08 липня 2025 року Справа № 280/3763/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 28.08.2018 року по 11.08.2020 року, протиправною бездіяльність щодо не направлення запитів, протиправною бездіяльність щодо не врахування всього стажу зазначеного в трудовій книжці, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 28.08.2018 року по 11.08.2020 року, направити запити щодо заробітної плати та врахувати при розрахунку розміру пенсії, врахувати весь стаж зазначений в трудовій книжці, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Позовна заява та додані до неї документи підписані та подані до суду ОСОБА_2 , яким на підтвердження повноважень надано довіреність від 25.03.2023 (складена м.Тель-Авів, держава Ізраїль, разом з відсканованим апостилем) на представництво ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу стало відомо про зупинення виплати пенсії з 01.09.2024 у зв'язку із надходженням інформації з банку про закриття рахунку за заявою власника. Надалі відповідачем повідомлено про нарахування у січні 2025 року пенсії за період з 01.09.2024 по 31.01.2025 на банківський рахунок відповідно до заяви від 01.07.2024, проте нараховані кошти були повернути банківською установою через невідповідність реквізитів банківського рахунку та особистих даних пенсіонера, у зв'язку з чим виплату пенсії призупинено з 01.02.2025, для її поновлення запропоновано звернутися до будь-якого відділу ПФУ. Позивач вважає, що внаслідок ухвалення судового рішення про зобов'язання розглянути заяву відповідач на власний розсуд визначив дату, з якої має бути призначено пенсію, у зв'язку з чим невиплата пенсії з дати звернення (28.08.2018) є протиправною. Також до страхового стажу відповідно до вкладишу до трудової книжки не зараховано відповідні періоди з огляду на те, що записи про трудову діяльність не завірені належним чином. Позивач зазначає про ігнорування управлінням заяви позивача від 28.08.2018 про направлення запитів. Також вказує про те, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Зауважує про протиправну невиплату пенсії на банківський рахунок, оскільки управління умисно здійснює переказ за реквізитами, що не відповідають наданій банком заяви (зазначають « ОСОБА_1 » як в пенсійній справі замість « ОСОБА_3 » - як в заяві), у зв'язку з чим платіж повертається нацбанком. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
10.06.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №280/7821/20 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 11.08.2020. Зобов'язань щодо поновлення пенсії з 28.08.2018 та нарахування компенсації втрати частини доходів рішеннями суду не було покладено на Головне управління. При цьому у зв'язку з надходженням інформації з банку про закриття рахунку за заявою власника, виплату пенсії позивачу з 01.09.2024 було призупинено, в січні було нараховано пенсію за період з 01.09.2024 по 31.01.2025 проте нараховані кошти були повернути банківською установою через невідповідність реквізитів банківського рахунку та особистих даних пенсіонера (прізвище, ім'я, по батькові). Також вкладиш до трудової книжки, в якому містяться записи щодо страхового стажу позивача, не завірений печаткою на титульній сторінці, тому у разі надання підтверджуючих документів буде прийнято відповідне рішення. Стосовно поновлення пенсії на банківський рахунок, то заява про виплату пенсії подається одержувачем особисто до органу ПФУ. Для здійснення виплати пенсії передбачена ідентифікація заявника, яка здійснюється під час прийому та обслуговування особи, що звернулась до органів Пенсійного фонду. Щодо зарахування стажу відповідно до трудової книжки зазначено, що періоди роботи з 28.04.1991 по 15.11.1993, з 17.09.1993 по 03.01.1994, з 01.02.1994 по 15.10.1996 в трудовій книжці записи про прийняття та про звільнення зроблено без додержання вимог Інструкції №58. Вказано про те, що функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсії покладено саме на Пенсійний фонд України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви у частині викладення змісту позовних вимог відповідно до визначеного суб'єктного складу сторін (у випадку визначення іншого відповідача - надати докази надсилання йому копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України).
Ухвалою від 19.05.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, призначену з 11.08.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №280/7821/20, яке набрало законної сили 15.04.2021, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про призначення пенсії від 11.08.2020 у встановлений законодавством спосіб;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_4 від 11.08.2020 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 280/3016/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, позов задоволено частково, зокрема:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення її виплати та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 07.06.2024 №0800-0202-8/48338 представника позивача повідомлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі №280/3016/23, яке набуло чинності згідно із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, Головним управлінням ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком з дати припинення, а саме з 01.06.2022. Доплату за період з 01.06.2022 по 30.04.2024 в сумі 39376,00 грн. разом з основним розміром пенсії за травень поточного року було нараховано 21 травня 2024 року на особовий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ОТП банк». Зобов'язань щодо поновлення пенсії з 28.08.2018 та нарахування компенсації втрати частини доходів вищезазначеними рішеннями суду не було покладено на Головне управління.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.11.2024 №19592-19107/Н-02/8-0800/24 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі №280/3016/23, яке набуло чинності згідно із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, виконано Головним управлінням в межах покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку. Доплату на виконання рішення суду разом з основним розміром пенсії було нараховано в травні поточного року на особовий рахунок, відкритий в АТ «ОТП банк», як передбачено рішенням суду. У зв'язку із надходженням інформації з банку що «рахунок закритий за заявою власника», виплата Вашої пенсії з 01.09.2024 призупинена
За змістом листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.02.2025 №2291-1915/Н-02/8-0800/25 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі № 280/3016/23 виконано Головним управлінням в межах покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку. Доплату на виконання рішення суду разом з основним розміром пенсії було нараховано в травні 2024 року на Ваш поточний рахунок, відкритий в АТ «ОТП банк», як зазначено у рішенні суду. У зв'язку із надходженням інформації з банку про закриття рахунку за заявою власника, виплату Вашої пенсії з 01.09.2024 було призупинено. В січні 2025 Вам було нараховано пенсію за період з 01.09.2024 по 31.01.2025 на банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», відповідно до Вашої заяви від 01.07.2024. Нараховані кошти були повернуті банківською установою через невідповідність реквізитів банківського рахунку та особистих даних пенсіонера (прізвище, ім'я, по батькові). Враховуючи вищезазначене, виплату Вашої пенсії призупинено з 01.02.2025. Для поновлення виплати пенсії Вам необхідно особисто звернутися до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України з відповідною заявою. До заяви необхідно надати паспорт, документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків та оновлену заяву з банківської установи. Щодо страхового стажу, врахованого для обчислення пенсії, повідомляємо. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 637 від 12.08.1993 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, наданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За матеріалами електронної пенсійної справи Ваш страховий стаж становить 18 років 8 місяців 3 дні. До страхового стажу згідно з вкладишем до трудової книжки не зараховано періоди: з 28.04.1991 по 15.11.1993 (запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи), з 17.09.1993 по 03.01.1994 (запис про номер наказу на прийняття містить виправлення), з 01.02.1994 по 15.10.1996 (запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи). Крім того, вкладиш до трудової книжки, в якому містяться вищезазначені записи, не завірений печаткою на титульній сторінці. Отже, у разі надання підтверджуючих документів про стаж Ви можете звернутися з заявою встановленого зразку та документами, передбаченими Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25.11.2005 № 22-1. За результатами розгляду документів буде прийнято відповідне рішення.
У вкладиші до трудової книжки від 28.04.1991 наявні записи про трудову діяльність позивача з 28.04.1991 по 15.11.1993,, з 17.09.1993 по 03.01.1994, з 01.02.1994 по 15.10.1996 в МП «Скиф».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії з 28.08.2018 по 11.08.2020, протиправною бездіяльність щодо ненаправлення запитів, неврахування всього стажу зазначеного в трудовій книжці та невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За положеннями частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Щодо позовних вимог про невиплату пенсії ОСОБА_1 з 28.08.2018 року по 11.08.2020 року.
Судом встановлено, що за обставинами справи №280/7821/20 ОСОБА_1 звертався до суду з позовними вимогами: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не призначення ОСОБА_4 пенсії за віком; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення 28.08.2018.
За наслідками розгляду зазначеного позову суд рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №280/7821/20, яке набрало законної сили 15.04.2021, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про призначення пенсії від 11.08.2020 у встановлений законодавством спосіб; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_4 від 11.08.2020 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що обставини призначення пенсії були предметом розгляду справи №280/7821/20, водночас спір, який виник та заявлений у справі №280/3763/25, стосується невиплати вже призначеної пенсії. На виконання рішення суду у справі №280/7821/20 позивачу призначено пенсію за віком з 11.08.2020, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 28.08.2018 по 11.08.2020.
При цьому суд вважає жодним чином не обґрунтованими доводи представника позивача про «нікчемне судове рішення про зобов'язання «розглядати заяви» відповідач на власний розсуд визначив дату, з якої має бути призначено пенсію», оскільки рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №280/7821/20 набрало законної сили та у разі незгоди із зазначеним рішенням суду у частині зазначення дати, з якої мала бути призначена пенсія, позивач мав право оскаржити вказане рішення до суду апеляційної інстанції. Порядок оскарження було зазначено судом у рішенні від 08.02.2021 у справі №280/7821/20.
Щодо позовних вимог про направлення запитів щодо заробітної плати та врахування при розрахунку розміру пенсії слід зауважити наступне.
Позивач обґрунтовує вказані вимоги тим, що відповідачем проігноровано заяву позивача від 28.08.2018 про направлення запитів та наводить нормативне регулювання щодо Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2006 №919.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої та другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
За обставинами справи в матеріалах позовної заяви та матеріалах пенсійної справи відсутня заява позивача від 28.08.2018 про направлення запитів, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що з урахуванням вимог статті 77 КАС України, позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відтак відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення запитів, а також зобов'язання його направити запити щодо заробітної плати та врахувати при розрахунку розміру пенсії.
Щодо позовних вимог про виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, суд доходить висновку, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. При цьому суд зауважує, що право позивача на отримання пенсії за віком з 11.08.2022 встановлено рішенням суду по справі №280/7821/20, тому зазначені обставини не досліджуються повторно під час розгляду цієї справи.
У даному випадку спір між сторонами в розглядуваній частині позовних вимог стосується саме питання виплати пенсії на банківський рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк», який позивач вирішив змінити після ухвалення рішення суду по справі № 280/3016/23 шляхом подання заяви від 01.07.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_3 уповноважує працівника банку передати від свого імені цю заяву до відповідного органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення. Як зазначив відповідач (лист від 12.02.2025 №2291-1915/Н-02/8-0800/25), в січні 2025 було нараховано пенсію за період з 01.09.2024 по 31.01.2025 відповідно до заяви від 01.07.2024, проте нараховані кошти були повернуті банківською установою через невідповідність реквізитів банківського рахунку та особистих даних пенсіонера (прізвище, ім'я, по батькові), у зв'язку з чим виплату пенсії призупинено з 01.02.2025.
Суд зазначає, що частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
За приписами статті 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Виключно цим Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-IV).
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз наведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду. При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом
Відповідно до частини другої статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених Законом № 1058-VI.
Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував, водночас послався на повернення коштів банківською установою через невідповідність реквізитів банківського рахунку та особистих даних пенсіонера (прізвище, ім'я, по батькові).
Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2024 № 1079, чинній на момент припинення виплати позивачу пенсії) (далі - Порядок №1596), визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Згідно пунктом 3 Порядку № 1596 виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються, зокрема, між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Пунктом 10 Порядку № 1596 встановлено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Пунктом 12 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Враховуючи викладене, відкриття в АТ «Ощадбанк» банківського рахунку на ім'я позивача свідчить про те, що особу позивача на автентичність наданих ним документів, що посвідчують його особу, а також волю щодо відкриття банківського рахунку, установлено уповноваженими особами АТ «Ощадбанк». Поряд з цим, на АТ «Ощадбанк» покладено обов'язок щомісяця не пізніше 20 числа подавати органам Пенсійного фонду України перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1596 під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.
Згідно із пунктом 14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Отже, виходячи із вказаних норм, обов'язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що заява про виплату пенсії на банківський рахунок подавалась від імені ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України, який мав скласти списки на зарахування пенсії, в тому числі позивачу. Разом з тим, відповідач неправильно зазначив найменування позивача у згаданих раніше списках, у зв'язку з чим нараховані кошти були повернути банківською установою та виплату пенсії було взагалі призупинено.
Стосовно відсутності особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії до органу Пенсійного фонду України, суд зауважує, що відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року №280/4551/21, необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Суд зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто особою, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Враховуючи принцип свободи договору, вимоги статті 19 Конституції України, статей 202-204, частини четвертої статті 209, статті 237- 239, 244-245 Цивільного Кодексу України, а також пунктів 1.5, 1.7 Порядку № 22-1, можливість визначену законодавством у подачі заяви як особисто позивачем, так і його особистої заяви уповноваженим представником, відсутність у Порядку № 22-1 прямої заборони вчинення таких дій, представник позивача мав право подати від імені позивача заяву про виплату пенсії.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а тощо.
З огляду на означене, позивач не може нести негативних наслідків від неправомірних дій суб'єкта владних повноважень - відповідача в частині складення списків на виплату пенсії, а тому припиняючи виплату пенсії позивачу з 01.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області діяло не у спосіб, що визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, суд вважає правомірним проведення виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.
У справі «Суханов та Ільченко проти України», №№ 68385/10, 71378/10, §§ 52, 30-31, 53, рішення від 26 червня 2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Щодо соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.
Таким чином, припинення виплати пенсії не у спосіб, визначений законом, становить порушення права позивача на мирне володіння своїм майном, яке є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне з метою захисту прав позивача зобов'язати відповідача поновити з 01.02.2025 виплату пенсії позивачу, у тому числі недоотриманої пенсії за період з 01.09.2024 по 31.01.2025, на банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», відповідно до заяви від 01.07.2024.
Щодо позовних вимог про врахування стажу, зазначеного в трудовій книжці слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що 03.02.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою та просив повідомити підстави неврахування всього стажу зазначеного в трудовій книжці, на що відповідач листом від 12.02.2025 №2291-1915/Н-02/8-0800/25 повідомив про неможливість зарахувати періоди роботи позивача відповідно до вкладиша до трудової книжки, оскільки такі містять певні недоліки, а саме: з 28.04.1991 по 15.11.1993 (запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи), з 17.09.1993 по 03.01.1994 (запис про номер наказу на прийняття містить виправлення), з 01.02.1994 по 15.10.1996 (запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи); вкладиш до трудової книжки, в якому містяться вищезазначені записи, не завірений печаткою на титульній сторінці.
Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 установлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Згідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Крім того, відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін., виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 162).
Пунктом 8.1 Інструкції № 162 визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
Положеннями Інструкцій №162 та №58 передбачено, що вкладиш без трудової книжки недійсний.
У матеріалах пенсійної справи міститься трудова книжка ОСОБА_1 від 05.09.1967, а також вкладиш до трудової книжки від 28.04.1991. У вкладиші до трудової книжки від 28.04.1991 наявні записи про трудову діяльність позивача з 28.04.1991 по 15.11.1993, з 17.09.1993 по 03.01.1994, з 01.02.1994 по 15.10.1996 в МП «Скиф». Записи засвідчені печатками підприємств, підписами уповноважених осіб, вказані правові підстави внесення записів. При цьому дійсно запис про звільнення за період роботи з 28.04.1991 по 15.11.1993 не засвідчений підписом уповноваженої особи, запис про номер наказу на прийняття на роботу за період з 17.09.1993 по 03.01.1994 містить виправлення (проте достатні для однозначного розуміння написаного), запис про звільнення за період з 01.02.1994 по 15.10.1996 засвідчений директором підприємства (неуповноваженою особою), а на титульній сторінці вкладиша відсутня печатка.
Разом з тим, суд зазначає, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а). У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Відповідачем не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
За таких обставин періоди роботи позивача, зазначені у вкладиші до трудової книжки вважаються належним чином підтвердженими. Належних доказів того, що записи про вказані періоди роботи позивача є неправильними або непідтвердженими або того, що позивач у ці періоди не здійснював трудову діяльність, відповідачем суду не надано.
Також слід зазначити, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки, а саме первинним документам, які підтверджують характер виконуваної роботи, підприємства, на яких працювала позивач, для призначення пенсії.
Отже, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
З огляду на викладене, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 28.04.1991 по 15.11.1993, з 17.09.1993 по 03.01.1994, з 01.02.1994 по 15.10.1996, оскільки такі відповідають записам в вкладиші до трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому його належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а наявність формальних недоліків при заповненні вкладиша, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи відповідно до записів вкладиша до трудової книжки, у зв'язку з чим з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи, та здійснити перерахунок та виплату її пенсії з моменту призначення з урахуванням зарахованих періодів роботи, з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправність припинення виплати позивачу пенсії та незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії на визначений ним у заяві від 01.07.2024 банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 01.02.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 , у тому числі недоотриманої пенсії за період з 01.09.2024 по 31.01.2025, на банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», відповідно до заяви від 01.07.2024.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.04.1991 по 15.11.1993, з 17.09.1993 по 03.01.1994, з 01.02.1994 по 15.10.1996 відповідно до записів вкладишу до трудової книжки від 28.04.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.04.1991 по 15.11.1993, з 17.09.1993 по 03.01.1994, з 01.02.1994 по 15.10.1996 відповідно до записів вкладишу до трудової книжки від 28.04.1991, та здійснити перерахунок її пенсії з моменту призначення з урахуванням зарахованих періодів роботи
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.07.2025.
Суддя К.В. Мінаєва