09 липня 2025 року Справа № 280/3642/23 провадження №СН/280/14/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, код ЄДРПОУ 20508338)
до Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод важкого кранобудування» (69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 00110728),
за участю заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вулиця Дмитра Апухтіна, будинок 29А, код ЄДРПОУ/умовний код: 02909973),
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Запорізьке обласне відділення Фонду) звернулось із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод важкого кранобудування» (далі - відповідач, ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування»), в якому позивач просить суд стягнути з ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» на користь Запорізького обласного відділення Фонду суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 442773,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» у 2022 році мало середньооблікову кількість штатних працівників 355 осіб, з яких надало роботу 12 особам з інвалідністю, тоді як за нормативами мало працевлаштувати 14 осіб з інвалідністю. У зв'язку з цим Фонд 17 квітня 2023 року надіслав через електронний кабінет відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України та 10 травня 2023 року - поштою, вимогу щодо сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 428 380,58 грн. У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, заявивши також про стягнення пені за 42 дні прострочення сплати суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14 393,40 грн. Просить задовольнити позов.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 11.07.2023 подав до суду відзив, в якому зазначив, що позивач повинен був до 10.03.2023 в автоматизованому режимі розрахувати суму адміністративно-господарських санкцій та передати таку інформацію до Пенсійного фонду України, який до 15.03.2023 мав надіслати розрахунок у формі електронного документа до особистого кабінету платника податків на порталі Пенсійного фонду України, а відповідач до 15.04.2023 - сплатити санкцію. Фактично ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» отримало розрахунок адміністративно-господарських санкцій лише 17.04.2023, а тому вважає, що порушення Фондом порядку розрахунку та накладення унеможливлює стягнення адміністративно-господарських санкцій, пені та судових витрат. Крім того, вказує, що позивач помилково врахував у середньооблікову кількість штатних працівників осіб, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, що спричинило необґрунтоване завищення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році. Водночас у ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» протягом 2022 року працювало 13 осіб з інвалідністю, тому нормативна кількість робочих місць для цієї категорії становить 13,4, а після округлення - 13 працівників. Відповідач вважає, що виконав вимоги частин першої та другої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ), тому немає підстав для нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій. Просить відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі №280/3642/23 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
05 травня 2025 року матеріали адміністративної справи №280/3642/23 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Семененко М.О.
Ухвалою судді від 12.05.2025 справу прийнято до провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача стосовно питань що вказані у п. 89 постанови Верховного Суду України від 24.04.2025, за змістом яких вказує, що відповідачем у Додатку 1 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 року, який використовувався позивачам для розрахунку адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, були допущені як несумова, так і сумова помилки. Так, неправильно вказана категорія працівника ОСОБА_1 , а саме: замість категорії 2 (працююча особа з інвалідністю) була проставлена категорія 1 (наймані працівники на загальних підставах). За рахунок чого виникла також і сумова помилка - відсоток нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) замість 8,41% помилково став 22%. При спробі подання відповідачем Податкового розрахунку з типом «уточнюючий» такий не було прийнято, оскільки програмний функціонал одразу після коригування змінює відсоток нарахування ЄСВ відповідно до зміни категорії працівника, тому автоматично змінюється сума нарахування, і у такому випадку платник податку отримує повідомлення про неприйняття Податкового розрахунку у зв'язку з помилкою «не знайдено рядка із повним співпадінням всіх реквізитів та сум у попередніх розрахунках за цей звітний період». Тому відповідач змушений був виправили вказані помилки у складі Податкового розрахунку за перший же наступний період, тобто за 2 квартал 2023 року, оскільки не мав технічної можливості зробити це раніше. Зазначає, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача, яким встановлена інвалідність, у 2022 році фактично склала 13 осіб, що може бути підтверджено даними Розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в цілому по підприємству, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність за 2022 рік, та доданими до нього документами, що підтверджують наявність трудових відносин у зазначеному періоді з кожною із осіб, дані про яких включено до цього розрахунку. Вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання переваги Розрахунку, який, внаслідок помилок у звітності, містить некоректні дані, призведе до порушення визначеного статтею 75 КАС України принципу достовірності доказів та до некоректного встановлення обставин справи у випадку, коли роботодавцем у вказаній звітності будуть допущені помилки, що призведуть, наприклад, до заниження кількості фактично створених їм робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У такому випадку на роботодавця будуть накладені санкції як на такого, що не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не за неналежне подання звітності. Притягнення особи до відповідальності за діяння, яке вона фактично не вчиняла, буде суперечити не тільки чинному законодавству, но й загальним принципам та підставам виникнення юридичної відповідальності. Також посилається на те, що 06.11.2022 набрав чинності Закон України від 18.10.2022 № 2682-IX, яким внесено зміни до статті 19 Закону № 875-XII). Від цієї дати, на відміну від попередніх років, роботодавці не зобов'язані самотужки обчислювати суму штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач усю необхідну інформацію щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України. У разі виявлення порушення квоти за 2022 рік позивач мав до 10.03.2023 в автоматизованому режимі розрахувати суму адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем, й передати інформацію до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України протягом п'яти календарних днів після отримання цього розрахунку, тобто не пізніше 15.03.2023, мав надіслати його у формі електронного документа до особистих кабінетів платників податків на порталі Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 10.03.2023 № 17). Стаття 20 Закону № 875-XII надає мінімальний термін тривалістю 1 (один) місяць від дати, коли вказані суб'єкти достеменно мали отримати розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до дати, коли вони мають сплатити відповідну суму адміністративно-господарських санкцій у випадку погодження з отриманим розрахунком. Цей термін має важливе значення та наданий не випадково, оскільки підприємства, установи, організації мають його використати для: 1) отримання та ознайомлення з розрахунком; 2) аналізу розрахунку на предмет його обґрунтованості; 3) сплати адміністративно-господарських санкцій у випадку погодження. Фактично лише 17.04.2023 відповідач через електронний кабінет отримав розрахунок адміністративно-господарських санкцій (у формі електронного документа) за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році .Порушення позивачем зазначених вище законодавчих норм щодо строків здійснення ним обов'язкових дій призвело до 1) виникнення в принципі підстав до розгляду спору у суді, та, як наслідок, судових витрат сторін; 2) штучного збільшення суми позовних вимог за рахунок виникнення формальних підстав для нарахування пені за відсутності вини відповідача. Вважає, що вказані обставини безумовно унеможливлюють стягнення з відповідача не лише пені та судових витрат, а й адміністративно-господарських санкцій внаслідок порушення позивачем чинного порядку їх розрахунку, накладення та стягнення. Просить відмовити в позові.
06.06.2025 позивач подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких звертає увагу, що стаття 20 Закону № 875-XII містить імперативний обов'язок відповідача як розрахувати так і сплатити адміністративно-господарські санкції самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Такий обов'язок виник у відповідача незалежно від дати отримання Розрахунку. Зазначає, що Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 10.03.2023 № 17 (далі - Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій), набрав чинності 17.03.2023, що об'єктивно унеможливило надіслання розрахунку раніше. Отже, надісланий відповідачу Розрахунок створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, є документом, який підтверджує факт діяльності Запорізького обласного відділення Фонду та є лише носієм доказової інформації, не містить обов'язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків, відповідно не є індивідуальним актом. Просить задовольнити позовні вимоги.
12.06.2025 прокурор подав письмові пояснення, в яких зазначає, що середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача за 2022 рік склала 355 осіб. Відповідно норматив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII становить 14 осіб. Під час первинного розгляду даної справи відповідач наполягав на штучному завищені середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства внаслідок помилкового включення працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. У п. п. 40 - 48 постанови від 24.04.2025 Верховний Суд спростував вказане твердження товариства. Так само звернув увагу на помилковості надання пріоритетності документам відповідача, наданим у якості доказу, на противагу відомостям з офіційних джерел (п.80 постанови ВС від 24.04.2025). Відповідачем не надано доказів подання уточнюючої звітності до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Викладені у поясненнях позивача доводи та долучені документи щодо уточнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, не лише не спростовують правильність визначеної середньобілкової чисельності працівників (355 осіб), а й вказують на відсутність вжиття заходів до уточнення поданої відповідної звітності до Пенсійного фонду України. Відповідно до долучених податкових розрахунків, що не прийняті від відповідача, податковий орган звернув увагу на необхідності первинного виправлення відповідних відомостей в Пенсійному фонді України. Так, у квитанції № 2 у розділі «Результати обробки» зазначено, що пакет не прийнято відповідно до отриманого результату обробки від Пенсійного фонду України. Відповідних доказів ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» не надано. Більш того, вказані документи стосуються періоду вже після накладення санкцій та не спростовують правильність даних (355 осіб), зазначених у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначає, що доводи ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» про середньооблікову численність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у складі 13 осіб, також не підтверджуються наданими ним документами до суду першої інстанції. Не враховано, що не всі вони є належними та стосуються спірного періоду (періоду роботи упродовж 2022 року). Зокрема, щодо ОСОБА_2 надано наказ про прийняття на роботу від 29.03.2017 у якому визначений термін лише з 03.04.2017 по 01.08.2017. У свою чергу долучені витяги з табелю обліку використання робочого часу, у тому числі відносно вказаної особи, не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки не містять щонайменше підписів відповідальної особи та керівника підрозділу. Вказані відомості також не підтвердженні відповідною звітністю до органів Пенсійного фонду України та ДПС України. Відповідно ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» не спростовано офіційні дані Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які зазначені у сформованому в автоматичному режимі розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, щодо середньооблікової чисельності штатних працівників, яким встановлена інвалідність 12 осіб. Також вважає, що пояснення відповідача щодо мотивів відхилення відомостей державних реєстрів зводяться до незгоди з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2025 у цій справі та, відповідно, суперечать приписам ст. ст. 316, 317 КАС України. Щодо так званих процедурних порушень, на яких наполягає відповідач та звертав увагу Верховний Суд у постанові від 24.04.2025, то вони стосується виключно розміру пені за несвоєчасно сплачені суми адміністративно-господарських санкцій. Одночасно відповідні доводи не спростовуються правильність визначеного позивачем розміру пені , оскільки пеню розраховано з дні, наступного за днем отримання розрахунку. Вказує, що порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Зважаючи на невиконання у 2022 році ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, існуючого законодавчого обов'язку для підприємства самостійно розрахувати та сплатити суми адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня наступного за звітним року, надіслання позивачу 17.04.2023 відповідного розрахунку не спростовує правильність визначеної до стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 428 380,58 грн та пені за відповідне прострочення у сумі 14 393,40 грн, розрахованої з 18.04.2023. Просить позов задовольнити.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - Розрахунок), у 2022 році по ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування»:
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 355 осіб;
середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 12 осіб;
норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 14 осіб;
фонд оплати праці штатних працівників - 76 037 553,6 грн;
середня річна заробітна плата штатного працівника - 214 190,26 грн;
кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, - 2 одиниці;
сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 428 380,58 грн.
Судом встановлено, що Розрахунок направлено відповідачу шляхом розміщення в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 о 13:30:55.
Крім того, на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 10.05.2023 направлено повідомлення «Щодо сплати адміністративно-господарських санкцій», за змістом якого повідомлено, що Запорізьке обласне відділення Фонду відповідно до вимог ст19 Закону №875-XII отримало інформацію від Пенсійного фонду України, яка містить ознаки порушення ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» у 2022 році законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме: середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю менша, ніж установлено частиною першою статті 19 Закону № 875-XII. На підставі цієї інформації підприємству в автоматизованою режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано електронний документ з розрахунком суми адміністративно-господарських санкцій, обчислених відповідно до ст.20 Закону. Отже, у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, підприємству нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 428 380,58 грн. Розрахунок надіслано підприємству через електронний кабінет підприємства на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Також повідомлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році у добровільному порядку, Запорізьке обласне відділення Фонду звернулось із даним позовом до суду.
При звернення до суду позивачем також заявлено про стягнення з позивача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 14 393,40 грн.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю в загальному розмірі 442 773,98 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що Конституція України проголошує Україну соціальною державою (стаття 1 Конституції України), що передбачає забезпечення соціального захисту населення, створення умов для гідного життя та всебічного розвитку кожної людини.
Відповідно до такого принципу держава та суспільство зобов'язані сприяти інтеграції осіб з інвалідністю у трудову діяльність, забезпечуючи їхнє право на працю та соціальну захищеність через встановлення чітких гарантій їх залучення.
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (частина перша статті 17 Закону № 875-XII).
Відповідно частини другої статті 17 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю
Статтями 18 та 19 Закону № 875-XII встановлюється обов'язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначення нормативу таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.
Так, частина третя статті 18 Закону № 875-XII (тут і далі - у редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яка діє з 06.11.2022) визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875-XII передбачено обов'язковий для підприємств, установ та організацій норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його розрахунку, контроль за виконанням, відповідальність за його недотримання та процедуру інформування і перевірки.
Так, для забезпечення виконання цих зобов'язань установлюється норматив робочих місць для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників за рік, а для підприємств, де працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша статті 19 Закону № 875-XII).
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» (частини друга та третя статті 19 Закону № 875-XII).
Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина п'ята статті 19 Закон № 875-XII).
Таким чином, підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.
Частинами 13 та 14 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).
Згідно з частиною 3 цієї норми, сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до роботодавців застосовуються адміністративно-господарські санкції, які обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати). Такі адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення відповідного нормативу.
Вищенаведені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства спростовують твердження відповідача про те, що роботодавці не зобов'язані самостійно обчислювати суму штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Отже, у строк до 15 квітня 2023 року відповідач був зобов'язаний розрахувати та оплатити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, не залежно від отримання відповідного Розрахунку від позивача, водночас, відповідачем самостійно такий розрахунок не здійснено, доказів іншого суду не надано.
Суд погоджується з доводами позивача про об'єктивну неможливість направлення Розрахунку у строк, встановлений частиною 13 статті 19 Закону № 875-XII, з таких підстав.
Частина 14 статті 19 Закону № 875-XII передбачає, що розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 10.03.2023 № 17, відповідно до статті 19 Закону № 875-XII було затверджено Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, який набрав чинності 17.03.2023, тобто після настання граничного терміну надсилання Розрахунку, встановленого частиною 13 статті 19 Закону № 875-XII.
Водночас, зазначене не вплинуло на обов'язок відповідача, як роботодавця, який використовує найману працю, у строк до 15.04.2023 самостійно розрахувати та сплатити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки жодна норма Закону № 875-XII не пов'язує сплату відповідних адміністративно-господарських санкцій з фактом отримання роботодавцем Розрахунку.
Враховуючи вищенаведене, аргументи відповідача щодо несвоєчасного направлення позивачем Розрахунку судом відхиляються як необґрунтовані.
Щодо помилкового врахування відповідачем в середньооблікову кількість штатних працівників осіб, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, суд зазначає, що висновки щодо безпідставності таких посилань відповідача викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у даній справі, якою справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Так, Верховний Суд вказав:
«..40. В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору (пункт 2.3 Інструкції № 286), зокрема працівники, які були тимчасово відсутні у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків (підпункт 2.5.2 пункту 2.5 Інструкції № 286).
41. Згідно з Інструкцією № 286 працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до облікової кількості штатних працівників, оскільки вони вважаються тимчасово відсутніми у зв'язку з виконанням державних обов'язків. Підпункт 3.2.2 пункту 3.2 цієї Інструкції визначає, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на основі даних про облікову кількість штатних працівників і включає всіх працівників облікового складу, за винятком чітко визначених категорій, таких як працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною.
42. Працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, прямо не згадуються у переліку винятків, що свідчить про їх включення до середньооблікової кількості штатних працівників.
43. Державна служба статистики України у листі від 04 липня 2014 року № 09.3-6/145-14 рекомендує виключати працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, із середньооблікової кількості штатних працівників за аналогією з працівниками, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною.
44. Проте зазначений лист не є нормативним актом, стосується заповнення конкретної форми № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці», де працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду (рядок 3070).
45. Верховний Суд зазначає, що рекомендації не можуть розширювати положення підпункту 3.2.2 Інструкції № 286, зокрема, дозволяти роботодавцю виключати працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, із середньооблікової кількості штатних працівників при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
46. Крім того, після введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року значно зросла кількість працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. Зазначене може створювати додаткові фінансові та організаційні витрати для роботодавців у контексті виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII, оскільки розмір цього нормативу залежить від середньооблікової кількості штатних працівників.
47. Проте за цей час жодних змін до Інструкції № 286 не було внесено і перелік категорій працівників, які виключаються з середньообліковій кількості штатних працівників відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції № 286, залишився незмінним.
48. Таким чином, працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, включаються до розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників для цілей визначення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до статті 19 Закону № 875-XII…».
Враховуючи вищенаведене, відповідні аргументи відповідача підлягають відхиленню
Щодо подання відповідачем звітності (уточнень) за 2022 рік, суд зазначає таке.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; далі - Закон № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Закон № 2464-VI встановлює обов'язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подання звітності (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України (абзац 3 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI), в якому обліковує дані про застрахованих осіб, сплату єдиного внеску та інших цілей соціального страхування (частини друга та третя статті 20 Закону № 2464-VI).
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1), визначає, що:
- Реєстр застрахованих осіб забезпечує накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 пункту 5 Розділу I «Загальні положення»);
- відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України (пункт 3 Розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них»).
Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 121, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року № 307, що застосовується з 10 березня 2023 року, передбачає, що до центрального банку даних з проблем інвалідності вносяться, зокрема, відомості про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб, відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Пункт 2 Порядку обміну інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 вересня 2021 року № 26-1, у редакції, чинній до 11 грудня 2023 року, визначає щомісячне (не пізніше ніж до 28 числа місяця, наступного за звітним) надання Пенсійним фондом України інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю страхувальниками, в яких кількість працюючих перевищує 8 осіб, Міністерству соціальної політики України для внесення до Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Пунктами 4 та 6 Розділу V. «Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб» Положення № 10-1 визначається, що інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку; містить індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення.
Крім того, Законом № 2682-IX скасовано необхідність подання роботодавцем з 01 березня 2023 року звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.
Таким чином, починаючи з 06 листопада 2022 року, Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов'язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2025 у цій справі підкреслив, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Судом встановлено, що відомості Розрахунку щодо середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік в кількості 355 осіб та середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в кількості 12 осіб сформовані в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з урахуванням показників Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, які подавались відповідачем самостійно у порядку, визначеному чинним законодавством.
Той факт, що у подальшому відповідачем було внесено зміни (уточненні) до відповідної звітності, не змінює правильність показників, наведених у Розрахунку, оскільки відповідні зміни до звітності внесені відповідачем 03.06.2023 та 03.07.2023 (т.2 а.с.162-166), що відбулось вже після подання даного позову до суду (позов надійшов до суду засобами поштового зв'язку 01.06.2023, копію позовної заяви направлено позивачем відповідачу 29.05.2023 відповідно до копії чеку АТ «Укрпошта» №6909510940350, долученого до матеріалів справи).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розрахований позивачем показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік в кількості 355 осіб та середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в кількості 12 осіб, відповідає фактичним показникам Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на дату виникнення у відповідача обов'язку щодо розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, та станом на дату формування Розрахунку.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПрАТ “Запорізький завод важкого кранобудування» у 2022 році становила 355 осіб.
З урахуванням положень статті 19 Закону № 875-XII, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 14 осіб (355 / 100 х 4 = 14,2).
Сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 428 380,58 грн розрахована позивачем у відповідності до статті 20 Закону № 875-XII в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, і не зайняте нею, з розрахунку 76037553,60 грн (фонд оплати праці штатних працівників) / 355 (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік) х 2.
Як зазначалось вище, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №875-XII, регулює Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 (далі - Порядок №223)
Відповідно до положень п.3.1, п.3.4, п.3.5, п.3.7 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Розрахунковий розмір пені у спірних правовідносинах становить: 25,0x120:100:365=0,08 % де:
25,0 - облікова ставка Національного банку України станом на дату подання позову (за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish);
365 - кількість днів у поточному році;
120 - відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені;
Сума пені за один день прострочення: 428 380,58 грн (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,08 % (розрахунковий розмір пені) = 342,70 грн.
Позивачем заявлено до стягнення розмір пені за 42 дні прострочення в сумі 14 393,40 грн (342,70 грн (сума пені за один день) х 42 (кількість днів прострочення по день подання позову) = 14 393,40 грн).
Враховуючи, до обов'язок сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році виник у відповідача до 15 квітня 2023 року, а позов направлено позивачем до суду 29.05.2023 засобами поштового зв'язку, тобто через 42 дні після спливу граничного терміну виконання відповідачем відповідного обов'язку, суд дійшов висновку, що обчислення розміру пені здійснено правильно.
Суду не надано доказів сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 442773,98 грн, як не надано і доказів, які б свідчили про виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році станом на дату формування Розрахунку.
Також до суду не надано доказів того, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від відповідача.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 442773,98 грн з відповідача на користь позивача, а тому позов підлягає задоволенню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2025 у цій справі, а також висновки, яких дійшов суд за результатами розгляду даної справи.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.
Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 47, 77, 143, 189, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод важкого кранобудування» (69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 00110728) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, код ЄДРПОУ 20508338) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 442 773,98 грн (чотириста сорок дві тисячі сімсот сімдесят три гривні 98 коп.)
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09.07.2025.
Суддя М.О. Семененко