Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2025 року Справа№640/206/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій в частині неправильного застосування коефіцієнту, передбаченого частиною третьою статті 29 «Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку розміру пенсії за віком, а саме не застосування коефіцієнту «2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію» за весь період часу більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з досягнення 55 років до дати фактичного звернення за призначенням пенсії за віком; зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії за віком із застосуванням коефіцієнту, передбаченого частиною третьою статті 29 «Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку розміру пенсії за віком, а саме «2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію» за весь період часу більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з досягнення 55 років до дати фактичного звернення за призначенням пенсії за віком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача та відповідь на відзив від позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року суд прийняв до провадження справу та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що у період з 12.05.2016 по 31.05.2017 року отримувала пенсію за інвалідності. Зазначила, що їй призначено пенсію за віком з дати подання відповідної заяви, 24.09.2019 року. Зазначила, що станом на дату досягнення віку 59 років не отримувала пенсію, проте, їй було встановлено лише 2,5% підвищення за 4 роки більш пізнього виходу на пенсію. Дії відповідача в частині неправильного застосування коефіцієнту, передбаченого частиною третьою статті 29 «Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку розміру пенсії за віком, а саме не застосування коефіцієнту «2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію» за весь період часу більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з досягнення 55 років до дати фактичного звернення за призначенням пенсії за віком, вважає протиправними, просила задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що згідно заяви від 19.05.2016 року позивачці було призначено пенсію по інвалідності 3 групи на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що позивачка перебуває на обліку управління як отримувач пенсії за віком, яку призначено за заявою від 24.09.2019 року. Зазначив, що при попередньому розрахунку розміру пенсії був не вірно визначений відсоток підвищення пенсії по ст. 29 ч. 3, який становив 20% та розмір даного підвищення склав 897,79 грн. Оскільки право на призначення пенсії позивачка набула 19.08.2019 року, тому матеріали справи було приведено у відповідність та переглянуто відсоток, який зафіксований в місячному розмірі і становить 2,5%, що призвело до зменшення розмір пенсії з 5510,64 до 4726,49 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ), та перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як пенсіонер за віком (посвідчення № НОМЕР_1 від 22.10.2019 року).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Обставина перебування ОСОБА_1 на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувача пенсії по інвалідності у період з 12.05.2016 по 31.05.2017 року не є спірною між сторонами, та підтверджується відомостями пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 14.06.2016 року терміном дії до 31.05.2017 року.
Судом встановлено на підставі протокольного рішення про перерахунок пенсії станом на 23.10.2019 року, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.09.2019 року у розмірі 4489,94 грн, з урахуванням доплати за понаднормовий стаж 11 років - 124,30 грн, підвищення згідно ч. 3 ст. 29 Закону №1058 (2,5%) - 112,25 грн, загальний розмір пенсії - 4726,49 грн.
На звернення позивачки з питань виплати підвищення розміру пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відповідь листом від 17.12.2019 року №304431/02/Р-14792/1, відповідно до якої позивачці з 19.05.2016 року призначено пенсію по інвалідності 3 групи. 24.09.2019 року позивачкою подано заяву та уточнюючі документи, відповідно до яких призначено пенсію за віком. Розмір пенсії з 24.09.2019 року становив 4726,49 грн: 4489,94 грн - основний розмір пенсії; 124,30 грн - доплата за понаднормативний стаж за 11 років, 112,25 грн - підвищення по ст. 29 ч. 3 (2,5%). При попередньому розрахунку пенсії був не вірно визначений відсоток підвищення по ст. 29 ч. 3, який становив 20% та розмір даного підвищення склав 897,79 грн. Оскільки право на призначення пенсії за віком позивачка набула 19.08.2019 року, тому матеріали пенсійної справи приведено у відповідність та переглянуто відсоток, який зафіксований в місячному розмірі та становить 2,5%, що призвело до зменшення розміру пенсії з 5510,64 грн до 4726,49 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення підвищення розміру пенсії за віком з 20% до 2,5%, позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За змістом статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Отже, для підвищення пенсії на підставі частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено на підставі матеріалів справи та не є спірним між сторонами, що з 12.05.2016 року по 31.05.2017 року позивачка отримувала пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання, обчислену відповідно до Закону № 1058, а на підставі заяви з 24.09.2019 року їй призначено пенсію за віком.
Оскільки позивачка реалізувала своє право виходу на пенсію по інвалідності у 2016 році, то її звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2019 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки вона отримувала пенсію по інвалідності.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №336/4385/17, від 25.09.2018 у справі №686/10709/17 та від 11.12.2018 у справі № 752/13469/16-а та від 16.06.2022 у справі №686/17753/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова