09 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/3391/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області від 26.12.2024 року №071750007815.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 07.06.1995 року по 14.06.2019 року та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, на підставі довідок, виданих Закарпатською митницею від 17.12.2024 року №7.7-22/33-1415 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 17.12.2024 №7.7-22/33-1416 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, починаючи з 19.12.2024 року (дати звернення із відповідною заявою), здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було призначено пенсію за віком. Позивач звернулася до відповідача з заявою про перехід на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу». Однак, рішенням органу пенсійного фонду позивачу було відмовлено в переході на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Вказане рішення позивач вважає протиправним, та таким, що порушує її права, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, то відповідно набула права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Таке рішення про відмову в переході на пенсію позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 1 надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Також зазначено, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та порядок призначення таких пенсій затверджений ПКМУ №622 від 14.06.2016р. Згідно вищезазначеної постанови, право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» мають особи, які на день набрання чинності Законом: - мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, - займали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. А тому, головне управління, відмовляючи у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», діяло у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України.
Ухвалою суду від 29 травня 2025 року було залучено до участі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області).
Копію ухвали від 29 травня 2025 року, а також копію адміністративного позову в електронному вигляді було надіслано відповідачу 2 на офіційну адресу електронної пошти, та доставлено в електронний кабінет відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 2 відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 12 грудня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, надавши документи, в т. ч. довідки Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1416 та від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1415.
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення №071750007815 від 26 грудня 2024 pоку про відмову у перерахунку пенсії - переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Зі змісту спірного рішення, пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року за певних умов. А саме, на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №889-VIII у порядку, визначе ному для осіб, які мають не менше, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати: особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (станом на 01.05.2016 року працювали на посадах державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ви значених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України; особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року. Станом 01.05.2016 року заявник не займає посади, віднесеної до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки заявнику присвоювалися спеціальні звання, періоди роботи на митниці не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
Таке рішення про відмову в призначенні пенсії позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернулася із даним позовом до суду.
Відповідно до статті 37 частини 1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (далі по тексту - Закон України №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, далі по тексту - Закон України №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 25 Закону України №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 частиною 1 Закону України №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, зокрема, що позивач в період з 29 березня 1995 року по 14 червня 2019 року працювала на різних посадах в органах митної служби, зокрема в Ужгородській митниці, Карпатській регіональній митниці, Чопській митниці, Чопській митниці Міндоходів. Крім того, записами трудової книжки підтверджується, що позивачу були присвоєні персональні (спеціальні) звання, а саме: 15 вересня 1999 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби I рангу»; 16 жовтня 2020 року присвоєно персональне звання «Радник митної служби IІІ рангу», 01 квітня 2004 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»; 24 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи IІІ рангу».
Загальний стаж роботи в митних органах становить 24 роки, що підтверджується довідкою Закарпатської митниці від 17 грудня 2024 року за №7.7-22/33-1415.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України №889-VIII) здійснюється відповідно чинного на той час законодавства, зокрема до: - Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283); - розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р (щодо присвоєння персональних чи спеціальних звань); - Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби); - Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби; далі - Закон України №509-ХІІ); - Податкового кодексу України №2755-VI від 02 жовтня 2010 року (у редакції, чинній на час проходження служби позивачем).
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті, визначав Закон України №3723-ХІІ.
Відповідно до статті 1 Закону України №3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до статті 9 частини 2 Закону України №3723-ХІІ, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон України №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року №92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно із статтею 413 частиною 1 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до статті 569 частини 1 МК України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріальнотехнічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Згідно із 1 статтею 588 частиною МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991, на що звернута увага у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 №591/6970/16-а. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до статті 573 МК України, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник податкової та митної справи; 2) державний радник податкової та митної справи I рангу; 3) державний радник податкової та митної справи II рангу; 4) державний радник податкової та митної справи III рангу; 5) радник податкової та митної справи I рангу; 6) радник податкової та митної справи II рангу; 7) радник податкової та митної справи III рангу; 8) інспектор податкової та митної справи I рангу; 9) інспектор податкової та митної справи II рангу; 10) інспектор податкової та митної справи III рангу; 11) інспектор податкової та митної справи IV рангу; 12) молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання посадових осіб митних органів, порядок присвоєння цих звань та їх співвідношення з рангами державних службовців, а також розміри надбавок до посадового окладу за спеціальні звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Поставною Кабінету Міністрів України «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» від 20.04.2016 року №306 встановлено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб митних органів, відповідно до яких: - дійсний державний радник митної служби 1 ранг державного службовця; - державний радник митної служби I рангу 2 ранг державного службовця; - державний радник митної служби II рангу 2 ранг державного службовця; - державний радник митної служби III рангу 3 ранг державного службовця; - радник митної служби I рангу 4 ранг державного службовця; - радник митної служби II рангу 5 ранг державного службовця; - радник митної служби III рангу 6 ранг державного службовця; - інспектор митної служби I рангу - 7 ранг державного службовця; - інспектор митної служби II рангу - 8 ранг державного службовця; - інспектор митної служби III рангу 9 ранг державного службовця; - інспектор митної служби IV рангу 9 ранг державного службовця; - молодший інспектор митної служби 9 ранг державного службовця.
Таким чином, в органах державної митної служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця, які неодноразово були присвоєні позивачу, що підтверджується записами її трудової книжки.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі №21-275а13 вказано, що аналіз положень ст.37 Закону №3723, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа №586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).
Крім того, матеріали справи містять надані Закарпатською митницею довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1416 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1415, з яких вбачається, що у позивача наявна надбавка за вислугу років (50%) за стаж державної служби 24 роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посадові особи в митних органах, митній службі, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах України має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, а відтак з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, позивач має право на пенсію за віком на підставі положень статті 37 Закону України №3723-XII.
З огляду на викладене, посилання відповідачів про те, що період роботи в митній службі, під час перебування на якій були присвоєні персональні та спеціальні звання не зараховується до стажу роботи на посадах державної служби є неправомірними, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Разом з тим, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 цього розділу визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки суду:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії позивача та прийняв рішення про відмову у проведенні такого перерахунку.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язане здійснити призначення та виплату пенсії позивача у даній справі.
З урахуванням протиправності спірного рішення про відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язане призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VII, з урахуванням довідок Закарпатської митниці від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1416 та від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1415 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати звернення із відповідною заявою, тобто з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача 2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26 грудня 2024 року №071750007815.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, урахуванням довідок Закарпатської митниці від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1416 та від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1415, починаючи з 19 грудня 2024 року
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич