08 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/5102/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву про застосування строків позовної давності в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації на грошове забезпечення за період з травня 2015 року по березень 2018 року за відповідним базовим місяцем - січень 2008 р ; за період з березня 2018 року по січень 2023 року у відмові нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення з урахуванням фіксованої індексації (“індексацію- різницю») грошового забезпечення розміром як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в обгрунтування якої вказав, що позивач був встановленим порядком повідомлений та обізнаний про суми виплачені йому за час проходження військової служби та при звільненні, власноручно підписавши обидва примірники грошового атестату, один з яких було видано військовослужбовцю на руки. Проте, позивач звернувся до суду з позовом 06.03.2024, тобто з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з позовом.
Визначаючись щодо строку звернення до суду з цим позовом суд також враховує, що з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
У цій постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі - Закон № 2352-ІХ), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, пов'язавши таку обставину із врученням грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, звернення до суду з означеним позовом щодо спірної індексації грошового забезпечення за період з травня 2015 року по 18 липня 2022 року необмежене будь-яким строком; проте на аналогічні вимоги за період з 19 липня 2022 року по січень 2023 року поширюється тримісячний строк звернення до суду з позовом.
До суду з цим позовом позивач звернувся 07.03.2024. Стверджуючи щодо пропуску строку звернення до суду із заявленими позивачем вимогами відповідачем до суду надано копію грошового атестату від 04.12.2023, на якому міститься підпис позивача.
Перевіряючи наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із заявленими вимогами щодо індексації грошового забезпечення суд враховує, що ОСОБА_1 04.12.2023 справи та посад здав та вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що із запровадженням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану всі військові формування, в яких проходив та проходить військову службу позивач, переведені на воєнний стан, що є загальновідомою обставиною. Отже, станом на день звернення до суду із цим позовом та станом на сьогодні позивач продовжує проходити військову службу, виконуючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, суверенітету і територіальної цілісності України, що є найважливішими функціями держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану. Беручи до уваги викладені обставини у сукупності, враховуючи факт перебування позивача на військовій службі у Збройних Силах України у період, коли він дізнався про порушення своїх прав оскаржуваним наказом, суд уважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з поважних причин, а тому з цих підстав його належить поновити.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, в якій Суд зазначив, що, зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
До того ж слід зазначити, що позивач вчиняв дії спрямовані на відновлення порушеного права та звертався до відповідача із заявою про виплату суми індексації грошового забезпечення. Однак, відповідь на заяви отримав лише 23.02.2024.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що про порушення свої прав фактично дізнався лише 04.03.2024, коли отримав листа-відповідь №3122 від 23.02.2024.
Також суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Враховуючи проходження військової служби позивачем та незначний проміжок часу від дати звільнення зі служби та подання позову у цій справі, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні клопотання відповідача.
Керуючись статтями 121, 123, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про застосування строків позовної давності відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.С. Токарева