Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2025 року Справа№200/2630/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2025 № 053130013972 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання призначити з 20.03.2025 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 березня 2025 року звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2).
Заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27.03.2025 № 053130013972 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, визначеного законодавством - 55 роки.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати, оскільки вважає, що має достатньо пільгового та страхового стажу для призначення пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Позивач 20 березня 2025 року звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
На момент звернення за призначенням пенсії позивач досягла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Її страховий стаж склав 31 рік 04 місяці 09 днів, а пільговий стаж роботи - 15 років 08 місяців.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення № 053130013972 від 27 березня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у зв'язку з недосягненням пенсійного віку встановленого вказаною статтею.
Закон № 1788-ХІІ, як зазначено вище, вже втратив чинність, правовідносини щодо призначення Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності і до них цей Закон не застосовується.
Відповідач важає спірне рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В період з 16.06.2025 р. по 30.06.2025 р. суддя Олішевська В.В. - головуюча суддя у справі перебувала у відпустці.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Як встановлено судом з матеріалів справи, 20 березня 2025 року позивач звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 березня 2025 року № 053130013972 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 55 років.
Вказаним рішенням встановлено вік позивача - 51 рік, страховий стаж - 31 рік 4 місяці 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 8 місяців.
До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 27.06.1991 згідно диплому НОМЕР_3 від 27.06.1991, оскільки відсутнє свідоцтво про одруження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як встановлено судом з матеріалів справи, 20 березня 2025 року позивач звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 березня 2025 року № 053130013972 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 55 років.
Вказаним рішенням встановлено вік позивача - 51 рік, страховий стаж - 31 рік 4 місяці 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 8 місяців.
Суд наголошує, що відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за умови досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 20 березня 2025 року досягла необхідного віку (50 років - згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788) та мала пільговий стаж для призначення пенсії (більше 10 років відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788), отже мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, відповідач, приймаючи спірне рішення не врахував зазначені вище норми законодавства.
Таким чином, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 березня 2025 року № 053130013972 прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
За положенням п. 14-6.2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Закон № 1788 такої норми не містить.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Позивач зареєстрована у смт. Ясногірка, Краматорського району Донецької області.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) Краматорську міську територіальну громаду віднесено до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.
Позивач досягла пенсійного віку 21 вересня 2023 року.
Враховуючи наведене, пенсія за віком має бути призначена позивачу з 22 вересня 2023 року, а не з моменту звернення із відповідною заявою.
Суд зазначає, що в даному випадку у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо призначення позивачу пенсії за віком, оскільки єдиним правомірним способом дій в даному випадку є призначення позивачу пенсії з моменту досягнення нею пенсійного віку.
Розрахунок страхового та пільгового стажу позивача не є спірним в даній справі.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою остаточного вирішення спору між сторонами, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 березня 2025 року № 053130013972 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 22 вересня 2023 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судового збору в розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 березня 2025 року № 053130013972;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ: 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 20 березня 2025 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 22 вересня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ: 13358826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська