09 липня 2025 року Справа № 280/3376/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність командування ВЧ НОМЕР_2 щодо не задоволення рапорту позивача щодо питання звільнення зі служби;
- зобов'язати командування ВЧ НОМЕР_2 розглянути та задовольнити рапорт позивача від 20 січня 2025 року.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Лобіковим Д.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2025 серія АР №1236826.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з травня 2024 року позивач проходить військову службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_4 . 20.01.2025 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 з рапортом про отримання відстрочки від проходження військової служби, оскільки батько військовослужбовця є інвалідом та потребує постійного догляду. Інших осіб в сім'ї немає, які б могли провадити такий догляд за інвалідом. Однак жодної відповіді на отримав. Вважає, що наявні підстави для оформлення звільнення від проходження військової служби під час дії воєнного стану. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
20.05.2025 до суду відповідач подав до суду витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що командир ВЧ НОМЕР_2 розглянув рапорт позивача від 20.01.2025 з прийняттям відповідного рішення, надіславши позивачу лист відповідь від 13.05.2025 № 1634/1935. Таким чином, станом на 19.05.2025 неврегульовані питання щодо розгляду рапорту позивача від 20.01.2025 відсутні. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами позивач надіслав не відповідачу, а командуванню ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ). Водночас, відповідач дізнався про наявність рапорту позивача про звільнення з військової служби з матеріалів даної справи та, враховуючи додані до нього документи, надав обґрунтовану відповідь позивачу. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки одразу по отриманню рапорту від 20.01.2025 відповідач розглянув його та надав обґрунтовану відповідь. Щодо розгляду рапорту по суті відповідач зазначає, що позивачем не надано до рапорту доказів, що його батько потребує постійного догляду та відсутні інші члени сім'ї 1 чи 2 ступеня споріднення батька позивача, або за їх наявності - вони самі потребують постійного догляду, що підтверджується відповідними документами. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що саме ВЧ НОМЕР_2 уповноважена приймати рішення про звільнення з військової служби позивача за умови надання ним достатніх доказів, які підтверджують вказані позивачем підстави для звільнення. Отже, визначати наявність чи відсутність права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, є повноваженням саме військової частини, а повноваження суду обмежуються наданням оцінки таким діям/рішенням в межах здійснення судового контролю, у разі надходження позову з таким предметом спору. Отже, так як питання, порушене позивачем щодо розгляду рапорту від 20.01.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 вирішено шляхом надсилання листа-відповіді від 13.05.2025 № 1634/1935, відповідач вважає, що між сторонами відсутній спір про право. Просить суд закрити провадження по справі.
Ухвалою суду від 20.05.2025 запропоновано позивачу висловити свою позицію щодо клопотання про закриття провадження у справі №280/3376/25, поданого 20.05.2025 ВЧ НОМЕР_2 .
05.06.2025 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (уточнену позовну заяву).
06.06.2025 представником позивача, адвокатом Лобіковим Д.В. подано заяву, в якій зазначено, що позивач заперечує проти задоволення клопотання та висловлює свою позицію шляхом подання заяви про зміну позовних вимог. Подання уточненої позовної заяви обумовлено підставами відмові в задоволенні рапорту, що викликає необхідність оскарження підстав відмови, що не знаходяться в юридичному зв'язку з підставами даного позову, в окремому провадженні шляхом подання окремого адміністративного позову. У рамках даного спору оскаржується бездіяльність відповідача за певний проміжок часу з не розгляду паперового рапорту військовослужбовця протягом 14 днів.
Ухвалою суду від 09.06.2025 у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_2 про закриття провадження у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відмовлено в прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви.
10.06.2025 представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині пункту 2 прохальної частини позову: "Зобов'язати командування військової частини НОМЕР_2 розглянути та задовольнити рапорт ОСОБА_1 від 20 січня 2025 року".
Ухвалою суду від 16.06.2025 заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог задоволено, прийнято часткову відмову від позову. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання командування ВЧ НОМЕР_2 розглянути та задовольнити рапорт позивача від 20.01.2025.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 з травня 2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та сторонами не заперечується.
20.01.2025 позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_5 ) рапорт про звільнення з ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив рапорт з додатками скерувати командуванню ВЧ НОМЕР_2 за належністю для вирішення по суті рапорту.
Станом на дату звернення до суду з цим позовом рапорт позивача не був розглянутий по суті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду, заявляючи про протиправну бездіяльність відповідача щодо не задоволення рапорту про звільнення з військової служби.
Крім того, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, командир ВЧ НОМЕР_2 розглянув рапорт позивача по суті, та листом від 13.05.2025 № 1634/1935 повідомив про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами згідно рапорту від 20.01.2025, оскільки не надано документів на підтвердження відсутності всіх можливих членів сім'ї 1 чи 2 ступеня споріднення (рідних братів/сестер, дітей, повнолітніх внуків) у батька позивача, крім позивача як визначено Законом та доказів, що наявні члени сім'ї батька (дружина) є особами з інвалідністю 1 чи 2 групи та мають потребу в постійному догляді і відтак не можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ (тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та безперервно триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у ВЧ НОМЕР_2 .
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час звернення із рапортом про звільнення) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частина 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення, тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підпункт 2 п. 225 Положення передбачає, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пункт 234 Положення визначає, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.4 п.241 Положення).
Згідно з абзацом 2 п.12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами пункту 2 розділу І, пунктів 1,2, 3, 4, 5 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за №1214/42559, далі - Порядок №531), з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням документів, підтверджуючих наявність підстав для звільнення, до безпосереднього командира (начальника), а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого командира (начальника); розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби або мотивованої відмови у задоволенні рапорту. При цьому, здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.
Отже, наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи вмотивована відмова у задоволенні рапорту.
Відповідачем до матеріалів справи надано лист від 13.05.2025 № 1634/1935 за результатами розгляду рапорту позивача від 20.01.2025, за змістом якого ВЧ НОМЕР_2 повідомила про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем 20.01.2025 реалізовано право на подання рапорту про звільнення, який розглянуто відповідачем з прийняттям рішення про відмову в його задоволенні.
При цьому, підстави відмови у задоволенні рапорту позивача не є предметом розгляду в межах даної справи, оскільки відповідні обставини не існували на момент подання до суду позовної заяви, яка розглядається, а тому судом не досліджуються.
Отже, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби, надавши вмотивовану відповідь, про що до матеріалів справи долучено відповідні докази, у зв'язку з чим судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Щодо твердження позивача про порушення відповідачем строку розгляду рапорту, суд враховує, що рапорт про звільнення з військової служби від 20.01.2025 поданий позивачем не до безпосереднього командира (начальника) або командира ВЧ НОМЕР_2 , а направлений засобами поштового зв'язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_5 ). Доказів подальшого скерування вказаного рапорту для розгляду по суті до ВЧ НОМЕР_2 до суду не надано.
Крім того, метою заявлених позовних вимог в адміністративній справі має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням може бути тільки визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
На момент подання даного позову до суду рапорт позивача про звільнення з військової служби не був розглянутий відповідачем, що становило зміст заявленого у справі публічно правового спору про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Водночас, після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідач спірну бездіяльність усунув та розглянув рапорт позивача по суті, у зв'язку з чим позивач відмовився від частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, позивач, заявляючи публічно правовий спір про визнання протиправною бездіяльності відповідача, не визначив способу захисту порушеного права.
Суд, не встановивши у цій справі чіткого зв'язку між описаною в позові бездіяльністю відповідача та будь-якими порушеннями прав, свобод чи інтересів позивача, які підлягають захисту та відновленню, вважає, що в даному спірному випадку у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки встановлення самого факту порушення задля покарання винної особи суперечить меті адміністративного судочинства, яка полягає саме в захисті порушених прав свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09.07.2025
Суддя М.О. Семененко