Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
01 липня 2025 року Справа №200/4286/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 266 451,61 грн
Позивач, Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих ним грошових коштів в розмірі 266 451 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн 61 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 25.12.2023, за наступними реквізитами: Отримувач - військова частина НОМЕР_2 , Код отримувача НОМЕР_3 , Рахунок отримувача - НОМЕР_4 , Надавач платіжних послуг отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку і зазначенням інших підстав для його поновлення та докази поважності причин його пропуску.
В установлений судом строк від позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до якого позивач просив поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилався на введення в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим Військовою частиною НОМЕР_1 виконуються бойові завдання в зоні бойових дій, поза межами свого пункту постійної дислокації.
Розглянувши вказану заяву позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Судом встановлено з матеріалів позовної заяви, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2023 №973 «Про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1001 від 05.11.2023 «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн)/
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1070 від 05.12.2023 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 9 від 05.01.2024 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн).
На підставі аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) від 21.01.2025 № 41 «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди».
Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду з метою стягнення надмірно виплачених військовослужбовцям коштів розпочався з 21.01.2025 року, тобто, з моменту прийняття в/ч НОМЕР_1 наказу від 21.01.2025 №41 щодо внесення змін до наказів командира в/ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди.
Водночас, позивач звернувся до суду лише 12.06.2025, тобто, з пропуском встановленого частиною 2 статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Позивач як на поважну підставу пропуску строку звернення до суду посилався на виконання бойових завдань в зоні бойових дій поза межами свого пункту постійної дислокації.
Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.
Крім того, позивач як на поважність пропуску строку звернення до суду посилався у позовній заяві на те, що 15.01.2025 офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 був призначеним тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов'язки в районі ведення бойових дій юридичного радника. Така зайнятість, на думку позивача, з об'єктивних поважних причин вплинула на пропуск тримісячного терміну звернення до адміністративного суду та невчасну відправку позовної заяви.
При цьому, в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року суд звернув увагу, що призначення вказаної особи відбулось саме з метою виконання обов'язків з правової роботи військової частини НОМЕР_1 . Вказане не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки виконання обов'язків, пов'язаних з юридичною діяльністю, в тому числі, стосуються звернення до суду.
Отже, зазначене свідчить про неналежну організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, що є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Згідно із положенням частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб'єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою, та про залишення без задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи зазначене, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 266 451,61 грн - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з матеріалами позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачеві, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала відповідно до вимог частини першої статті 256 КАС України набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Троянова