09 липня 2025 року м. Житомир
справа № 240/23808/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про нарахування страхового стажу відповідно до повідомлення від 23.10.2024;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про нарахування страхового стажу відповідно до повідомлення від 18.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 12.09.1978 по 12.05.1979 на Іванопільському цукрозаводі, а також період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004 та періоди згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування за жовтень 2000 року (страховий стаж 1 день), листопад 2010 року (страховий стаж 30 днів), липень 2019 року (страховий стаж 22 дні).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка за принципом екстериторіальності була направлена до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, однак останнім прийнято рішення яким відмовлено в призначені пенсії за віком.
Крім цього, позивач зазначає, що рішення ГУ ПФУ в Львівській області йому не надходило, з відомостями, що містяться у листі ГУ ПФУ в Житомирській області, а саме щодо зазначеного стажу - 15 років 4 місяці 8 днів, не погоджується.
З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області через систему "Електронний суд" надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№6982/25), у якому просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідач вказує, що вік заявника 63 роки 10 місяців, страховий стаж особи становить 18 років 4 місяці 11 днів. За результатами розгляду поданих позивачем документів не зараховано періоди з 15.08.1991 по 14.08.1992 та періоди ведення підприємницької діяльності за 2004-2017 роки.
Також зазначає, що позивачем не надано квитанцію про сплату пенсійних внесків.
06 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через систему "Електронний суд" надіслало відзив в прохальній частині якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю.
Вказує, що рішення органу Пенсійного фонду України є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач 09.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у своєму повідомленні про відмову у призначені пенсії, оформлену листом від 23.10.2024 №0600-0209-8/135092, зазначило наступне:
«За результатами розгляду поданих документів до стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.09.1978:
- з 12.09.1978 по 12.05.1979, оскільки відсутні дати та накази про звільнення;
- з 15.08.1991 по 14.08.1992, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою роботодавця.
Також до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 29.11.2002 по 28.02.2003, з 01.04.2004 по 31.10.2010, з 01.12.2010 по 13.01.2017, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Інші документи передбачені п.3 Порядку №637 відсутні».
Крім цього повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 16.10.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років.
Отримавши зазначене повідомлення позивач 05.11.2024 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідними документами та отримав повідомлення про відмову у призначені пенсії, оформлене листом від 18.11.2024 №0600-0209-8/144905, наступного змісту:
«За результатами розгляду поданих документів до стажу не зараховано періоди:
- трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.09.1978 з 15.08.1991 по 14.08.1992, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою роботодавця;
- періоди ведення підприємницької діяльності за 2002-2003 роки та за 2004-2014 роки, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу».
Крім цього повідомлено, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та 11.11.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років.
Позивач наголошує, що подані ним заяви мали однаковий пакет документів, проте при їх розгляді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області визначений різний страховий стаж 18 років 6 місяців 11 днів та 18 років 4 місяці 11 днів (відповідно).
Позивач зазначає, що відповідачами не враховано усіх наданих документів та не надано їм належної оцінки, у зв'язку ж чим неправомірно прийнято відмову у призначені пенсії.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).
Стаття 26 Закону України №1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком.
Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ст.48 Кодексу Законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Відповідно до п. 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Як встановлено судом, позивач, до заяви надав копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.09.1978 (а. с. 30-38).
Відповідно до записів, що містяться у трудовій книжці позивача, 12.09.1978 ОСОБА_1 прийнятий на роботу на Іванопільський цукровий завод підсобним робітником, з 02.10.1978 переведений на посаду слюсаря 1 розряду та 12.05.1979 звільнений з займаної посади у зв'язку з призовом на військову службу (а. с. 31).
Також позивачем до матеріалів справи долучено довідку від 01.11.2024 №41, видану Приватним акціонерним товариством «Іванопільський цукровий завод» про те, що ОСОБА_1 дійсно працював на Іванопільському цукровому заводі, на даний час ПрАТ «Іванопільський цукровий завод», що є його правонаступником, у період: з 12.09.1978 (Наказ №415 від 12.09.1978) по 11.05.1979 (Наказ №248 від 14.05.1979) (а. с. 45).
Крім цього, позивачем долучено довідку від 22.01.2024 №01-27/27, видану Відділом освіти та гуманітарних питань Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області про те, що ОСОБА_1 дійсно працював вчителем математики Теньківської восьмирічної школи з 15.08.1988 (наказ №414 від 29.08.1988), переведений з посади вчителя математики посаду директора Теньківської неповної середньої школи 23.01.1990 (наказ №39 від 24.01.1990). Звільнений з посади вчителя математики і фізики та директора Теньківської неповної середньої школи за згодою сторін 01.09.1990 (наказ №45 від 29.08.1990), що також підтверджуються записами у трудовій книжці позивача (а. с. 36-37, 42).
Вказані довідки долучались позивачем до заяви про призначення пенсії за віком (а. с.48, 52).
Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 12.09.1978 по 12.05.1979 та з 15.08.1991 по 14.08.1992 орган пенсійного фонду порушив його законні права та інтереси, що свідчить про протиправність допущеної суб'єктом владних повноважень бездіяльності.
Щодо не зарахування стажу за періоди ведення підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004, а також за жовтень 2000 року, листопад 2010 року, липень 2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
Нормами пункту 4 Порядку №637 встановлено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження сплати страхових внесків у період з жовтня 2002 року по грудень 2004 року, позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 10.12.2002 серії А №021659, свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.12.2002 серії А №212135, а також свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.04.2004 серії Б №405351 (а. с. 39, 40, 41).
Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, інформація про сплату страхових внесків ОСОБА_1 , а саме: за період з січня 2000 року по вересень 2000 року, з листопада 2000 року по жовтень 2010 року, з грудня 2010 року по червень 2019 року - інформація відсутня. Водночас, відповідна інформація міститься лише за жовтень 2000 року та листопад 2010 року (а. с. 28).
Пунктом 7.2 Розділу 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1 було передбачено, що страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Системний аналіз положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності свідчить про наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
При цьому, законодавство щодо сплати зборів на державне пенсійне страхування впродовж спірного періоду зайняття позивачем підприємницької діяльності передбачало обов'язок сплати фізичними особами-підприємцями відповідних внесків поквартально, а не щомісяця.
У зв'язку з цим, у довідці Форми ОК-5, у спірний період зайняття підприємницькою діяльністю позивачем сплата страхових внесків відображена лише в одному місяці із звітного кварталу, відповідно до визначеного законодавством на той час порядку сплати.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд встановив, що 13.01.2017 було зареєстровано припинення позивачем підприємницької діяльності, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за його заявою (а.с.27).
Разом з тим, відповідачами не надано, а судом не здобуто доказів того, що при закритті підприємницької діяльності позивачем як органи Пенсійного фонду, так і органи податкової служби володіли інформацією щодо наявності у ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця будь-якої заборгованості, чи притягнення його до відповідальності за не сплату відповідних страхових внесків.
Таким чином, відображення у персоніфікованому обліку відомостей про сплату внесків лише у 1 місяці із звітного кварталу, як здійснювалась сплата відповідних внесків та подання звітів, не повинно обмежувати будь-яким чином право особи, яка претендує на пенсію, у зарахуванні до її страхового стажу цілого кварталу (трьох місяців) впродовж якого ним здійснювалась діяльність з дотриманням положень чинного законодавства.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, діяли недобросовісно та необґрунтовано, не врахували усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустили неналежний розгляд поданих ним заяв і документів та, відповідно, прийняли незаконне й необґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063350030250 від 16.10.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №06330030250 від 11.11.2024 є безпідставними та підлягають скасуванню.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про нарахування страхового стажу відповідно до повідомлення від 23.10.2024 та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про нарахування страхового стажу відповідно до повідомлення від 18.11.2024.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивач фактично просить визнати протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлені листом за №0600-0209-8/135092 від 23.10.2024 та листом №0600-0209-8/144905 від 18.11.2024, що у свою чергу, має наслідком скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063350030250 від 16.10.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №063350030250 від 11.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Підсумовуючи наведене, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, зарахувати період роботи з 12.09.1978 по 12.05.1979, період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004 та періоди період за жовтень 2000 року, листопад 2010 року, липень 2019 року згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування та повторно розглянути заяви позивача від 09.10.2024 та 05.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, буд.7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063350030250 від 16.10.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №063350030250 від 11.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Визнати протиправними та скасувати відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлені листом за №0600-0209-8/135092 від 23.10.2024 та листом №0600-0209-8/144905 від 18.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період роботи з 12.09.1978 по 12.05.1979 на Іванопільському цукрозаводі; період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004 і період за жовтень 2000 року, листопад 2010 року, липень 2019 року згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, та повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.10.2024 та 05.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 09 липня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко