08 липня 2025 року м. Київ № 320/13594/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕКТР ХІМ" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ"СПЕКТР ХІМ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00320390701, 00320410701, 00320420701 від 14.11.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті без належного дослідження первинних документів товариства та обставин справи, що передували перевірці. Крім того, позивач вказує про наявність завідомого умислу у відповідача на складення упередженого акту перевірки, а не довідку про відсутність порушень норм податкового законодавства. Позивач наголошує про відсутність у його діях будь-яких порушень вимог ПКУ, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому не підлягають скасуванню. Вказує, що у ході перевірки позивача було встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України внаслідок завищення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у липні 2022 року на суму 395 002 гривень та заниження ПДВ за липень 2022 року на суму 263 731 гривень; п.201.1, 201.10 ПК України внаслідок не складання та реєстрації у липні 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної на суму ПДВ в розмірі 658 713 гривень. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів їх необґрунтованості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 09.09.2022 № 9942/26-15-07-01-06, від 16.09.2022 № 10616/26-15-07-01-06, наказу від 08.09.2022 №3570-п, відповідно до п.п.21.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року, у податковій декларації з податку на додану вартість від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2022 року.
Копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.09.2022 №3570-п про проведення перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» вручено 09.09.2022 директору ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» ОСОБА_1 .
З направленнями на проведення перевірки від 09.09.2022, 16.09.2022 ознайомлено під підпис Білих Віталія Євгенійовича, директора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ».
Вказаною перевіркою законності декларування від'ємного значення з ПДВ за липень 2022 року встановлено порушення платником податків:
1. п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у липні 2022 року на суму 395 002 гривень та заниження ПДВ за липень 2022 року на суму 263 731 гривень;
2. п.201.1, 201.10 ПК України, оскільки у липні 2022 року не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних зведена податкова накладна на суму ПДВ в розмірі 658 713 гривень.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 06.10.2022 №29628/Ж5/26-15-07-01-06/40249422.
Не погоджуючись з вищевказаними висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення до ГУ ДПС у м. Києві, за результатами розгляду якого контролюючим органом заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення №00320390701, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн., № 00320410701, яким визначено суму завищення від'ємного значення у розмірі 395 002,00 грн., № 00320420701 від 14.11.2022, яким визначено загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 329 664,00 грн.
Позивач, будучи не згодним з висновками ГУ ДПС у м. Києві, 01.12.2022 звернувся до ДПС України зі скаргою, за результатами розгляду якої рішенням № 1810/6/99-00-06-01-05-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з вищевказаними висновками контролюючого органу, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).
Абзацом 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).
Згідно з абз. «г» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV).
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Основні методологічні засади формування бухгалтерського обліку ґрунтуються на затверджуваних Мінфіном стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1(ПСБО 1) "Загальні вимоги до фінансової звітності" затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2023 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (далі - П(С)БО 1):
операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;
операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для провадження діяльності і отриманням грошей та їх еквівалентів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг;
основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;
прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;
Пунктом 6 розділу ІІІ «Якісні характеристики фінансової звітності та принципи її складання» визначено, що фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:
автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників; тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності;
історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16).
Відповідно до П(С)БО 16:
Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.
Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
В пунктах 11-14 П(С)БО 16 зазначено, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) - включаються прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
Пунктом 15 П(С)БО 16 визначено склад загальновиробничих витрат, а пунктом 17 їх розподіл до об'єктів витрат.
Згідно з пунктом 17 П(С)БО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказ Мінфіну від 30.11.1999 № 291, рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати". Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:…903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг". На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.
На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації"'. Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.
Щодо обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень суд вказує наступне.
Основним чинником виникнення від'ємного значення у позивача є придбання та не реалізація у період придбання великої кількості товарів, збільшення запасів.
Перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань в розмірі 658 713 грн. за липень 2022 року, що призвело до завищення показника рядка 19 декларації за липень 2022 року на суму 395 002 грн. та зниження показника рядка 18 декларації за липень 2022 року на суму 263 711 гривень.
Перевіркою за період з 01.10.2021 по 31.07.2022 (період формування від'ємного значення з ПДВ відповідно додатку 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» до декларації з ПДВ за липень 2022 року) встановлено, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» придбавало товар на загальну суму 3 952 273,20 грн., в т.ч. з ПДВ 658 712,20 грн., з наступною номенклатурами :
1. цемент ПЦ ІІ/Б-Ш- 400 (фас.), податкова накладна № 795 від 22.09.2018;
2.1. гель для рук "Антисептичний", 45 мл, ТМ "GO Healthy", податкова накладна № 20 від 08.05.2020;
2.2. гель для рук "Антисептичний", 75 мл, ТМ "GO Healthy", податкова накладна № 20 від 08.05.2020;
3. гель для рук "Антисептичний", 45 мл, ТМ "GO Healthy", податкова накладна № 64 від 25.05.2020;
4.1. гель для рук "Антисептичний", 45 мл, ТМ "GO Healthy", податкова накладна № 69 від 26.05.2020;
4.2. гель для рук "Антисептичний", 75 мл, ТМ "GO Healthy", податкова накладна № 69 від 26.05.2020.
Суми ПДВ по вказаним податковим накладним включено до податкового кредиту, що відображено в додатку 5 до податкових декларацій за вересень 2018 року, травень 2020 року. В бухгалтерському обліку вищевказані операції проведено: Дт 631 - Кт 311 - 3 952 273,2 грн. (оплата ТМЦ); Кт 631 - Дт 281 - 3 293 561 грн. (оприбутковано ТМЦ); Кт 631 - Дт 6441 - 658 712,2 грн. (включено до податкового кредиту).
У ході проведення перевірки директору ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» вручено під підпис лист від 23.09.2022 №1207/і/26-15-07-01-06 щодо проведення 26.09.2022 інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (зняття залишків ТМЦ), готової продукції, основних фондів. ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» 26.09.2022 надано до перевірки копію наказу по підприємству №1 «Про проведення інвентаризації».
Судом встановлено, що позивачем 26.09.2022 року до перевірки надано «Інвентаризаційну відомість товарів на складі від 26.09.2022», згідно якої товар : Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш- 400 (фас.) в кількості 21 967 кг на суму 43 274,99 грн., Гель для рук "Антисептичний", 75 мл, ТМ "GO Healthy" в кількості 38 303 шт. на суму 402 947,56 грн., Гель для рук "Антисептичний", 45 мл, ТМ "GO Healthy" в кількості 367 401 шт. на суму 2 847 357,75 грн. перебуває на складі.
Разом з тим, під час проведення інвентаризації окремих груп товарів встановлено відсутність вищевказаних товарів, на підставі чого складено акт від 26.09.2022 №4439/ж6/26-15-07-01-06.
Під час перевірки з урахуванням вимог пп. 20.1.6 п.20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Кодексу, представникам ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» було пред'явлено запит від 28.09.2022 про надання пояснень, щодо встановлених порушень.
Працівником підприємства надано копію наказу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» від 27.09.2022 №1, згідно якого встановлено, що 28.09.2022 директор Білих В.Є. знаходиться у відрядженні. Запит від 28.09.2022 про надання пояснень та акт від 26.09.2022 №4439/ж6/26-15-07-01-06 не було вручено директору Білих В.Є., про що складено акт неможливості вручення від 28.09.2022 №4511/Ж6/26-15-07-01-06.
Таким чином, контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» не вжито заходів щодо складання податкової накладної та в свою чергу дотримання п.198.5 ст.198 ПКУ.
ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» було придбано товари та не відображено реалізацію/списання, про що свідчать надані до перевірки договори, видаткові накладні та відомості бухгалтерського обліку.
Крім того, згідно аналізу інформації наявної в ЄРПН, підсистеми «Почекова інформація РРО» АІС «Податковий блок» не встановлено реалізацію вищевказаного товару. Належних та допустимих доказів зворотнього позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перевіркою операцій ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ» з придбання та реалізації товарів правомірно встановлено заниження позивачем в рядку 4.1 (колонка Б) декларації за липень 2022 року бази оподаткування на суму 3 293 561 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 658 713 гривень.
Крім того, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано факту того, що товари на суму 3 293 561 грн. (Обсяг операцій за ставкою 20% - 3 293 561 грн., ПДВ 658 712,2 грн.), які підлягали перевірці, не були використані в господарській діяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕКТР ХІМ». Належних та допустимих доказів зворотнього позивачем не надано.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведені вимоги відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні і беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і ним доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і такими, що не підлягають скасуванню.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано. Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.