09 липня 2025 року Справа № 280/3439/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Скржешевського Максима Станіславовича (пр. Космонавтів, буд. 30-А, офіс 414, м. Вінниця, 21021), до Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135) та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» (вул. Олександра Довженка, 3, м. Київ, 03057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
01.05.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Скржешевського Максима Станіславовича, до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 1, МОН України) та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» (далі - відповідач 2, ДП «ІНФОРЕСУРС»), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови позивачу у внесенні змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту»;
зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 внести зміни до даних, містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту» щодо позивача, а саме: в Розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №624009 від 08.04.2025 про поточне здобуття ОСОБА_1 освіти у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (освітній рівень: Бакалавр, за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт», форма навчання: денна) про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає дійсності, а тому є протиправною. У зв'язку з чим виникає необхідність внесення змін до даних ЄДЕБО. Проте, відповідач неправомірно відмовив у внесенні змін до даних ЄДЕБО, про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо позивача у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" відображалося значення "Так, не порушує".
Ухвалою від 05.05.2025 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене без повідомлення (без виклику) сторін.
08.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від ДП «ІНФОРЕСУРС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) є держава в особі відповідача 1, який відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО та є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Кабінет Міністрів України не визначав відповідача 2 адміністратором ЄДЕБО. Відповідач 1 визначив відповідача 2 технічним адміністратором ЄДЕБО. Відповідач 2 лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному відповідачем 1. Функції технічного адміністратора ЄДЕБО, не відносяться до владних повноважень, отже, в даному випадку, відповідач 2 не є суб'єктом владних повноважень. Заповнення інформації в довідках, стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», здійснюється в ЄДЕБО автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, який описано у його листі від 03.06.2024 №1/9758-24. Законодавством не уповноважено відповідачів на формування та видачу здобувачам освіти довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку. Крім того, як зазначено у листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24, для отримання довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, здобувачу освіти за денною або дуальною формою навчання необхідно звернутись до закладу освіти, в якому він навчається. Враховуючи зазначене, формування та видача довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, не відноситься до компетенції Відповідачів. Вчинення зазначених дій відноситься до компетенції закладів освіти. Просить суд відмовити в позові повністю.
12.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.
23.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від МОН України надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 посилається на те, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 05.09.2020 був зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Чорноморського національного університету імені Петра Могили, відрахований 16.02.2022. Згодом, 15.08.2024 р. він повторно зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Разом з тим, протягом 16 календарних місяців позивач набував сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей за освітнім рівнем бакалавра. Відтак зазначеним підтверджується здобуття позивачем вищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Також зауважує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО та її корегування належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності. Просить суд врахувати обставини викладені у відзиві при розгляді справи по суті та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
30.06.2020 ОСОБА_1 завершив навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Запорізький гуманітарний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка», та отримав диплом молодшого спеціаліста.
14.09.2020 ОСОБА_1 був зарахований на І курс денної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр», спеціальності 017 «Фізична культура та спорт» структурного підрозділу Фізичного виховання і спорту Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
12.04.2022 ОСОБА_1 був відрахований з числа здобувачів освіти. Тобто ОСОБА_1 не завершив навчання за освітнім ступенем «бакалавр» та не отримав диплом бакалавра.
На теперішній час ОСОБА_1 є здобувачем освіти у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (освітній рівень: Бакалавр, за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт», форма навчання: денна), що підтверджується Випискою з ЄДЕБО та Довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №624009 від 08.04.2025 (копія Виписки та Довідки долучено до матеріалів справи).
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №624009 від 08.04.2025 поточне здобуття ОСОБА_1 освіти у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (освітній рівень: Бакалавр, за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт», форма навчання: денна), порушує послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».
17.04.2025 позивач звернувся до МОН України, а також до ДП «ІНФОРЕСУРС» із заявою, в якій просив внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту» щодо ОСОБА_1 , а саме: в Розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує» (копія заяви додано до матеріалів справи).
За результатами розгляду заяви позивача, листом МОН України №3/3517-25 від 21.04.2025 було повідомлено, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує» (копію листа долучено до матеріалів справи). Таким чином, МОН України відмовило у внесення змін до даних ЄДЕБО.
Листом ДП «ІНФОРЕСУРС» №01-10/1553 від 23.04.2025 було повідомлено, що заява була передана за належністю для розгляду в межах компетенції в МОН України (копія листа долучена до матеріалів справи). Тобто ДП «ІНФОРЕСУРС», на думку позивача, не надало висновків щодо можливості внесення змін до даних, що містяться в ЄДЕБО стосовно ОСОБА_1 .
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено іншими Указами Президента України та він діє до теперішнього часу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Суд враховує, що одним з документів, необхідних для надання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII є довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти.
Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Закону №2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Згідно з абзацами першим-п'ятим частини першої статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. При цьому обов'язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Судом встановлено, що позивач отримав професійну (професійно-технічну) освіту, що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 виданим Запорізьким гуманітарним коледжем Національного університету «Запорізька політехніка» 30.06.2020.
Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII є вища освіта (що починається з першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
Так, у вересні 2020 року позивача було зараховано на І курс денної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр», спеціальності 017 «Фізична культура та спорт» структурного підрозділу Фізичного виховання і спорту Чорноморського національного університету імені Петра Могили. Проте, 12.04.2022 ОСОБА_1 був відрахований з числа здобувачів освіти.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
При цьому позивач не проходив атестацію на здобуття бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає що позивачем не було завершено перший (бакалаврський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.
Також судом встановлено, що 02.09.2024 позивач вступив на навчання до Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (освітній рівень: Бакалавр, за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт», форма навчання: денна) для здобуття освітнього рівня «бакалавр», де і продовжує навчання на теперішній час.
При цьому встановлені судом факти (відрахування з Чорноморського національного університету імені Петра Могили) не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідачів про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.
Посилання сторін на судові рішення судів першої і апеляційної інстанції не приймаються судом, оскільки за нормами частини п'ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а не в постановах суду першої і апеляційної інстанції.
Стосовно посилання відповідачів на лист МОН України №1/9758-24 від 03.06.2024 суд зазначає наступне.
03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслало керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» лист №1/9758-24 (перегляд доступний за посиланням: https://mon.gov.ua/npa/pro-osoblyvosti-formuvannia-v-iedebo-dovidky-pro-zdobuvacha-osvity), яким визначив алгоритм для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.
Згаданий лист містить, зокрема, наступну інформацію: «здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив (був зарахований) для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено «Ні, порушує».
Суд акцентує увагу, що з наведених вище положень Закону №2145-VIII та Закону №1556-VII слідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз'яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
У контексті наведених обставин справи суд висновує, що позивач, маючи професійну (професійно-технічну) освіту, почав здобувати перший (бакалаврський) рівень вищої освіти лише з 02.09.2024, дати початку здобуття освіти у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (рівень освіти бакалавр), тому твердження відповідача 1 про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає дійсності, а тому є протиправною.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що на МОН України як на розпорядника ЄДЕБО покладено організаційні та контролюючі функції ведення цієї електронної бази, а на ДП «ІНФОРЕСУРС» як на технічного адміністратора ЄДЕБО - виключно технічні функції.
Отже, саме МОН України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
За таких обставин, враховуючи роль МОН України як розпорядника ЄДЕБО у спірних правовідносинах, суд вважає протиправними дії МОН України у частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Інші вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до частини першої частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача 1 вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме, в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
З урахуванням вимог ст.139 КАС України підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Скржешевського Максима Станіславовича (пр. Космонавтів, буд. 30-А, офіс 414, м. Вінниця, 21021), до Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135) та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» (вул. Олександра Довженка, 3, м. Київ, 03057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 в частині послідовності навчання.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 , а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «09» липня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль