09 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/3296/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до приватного підприємства «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» (вул. Зелена, буд. 13, м. Рахів, 90600, код ЄДРПОУ 31131376) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 72157,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю, а отже обов'язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв'язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив, в якому останній не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволенні таких. Вказує, що за звітні періоди з січня по березень включно 2024 року облікова кількість штатних працівників у відповідача становила 3 особи. Так, як кількість працівників менша за вісім осіб, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачено обов'язкове створення одного робочого місця для особи з інвалідністю. За звітні періоди з квітня по серпень включно 2024 року облікова кількість штатних працівників відповідача становила 7 осіб, що також не вимагає обов'язкове створення одного робочого місця для особи з інвалідністю. У вересні 2024 року у відповідача облікова кількість штатних працівників становила вже 17 осіб. Дотримуючись вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідачем було створене одне робоче місце для особи з інвалідністю. На вказане робоче місце, згідно з наказом по підприємству за №12/24 від 01 вересня 2024 року був прийнятий на роботу ОСОБА_1 який являється особою з інвалідністю, що підтверджує витяг із акту огляду у МСЕК за №000306 від 16.02.2000 року. Таким чином, у вересні 2024 року коли у відповідача збільшилась облікова кількість штатних працівників (більше семи працівників) було створено одне робоче місце для особи з інвалідністю на яке прийнято на роботу особу з інвалідністю відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». За звітні періоди з жовтня по грудень включно 2024 року облікова кількість штатних працівників відповідача становила 18 осіб. З яких одне робоче місце займала особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 який був прийнятий на роботу з 01 вересня 2024 року. Таким чином, за вказаний період з жовтня по грудень 2024 року з боку відповідача також порушень законодавства України відсутні. У зв'язку з вищенаведеним, будь-які порушення з боку відповідача відсутні.
Також представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи, що додані позивачем до позовної заяви, відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.
26.05.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує, що позивач не заперечує факту працевлаштування відповідачем особи з інвалідністю ОСОБА_1 і не спростовує його. Разом з тим, просить суд звернути особливу увагу на наступну норму Закону, а саме статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» згідно з якою для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
28.06.2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності приватного підприємства «КАБЕЛЬ-ПЛЮС», відповідно до вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі по тексту - Закон України №875-XII).
У відповідності до статті 19 частини 6 Закону України №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті.
Як вбачається із матеріалів справи, на підприємстві за 2024 рік середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб.
Згідно з інформацією у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача за 2024 рік складає 10 осіб, згідно рядка 03, кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2024 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб (а.с.5).
У відповідності до вимог статті 20 Закону України №875-XII підприємства, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. У відповідності до пункту 3.7. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно - господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу»
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
На підставі викладеного позивач самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 71585,00 грн. Однак, відповідач до 15.04.2024 року, строк встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив. Відтак, на день подачі позовної заяви до суду 01.05.2025 року строк прострочення платежу становить 16 днів, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 15,5% становить 572,64 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон України №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Статтею 18 частиною 2 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону України №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Статтею 20 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Механізм проведення, зокрема, Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.
Предметом проведення перевірки, відповідно до п.2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є реєстрація суб'єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб'єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 16 Порядку у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Щодо зауважень відповідача з приводу необхідності перевірки Держпраці, то суд зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 21.11.2022 року по справі №400/3957/21, суд зазначає Верховним Судом в постанові від 24 квітня 2025 року по справі №280/3642/23 адміністративне провадження №К/990/77/25, викладено наступну позицію:
56. Факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений під час такої перевірки, має наслідком вжиття Держпраці заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (пункт 16 зазначеного Порядку).
57. Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев'ятою статті 19 Закону №875-XII, є заходом проактивного контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
58. З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4% від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.
З огляду на вищенаведене, посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 21.11.2022 року по справі №400/3957/21 не можуть бути використані при розгляді даного спору.
Матеріалами справи також встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявного в Централізованому банку даних з проблем інвалідності, на підставі якого здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за період з січня по березень 2024 року облікова кількість штатних працівників на ПП «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» становила 3 особи, що відповідно до закону, не вимагало обов'язкового створення одного робочого місця для особи з інвалідністю.
Також, відповідно до витягу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявного в Централізованому банку даних з проблем інвалідності, на підставі якого здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за період з квітня по серпень 2024 року облікова кількість штатних працівників на ПП «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» становила 7 осіб, що також не вимагало обов'язкового створення одного робочого місця для особи з інвалідністю.
У вересні 2024 року відповідно до витягу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявного в Централізованому банку даних з проблем інвалідності, на підставі якого здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій облікова кількість штатних працівників на ПП «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» становила вже 17 осіб.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем було створене одне робоче місце для особи з інвалідністю. На вказане робоче місце, згідно з наказом по підприємству за №12/24 від 01 вересня 2024 року був прийнятий на роботу ОСОБА_1 , який відповідно витяг із акту огляду у МСЕК за №000306 від 16.02.2000р. є особою з інвалідністю третьої групи.
З жовтня по грудень включно 2024 року облікова кількість штатних працівників на ПП «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» становила 18 осіб. З яких одне робоче місце займала особа з інвалідністю ОСОБА_1 , який був прийнятий на роботу з 01 вересня 2024 року.
Таким чином, суд констатує, що у вересні 2024 року, коли у позивача збільшилась облікова кількість штатних працівників (більше семи працівників), ним було створено одне робоче місце для особи з інвалідністю, на яке прийнято на роботу особу з інвалідністю відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання дій протиправними не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до приватного підприємства «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» (вул. Зелена, буд. 13, м. Рахів, 90600, код ЄДРПОУ 31131376) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич