду позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (3028 х 0,4) за вимогу немайнового характеру та 1211,20 грн. (20 000,00 х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за вимогу майнового характеру, на загальну суму 2 422,40 грн.
В порушення зазначеної вимоги позивачем не надано документу про сплату судового збору.
Разом з цим, позивачем у позовній заяві викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що предметом цього позову є захист конституційних прав позивача.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
На підставі частин першої та другої статті 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Відтак, звільнення позивача від сплати судового збору може розцінюватися як надання окремим учасникам судового процесу процесуальних переваг перед іншими. Окрім цього, зі змісту вимог про звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає підстав для застосування пільг щодо сплати судового збору до позивача, які передбачені ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже, у зв'язку з відсутністю пільг щодо сплати судового збору та для забезпечення рівності учасників судового процесу, суд відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Проте, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що стаття 8 Закону України "Про судовий збір" визначає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. А тому, позивач не позбавлена права на звернення до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Між тим, суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, водночас суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень його майнового стану.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду копії паспорту громадянина України, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду копії паспорту громадянина України, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кочанова П.В.