09 липня 2025 року Справа № 280/645/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 у разі звільнення з військової служби у розмірі від 04% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення за 11 місяців військової служби, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі від 04% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення за 11 місяців військової служби, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної основної відпустки у 2024 році за 20 календарних днів відпустки;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації невикористаної основної відпустки у 2024 році за 20 календарних днів відпустки;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки учасника бойових дій у 2024 році за 14 календарних днів відпустки;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки учасника бойових дій у 2024 році за 14 календарних днів відпустки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації та звільнений у відставку, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460. Також, позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки. Дії відповідача щодо не виплати зазначених сум вважає протиправними та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/645/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, у відзиві (вх. від 03.02.2025 № 5095) зазначив, що відповідно до довідок ФЕС позивачу нараховане грошове забезпечення в повному обсязі відповідно до законодавства України. Позивач відповідно до п. 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» стосовно виплат та компенсацій до свого безпосереднього начальника не звертався, відповідних рапортів не подавав. Отже, будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_2 стосовно позивача не допущено. Просить відмовити у задоволенні позову.
04.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5173), в якій він заперечує проти доводів відповідача.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.01.2024 № 26 старшого сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця, призваного за мобілізацією, з 26.01.2024 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.12.2024 № 372 позивача, звільненого у відставку на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, з 27.12.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Наказано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 виплатити грошову допомогу у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 11 місяців.
У наказі також зазначено, що щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у кількості 10 діб та наказано виплатити грошову компенсацію за 20 діб невикористаної відпустки.
Вважаючи, що грошове забезпечення при звільненні з військової служби нараховано та виплачено не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Водночас, цим же пунктом чітко визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, діючим законодавством встановлена спеціальна норма, яка регулює порядок виплати одноразової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок).
Згідно пункту 1 Порядку, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.12.2024 № 372, позивачу наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 11 місяців.
Даний наказ є чинним (докази протилежного у суду відсутні) та підлягає виконанню відповідачем.
Однак, з наданої відповідачем довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період лютий 2024 року - січень 2025 року не вбачається, що позивачу нараховано та виплачено зазначену одноразову грошову допомогу.
Наведене зумовлює висновок суду про те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 11 місяців військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд визнає зазначену бездіяльність протиправною. Відповідно, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.
Відтак, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 11 місяців військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Щодо виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Матеріалами справи, а саме довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення за період лютий 2024 року - січень 2025 року та розрахунковим листом про заробітну плату підтверджується нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки в сумі 14 712,20 грн.
Доводи представника позивача про зворотнє, викладені у відповіді на відзив, не спростовують нарахування та виплату позивачу зазначеної грошової компенсації. Заперечень щодо суми 14 712,20 грн позивачем не висловлено; контррозрахунку не надано.
Отже, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Водночас, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, відповідно до якого у разі невикористання додаткової відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. Тому, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ та Постановою № 702.
Відповідно до посвідчення від 09.08.2024 серії НОМЕР_4 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Однак, позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік не нараховано та не виплачено. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Отже, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.12.2024 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.12.2024.
При цьому, у зв'язку із визнанням бездіяльності відповідача протиправною, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають. Також, суд не здійснює розрахунок кількості календарних днів додаткової відпустки позивача, оскільки в цій частині спору між сторонами немає.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 11 місяців військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 11 місяців військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.12.2024.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.12.2024.
6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 09.07.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко