09 липня 2025 року Справа № 280/3360/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки та щодо відмови зарахувати до її страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивача з 13.02.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки), зарахувати до її страхового стажу період роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983 та провести відповідну виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.
Позовна заява та додатки до неї сформовані з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Кожевніковим С.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ № 1288587 від 28.04.2025.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з 14.11.1997 позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб » від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). 13.02.2025 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак при розрахунку розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, що позивач вважає протиправним, оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше у 2025 році, а тому пенсія повинна бути обчислена із застосуванням середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2022-2024 роки. Крім того до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983, оскільки в трудовій книжці колгоспника відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів. Втім, позивач вважає, що надана нею трудова книжка колгоспника містить відомості про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі, відомості про документи, на підставі яких внесені записи. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
23.05.2025 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на підставі особистої заяви від 13.02.2025 позивача переведено з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом №2262-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Електронну пенсійну справу позивача переглянуто та перераховано пенсію з 13.02.2025 в частині збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсій (7994,47 грн - з 2014 - 2016 роки). Вказує, що відповідно до норм Закону №1058-IV Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсій: пенсія за віком (стаття 26); пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) (стаття 30); пенсія у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36); пенсія за віком на пільгових умовах (стаття 114); пенсія за вислугу років (стаття 114). З посиланням на ст. 10 Закону №1058-IV зазначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Оскільки позивачу первинно було призначено пенсію по інвалідності, призначену згідно з Законом №2262-ХІІ, то в даному випадку здійснено не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший, тобто здійснено перерахунок розміру пенсії та застосовано показник заробітної плати у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 3764,40 грн. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983 відповідач зазначає, що записи не відповідають положенням про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, а тому в посадових осіб органу Пенсійного фонду України були відсутні законні підстави врахувати періоди роботи згідно наданих документів. Крім того, відповідач вважає, що вимога про відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу в адміністративній справі № 280/3360/25 є документально не підтверджена та не підлягає задоволенню. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні, з 14.11.1997 позивачу було призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону №2262-ХІІ.
Після досягнення пенсійного віку, 13.02.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком.
За результатами розгляду заяви позивача та поданих документів Управлінням прийнято рішення від 24.02.2025 №084150005880, яким позивачу з 13.02.2025 призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Відповідно до розрахунку, який долучено до матеріалів справи, розмір пенсії позивача розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.
На неодноразові звернення позивача на вебпортал Пенсійного фонду України, Управління листом від 11.04.2025 №5967-4298/В-02/8-0800/25 повідомило, що на підставі особистої заяви від 13.02.2025 позивача переведено з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом №2262-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Страховий стаж склав 34 роки 1 місяць 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 17.08.1981 рік по 20.09.1983 рік, зазначений у трудовій книжці колгоспника, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів. На теперішній час електронну справу позивача переглянуто та перераховано пенсію з 13.02.2025 в частині збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (7994,47 грн - з 2014 - 2016 роки). Перерахувати пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024 роки підстави відсутні, оскільки позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Не погодившись з такою позицією Управління, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст.2 Закону №1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.10 Закону №1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, первинно позивачу було призначено пенсію по інвалідності, відповідно до Закону №2262-ХІІ, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше 13.02.2025 після досягнення пенсійного віку.
Суд зазначає, що відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
З наведеного слідує, що такий показник як середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, взагалі не враховується при призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ, отже, твердження відповідача про те, що пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV обчислено позивачу із застосуванням відповідного показника, який враховувався при призначенні пенсії по інвалідності, є безпідставними.
Враховуючи викладене, застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV є безпідставним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022 - 2024 роки.
Враховуючи те, що позивачу первинно призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше 13.02.2025 року, суд дійшов висновку про протиправність обчислення розміру пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, іншого, ніж відповідний показник за 2022-2024 роки, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983 суд зазначає таке.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який був чинним у період трудової діяльності позивача, що є спірним, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Згідно із записами №1-3 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 17.10.1981 виданої на ім'я ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище позивача відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 від 14.05.2024) встановлено:
- 17.08.1981 прийнята в члени колгоспу Червоний Партизан в якості фуражира (Пр. №16 від 17.10.1981);
- 02.06.1982 переведена на свиноводницьку ферму в якості свинарки;
- 25.08.1983 дозволено вихід з членів колгоспу у зв'язку з вступом до Харківського юридичного інституту (Пр. №10 від 25.08.1983).
Згідно архівної довідки, виданої Державним архівом Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації від 22.11.2023 №05-07/В-2268 підтверджується членство позивача в колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та зазначається:
- прийнята до членів колгоспу (протокол засідання правління від 17.10.1981 №16 та протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 10.11.1981 №3)
- виключена з членів колгоспу з 20.09.1983 (протокол засідання правління від 20.09.1983 №11 та протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 28.01.1984 №1)
За змістом спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача у колгоспі з 17.08.1981 рік по 20.09.1983 рік, з посиланням на те, що у трудовій книжці колгоспника відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 17.10.1981 (аркуші 18-19), наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:
- за 1981 рік: 142 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів (не повний рік з серпня) 180;
- за 1982 рік: 241 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 180;
- за 1983 рік: 161 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів (не повний рік по вересень) 180.
Отже, позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів, які завірені печатками та підписами уповноваженої особи.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині означених спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідача на відсутність інформації про встановлений мінімум трудової участі позивача у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні не відповідає фактичним обставинам справи.
Слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону України № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, Управління таким правом не скористалося.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області за фактичною тривалістю, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що доводи щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, є необґрунтованими.
При цьому, відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача весь період роботи з 17.08.1981 по 20.09.1983 у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області у повному обсязі, оскільки наданими до матеріалів справи письмовими доказами не доведено факт виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві в повному обсязі.
Зокрема, трудова книжка колгоспника позивача містить інформацію про трудову участь позивача у громадському господарстві за 1981 рік відроблено 142 трудоднів при встановленому мінімумі 180, за 1981 рік відроблено 161 трудоднів при встановленому мінімумі 180, що свідчить про невиконання встановленого мінімуму трудової участі без зазначення причин.
Враховуючи наведене, час роботи позивача у колгоспі може бути зарахований до його страхового стажу лише за фактичною тривалістю.
Крім того, відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, долученого до матеріалів справи, період роботи з 01.09.1983 по 20.09.1983 зарахований до страхового стажу.
За наведеного вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 17.08.1981 по 25.08.1983 за фактичною тривалістю у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, який підтверджений записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 17.10.1981, отже в цій частині позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
На підставі викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу, без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки, та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.08.1981 по 25.08.1983 у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області за фактичною тривалістю та перерахувати з 13.02.2025 призначену позивачу пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовні вимоги заявлено безпідставно та не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1937,92 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:
- Договір про надання юридичних послуг №18-04/25 від 18.04.2025 (далі - Договір №18-04/25 від 18.04.2025), укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Кожевніковим Станіславом Олександровичем (Адвокат), за умовами якого предметом цього Договору є надання Адвокатом Клієнту консультації та здійснення підготовки документів для звернення до суду з метою перерахунку пенсії за віком.(п. 1.1 Договору №18-04/25 від 18.04.2025). Сторони погодились, що вартість послуг з підготовки позовної заяви становить 6000,00 грн. (п. 3.2 Договору №18-04/25 від 18.04.2025)
- квитанція №11 від 25.04.2025 відповідно до якої Адвокат Кожевніков Станіслав Олександрович прийняв від ОСОБА_1 гонорар у сумі 6000,00 грн., за юридичні послуги.
Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом даної справи, оскільки предмет наданої правової допомоги відповідає змісту спірних правовідносин у даній справі, надані докази узгоджуються між собою щодо періоду та підставі їх надання, узгодженої сторонами вартості, надано докази на підтвердження фактичної оплати позивачем отриманих послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголосила на тому, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору. .. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих доказів, суд уважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн є пропорційним до предмету спору, характеру спірних правовідносин, у зв'язку з чим, враховуючи конкретні обставини справи, її складність та фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 17.08.1981 по 25.08.1983 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 17.10.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час роботи за фактичною тривалістю у період з 17.08.1981 по 25.08.1983 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 17.10.1981 та здійснити з 13.02.2025 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 09.07.2025.
Суддя М.О. Семененко