08 липня 2025 року місто Київ № 320/15701/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» звернулось до суду з позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якого просило визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025 про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію №25UA403070001255U0 від 11.02.2025 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованого ТОВ «Полімер Органік» товару за ціною договору щодо подібного (аналогічного) товару, в результаті чого було збільшено митні платежі на суму 5546,64 дол. США., відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів позивача було визначено за резервним методом. Натомість обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним у статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально та не визначені кількісно і достовірно, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
Також, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.
Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ураховуючи предмет і підстави позову, суд ухвалою від 09.04.2025 відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» (ідентифікаційний код 45048278, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 4) зареєстровано в якості юридичної особи 19.06.2023, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис 1002241020000102870 від 19.06.2023.
Основним видом діяльності позивача є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
Інші види діяльності: 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2023 між Товариством з Обмеженою відповідальністю «Полімер Органік», як покупцем, та компанією QIQIHAR LONGJIANG FUFENG BIOTECHNOLOGIES CO., LTD, China, як продавцем, укладено Контракт №30/11 на поставку Товару (надалі - Контракт).
За умовами п. 1.1. Контракту постачальник продає, а покупець приймає та оплачує харчові інгредієнти, в подальшому іменовано Товар.
Асортимент, кількість, ціна, умови оплати та поставки, та інші умови поставки вказуються в Специфікаціях та Проформа-інвойсах на кожну окрему поставку або серію поставок (п. 1.2. Контракту).
Згідно п. 2.1. Контракту ціна на товар встановлюється в доларах США з урахуванням базису поставки, включаючи вартість тари, пакування, маркування, а також з урахуванням інформації про перевезення.
Ціна за одиниці Товару та його загальна вартість може бути змінена лише за згодою сторін (п. 2.2. Контракту).
Відповідно до пп. 3.1, 3.3 Контракту Товар постачається виключно на умовах та в строки визначені цим Договором та відповідними Специфікаціями та Проформами-інвойс на кожну окрему партію. Умови поставки за даним Контрактом визначаються сторонами у відповідності з Інкортермс-2010 та вказуються в Специфікації або проформі-інвойс на кожну окрему поставку.
Згідно з п.12.2 Контракту при трактуванні даного Контракту діють Інкотермс-2010 та конвенція ООН про Договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1986 року.
07.07.2023 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК (далі - Експедитор) Договір транспортного експедирування № 286-ЮГЛ.
09.10.2024 сторонами вищезазначеного Контракту укладено Специфікацію №3, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), на підставі якої відповідно до п. 1.2. Контракту визначено найменування товару: глюкоза (декстроза моногідрат), загальна кількість: 40000 кг., ціна: 565,00 доларів США, загальна вартість поставки, що становить 22600,00 доларів США, умови поставки: CIF Польща, умови оплати: 100% передоплати.
09.10.2024 продавець надав позивачу Рахунок-проформа LJ-ZD 241009-Н5, в якому вказано найменування товару: декстроза моногідрат, загальна кількість: 40000 кг./1600 пакетів, ціна та умови поставки: 565,00 доларів США, CIF Гданськ, загальна вартість, що становить 22 600,00 доларів США, умови оплати: 100% передоплати.
07.11.2024 продавець надав позивачу Рахунок-фактуру (інвойс) LES24D170, у якому зазначено найменування товару: декстроза моногідрат, загальна кількість: 40000 кг., ціна 0,565 кг/доларів США, загальна вартість, що становить 22600,00 доларів США, умови поставки: CIF Гданськ, Польща, умови оплати: 100% передоплати.
07.11.2024 продавець передав товар, що вказаний у Специфікації №3 від 09.10.2024, перевізнику «MAERSK (CHINA) SHIPPING CO., LTD.» для доставки із Китаю до порту Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товару, коносамент № 245988693.
19.11.2024 на товар, що вказаний в Специфікації №3 від 09.10.2024, продавець надав позивачу сертифікат походження №24С2301В12118B/50935, серійний номер № ССРІТ2202450002740, що підтверджує країну походження товару, Китай.
31.01.2025 для перевезення РКР Cargo Connect Sp.z.o.о залізницею кожного контейнеру з товаром позивачу надані відповідно транспортні накладні УМВС №№ 2151-563528, 2151-563429.
07.02.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» надало позивачу Рахунок фактуру № А011560.
07.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» надало позивачу Довідку про транспортні витрати № 01/07.02.2025, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 110362,62 грн.
11.02.2025 позивач подав відповідачу, відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці Державної митної служби України, митну декларацію №25UA403070001255U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 22600,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №25UA403070001255U0 від 11.02.2025 декларант від імені ТОВ «Полімер Органік» додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості, зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025, виписаної відповідачем, а саме:
- Сертифікат якості від 17.10.2024;
- Пакувальний лист від 07.11.2024;
- Рахунок - проформа LJ-ZD 241009-Н5 від 09.10.2024;
- Рахунок - фактура (інвойс) LES24D170 від 07.11.2024;
- Коносамент 245988693 від 07.11.2024;
- Накладна УМВС 2151563429 від 31.01.2025;
- Накладна УМВС 2151563528 від 31.01.2025;
- Супровідний документ 25PL322080NS7NUSK1 від 30.01.2025;
- Супровідний документ 25PL322080NS7NUSK4 від 30.01.2025;
- Сертифікат про проходження товару №24С2301В12118B/50935, серійний номер № ССРІТ2202450002740 від 19.11.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару 101 від 11.10.2024;
- Рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиторські послуги А011560 від 07.02.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01/07.02.2025 від 07.02.2025;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору - Додаткова угода №1 від 09.10.2024;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №3 від 09.10.2024;
- Зовнішньоекономічний Договір (контракт) купівлі-продажу товарів №30/11 від 30.11.2023 року;
- Договір про надання послуг митного брокера LA-1411 від 14.11.2023 року;
- Договір про перевезення №286-ЮГЛ від 07.07.2023;
- Заява декларанта від 10.02.2025;
- Інші некласифіковані документи - паспорт безпеки від 17.10.2024;
- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA403070001255U0 від 11.02.2025.
11.02.2025 ТОВ «Полімер Органік» було отримано письмовий запит від відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці щодо надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
-якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
-інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
-транспортні документи;
-страхові документи, а також документи про вартість страхування, у разі відсутності вказаних документів надати копію митної декларації країни відправлення;
-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
14.02.2025 ТОВ «Полімер Органік» надано відповідь про те, що всі документи були надані, про що свідчить лист вих. №20 від 14.02.2025 ТОВ «Ламарін». Доказом надання витребуваних відповідачем документів позивач зазначає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025. Також, позивач стверджує, що додатково відповідачу було надано митну декларацію країни відправлення №090820240000442583 та прайс-лист.
Доводи позивача про надання відповідачу прайс-листа судом відхиляються, вказане не підтверджується ні карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025, ні листом за вих. №20 від 14.02.2025 ТОВ «Ламарін». Також позивачем не надано інших доказів, які б підтверджували зазначене.
14 лютого 2025 року державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці Державної митної служби України Стасюк В.М. було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025. У митному оформлені товарів було відмовлено внаслідок неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Позивач, вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 в справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Разом з тим митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 в справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 в справі № 810/3766/16.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.
У рішенні про коригування митної вартості № UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025 митний орган, як підстави для коригування митної вартості товару зазначив:
« 33. Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митим органом для визначення митної вартості.
Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при обчисленні, та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
У разі відсутності вище зазначених документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.
Системою управління ризиками (СУР) згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної вартості за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.
Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані падати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
За результатами опрацювання документів встановлено наступне: Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 30.11.2023 №30/11.
До митного оформлення надано:
- рахунок на перевезення від 07.02.2025 №А011560, довідку про транспортні витрати від 07.02.2025 № 01/07.02.2025, договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 07.07.2023 № 286-ЮГЛ, де послуги з організації перевезення надає ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК»;
- коносамент від 07.11.2024 №245988693, де перевізником зазначено «MAERSK (CHINA) SHIPPING CO., LTD.», проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування морського транспортування вантажу, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСПК» та «MAERSK (CHINA) SHIPPING CO., LTD.»;
- накладні УМВС від 31.01.2025 №2151563429, №2151563528, де перевізником зазначено - РКР Cargo Connect Sp.z.o.о, про те декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» та РКР Cargo Connect Sp.z.о.о.
Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат, пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.
Декларантом 14.02.2025 надіслано лист підприємства №20 та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до пп. 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість може бути визначена за другорядним методом (ст. 59 МКУ) по причині наявності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні.
За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару:
- №1 згідно з ЕМД від 07.02.2025 № UA100380/2025/ 604525 на рівні 0,77 дол. США за кг. (Глюкоза (декстроза моногідрат) (DEXTROSE MONOHYDRATE FOOD GRADE.C6H12O6*H2O), CAS № 14431-43-7, зовнішній вигляд - білий кристалізований порошок солодкого смаку, легко розчиняється у воді, суха база у мішках по 25 кг. Застосовується у харчовій промисловості. Вага нетто - 20500 кг. (820 мішків). Номер партії - LЕ2409-14М. Дата виробництва - 05.09.2024. Термін придатності - 04.09.2026. Торгівельна марка FUFENG. Bиpoбник QIQIHAR LONGJIANQ FUFENG /BIOTECHNOLOGIES CO., LTD. Kpaiнa виробництва CN. Умови поставки FOB).
Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ».
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення коригування митної вартості № UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025 як підстави коригування митної вартості не подання на вимогу митного органу документів, що підтверджують митну вартість товару, транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, судом встановлено наступне.
Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, якщо витрати на транспортування, навантаження та страхування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до абз. 5, 6 ч. 10 ст. 58 Кодексу до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Встановлено, що продавець відповідно до Специфікації №3 від 09.10.2024, Рахунку - проформи LJ-ZD 241009-Н5 від 09.10.2024, як це передбачено п. 1.2 Контракту, постачав товар на митну територію України морським транспортом із Китаю до порту Гданськ у Польщі відповідно до пп. 3.1, 3.3, 12,2 Контракту на умовах CIF за правилами Інкотермс-2010. Вказані умови поставки визначають, що витрати на транспортування товару до порту призначення Гданськ, Польща, сплачує продавець.
З врахуванням цього, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), як витрати на перевезення товару, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на навантаження, вивантаження товару, пов'язані з його транспортуванням від порту призначення Гданськ, Польща, до місця ввезення товару на митну територію України, Мостиська;
- витрати на транспортування оцінюваного товару з порту призначення Гданськ, Польща, до місця ввезення товару на митну територію України, Мостиська.
07.07.2023 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» (далі - Експедитор) договір транспортного експедирування № 286-ЮГЛ.
Так, як за умовами поставки витрати на транспортування товару з порту призначення Гданськ, Польща, до місця ввезення на митну територію України, Мостиська, не включені у вартість товару, позивач подав митному органу 11.02.2025 разом з документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, за ціною договору, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 53 МК України, наступні транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:
- договір транспортного експедирування № 286-ЮГЛ від 07.07.2023;
- довідку про транспортні витрати від ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» № 01/07.02.2025 від 07.02.2025;
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК № А011560 від 07.02.2025;
- коносамент № 245988693 від 07.11.2024;
- накладну УМВС № 2151563429 від 31.01.2025;
- накладну УМВС№ 2151563528 від 31.01.2025.
Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № А011560 від 07.02.2025 та довідки про транспортні витрати № 01/07.02.2025, які надані ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК», вартість перевезення товару включала такі складові, як:
- транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України - 89617,76 грн.,
- навантажувально-розвантажувальні роботи (НРР) за межами території України - 20744,86 грн.,
та в загальному склала 110362,62 грн.
Зазначений розмір витрат на перевезення товару вказано у графі 20 митної декларації №25UA403070001255U0 від 11.02.2025.
Відповідач заперечив щодо розміру витрат позивача на перевезення товарів з підстав не надання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, зокрема, транспортних (перевізних) документів, що підтверджують вартість перевезення товару.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за №599, яким затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296), де, зокрема, в розділі III графа 20 зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (до зазначених документів можуть належати):
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту).
Згідно з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 грудня 2024 року в справі № 380/19286/23, колегія суддів зазначила: «Щодо витрат на транспортування, суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції погодився з висновком відповідача в частині виникнення у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування товарів, з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, однак не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих транспортних документів, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до кожної митної декларації було надано митному органу:
- договір (контракт) про перевезення,
- довідку про транспортні витрати,
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги,
- автотранспортні накладні щодо підтвердження вартості перевезення товару, про що вже було зазначено вище.
Вказаний в розділі III графа 20 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 599, яким затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення, перелік документів не є вичерпним, на що, зокрема, вказує мовний зворот «можуть належати».
Отже, суд зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг, автотранспортна накладна є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Також, і у цій справі суд відповідно до цієї правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується із запереченнями відповідача щодо розміру витрат позивача на транспортування товарів з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, зокрема, транспортних (перевізних) документів, відповідач не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих транспортних документів з урахуванням того, що позивачем для митного контролю було надано митному органу вказані вище документи, які відповідно до частини другої статті 53 МК України та положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 599 підтверджують витрати на транспортування товару.
Суд враховує також правову позицію Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 в справі №803/776/17, від 11.06.2020 в справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів. У даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.
Указані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів були надані перевізником, вони не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мали ознак підробки, ідентифікуються зі спірною товарною партією та між собою. Доводи відповідача з посиланням на те, що відомості стосовно вартості транспортних послуг документально не підтверджено, спростовуються тим, що на момент декларування товару, позивачем до митного органу надані вказані документи, які містять усі необхідні данні та складові такої митної вартості оцінюваного товару, як витрати на транспортування, витрати на навантаження, вивантаження товару, з їх деталізацією, надання яких відображено в картці відмови №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025. Таким чином, надані позивачем документи повністю підтверджують розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів.
Відтак, загальна вартість перевезення товару по маршруту Гданськ (Польща) - Мостиська (Україна) у розмірі 110362,62 грн. для ТОВ «Полімер Органік» залишалась незмінною та саме ця сума зазначена позивачем, як витрати на перевезення товару у митній декларації №25UA403070001255U0 від 11.02.2025, і підтверджена належними документами.
Щодо зазначення позивачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості № UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025 про те, що до «митного оформлення надано:
- рахунок на перевезення від 07.02.2025 №А011560, довідку про транспортні витрати від 07.02.2025 № 01/07.02.2025, договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 07.07.2023 № 286-ЮГЛ, де послуги з організації перевезення надає ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК»;
- транспортні накладні УМВС від 31.01.2025 №2151563429, №2151563528 для перевезення товару залізницею, де перевізником зазначено - РКР Cargo Connect Sp.z.o.о., проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг, та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» та РКР Cargo Connect Sp.z.о.о.
Зазначене вище може свідчити про неповноту включення витрат, пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України», суд вказує наступне.
Між позивачем і його контрагентом, експедитором ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК», укладено Договір транспортного експедирування № 286-ЮГЛ від 07.07.2023, який надавався разом із митною декларацією №25UA403070001255U0 від 11.02.2025. Відповідно до умов цього Договору Експедитор бере на себе зобов'язання надати за дорученням та за рахунок Замовника транспортно-експедиторські послуги, організувати перевезення експортно-імпортних вантажів по території України та у міжнародному сполученні, надати митно-брокерські послуги за домовленістю сторін. Експедитор зобов'язується представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах з перевізниками, портами, державними органами у зв'язку з перевезенням, перевалкою, транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів Замовника (пп. 2.1.1 та 2.1.2 Договору транспортного експедирування № 286-ЮГЛ від 07.07.2023).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та Договору транспортного експедирування № 286-ЮГЛ від 07.07.2023 експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов'язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому, за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.
Також суд зауважує, що як вбачається з наданих позивачем документів, перевезення спірної товарної партії, у даному випадку, має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.
За приписами статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про мультимодальні перевезення» розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Отже, договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з оператором мультимодального перевезення ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК».
При цьому, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, будь-які договори з приводу транспортування задекларованого товару між компанією «PKP Cargo Connect Sp.z.o.o.» та позивачем не укладались, що обумовлює неможливість наявності у нього таких договорів або комерційних документів.
ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК, відповідно до умов укладеного з позивачем Договору транспортного експедирування № 286-ЮГЛ від 07.07.2023, виставлений останньому загальний рахунок на оплату усіх послуг з перевезення задекларованого товару, а договірні та комерційні відносини основного перевізника з іншими експедиторами, що залучались ним до перевезення вантажу, до позивача не мають жодного відношення.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 в справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснювати оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти. Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
Також чинним законодавством не вимагається та не передбачено подання декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавцем, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв'язок позивача та Експедитора.
З урахуванням викладеного вище, зауваження митниці про неповноту включення витрат, пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України, є безпідставними.
Щодо зазначення позивачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості № UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025, що до «митного оформлення наданий коносамент від 07.11.2024 №245988693, де перевізником зазначено «MAERSK (CHINA) SHIPPING CO., LTD.», проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування морського транспортування вантажу, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» та «MAERSK (CHINA) SHIPPING CO., LTD», суд зазначає наступне.
З врахуванням вищезазначеного, що чинним законодавством не вимагається та не передбачено подання декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини Позивача як Замовника для перевезення товару морським маршрутом та третьої особи, якої було залучено Експедитором відповідно до коносаменту від 07.11.2024 №245988693 як Виконавця, для цього є достатнім надання Договору транспортного експедирування № 286-ЮГЛ від 07.07.2023, що підтверджує взаємозв'язок Позивача і Експедитора. Звідси, доводи відповідача стосовно відсутності документів, виданих перевізником «MAERSK (CHINA) SHIPPING CO., LTD.», які засвідчують договірні засади надання послуг з перевезення товару та документів, які засвідчують втрати на його перевезення, та це є підставою для коригування відповідачу митної вартості товару, є необґрунтованими.
При цьому вказані умови поставки товару, CIF, Гданськ (Польща), за правилами Інкортермс-2010, визначають, що витрати на перевезення товару до порту призначення Гданськ (Польща) сплачує продавець, вони включені до ціни товару, тобто, ці втрати з перевезення товару морським шляхом не додаються до митної вартості.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Отже, висновки Тернопільської митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 в справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 в справі № 520/10386/2020.
Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів суду наявність жодних застережень щодо застосування в спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, у тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару, є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.
Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року в справі №1140/3242/18.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.
Поряд з цим, судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Поряд з цим суд враховує, що згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 в справі № 820/3231/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
З оскаржуваного рішення судом вбачається, що відповідач не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, комерційних умов, чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 в справі № 120/2634/19-а наголосив, що згідно із нормами МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до спірного рішення про коригування митна вартість може бути визначена за другорядним методом (ст. 59 МКУ) по причині наявності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні. Але при цьому відповідачем не зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митною декларацією №25UA403070001255U0 від 11.02.2025 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025.
Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи, в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав щодо застосування резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6488,90 грн, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2025/000072/1 від 14.02.2025 про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA403070/2025/000104 від 14.02.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці витрати зі сплати судового збору в розмірі 6488,90 грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 90 копійок).
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» (ідентифікаційний код 45048278, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4);
відповідач: Тернопільська митниця (ідентифікаційний код 43985576, місцезнаходження: 46404, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 38).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.