09 липня 2025 рокуСправа №160/28113/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши матеріали справи №160/28113/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_3 , відповідач-1), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 08.03.2022 по 16.03.2024 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 08.03.2022 по 16.03.2024 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків, зокрема, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали, представником позивача надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказано, що у цій справі предметом спору є грошового забезпечення, яке мало бути виплачене позивачу до дня його звільнення. Отже, до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Представник позивача посилається на статтю 110 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Проте, представник позивача вказує, що відповідач таких дій не вчинив, чим позбавив позивача можливості раніше дізнатися про порушене право. Незаконна, на думку позивача, бездіяльність відповідача в частині ненадання ОСОБА_1 письмового повідомлення про виплачені останньому кошти є об'єктивно непереборною обставиною, яка не залежить від волевиявлення позивача, а також створює труднощі, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду. У вересні 2024 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом про надання інформації про виплачені позивачу суми грошового забезпечення та розрахунку при звільненні та, у разі невірного розрахунку таких сум, із проханням здійснити перерахунок та доплату належного позивачу за 2022-2024 роки грошового забезпечення. Тільки після вказаного звернення, відповідач листом від 15.10.2024 № 1143/5851 надав інформацію щодо грошового забезпечення позивача та відмовив у перерахунку грошового забезпечення. Отже, після надання відповіді позивачу стало відомо про порушення його прав. Представник позивача наголошує, що до жовтня 2024 жодних письмових повідомлень про виплачені та нараховані суми грошового забезпечення відповідач позивачу не надавав. Отже, позивач дізнався про порушення свого права саме у жовтні 2024 і до цього часу фізично не міг дізнатися про порушення такого права, оскільки не мав і не міг мати жодних відомостей щодо розрахунку належних йому коштів. Саме з дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми, тобто з жовтня 2024, на думку позивача, починається обчислення тримісячного строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Ухвалою суду від 13.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом з відзивом докази на підтвердження дати отримання позивачем повідомлення про суми, нараховані при звільненні.
В ухвалі суду від 13.11.2024 також зазначено, що клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде розглянуто судом після отримання відповідних доказів.
Ухвалою суду від 13.01.2025 залучено в якості співвідповідача у справі №160/28113/24 Військову частину НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач-2); постановлено здійснювати спочатку розгляд адміністративної справи №160/28113/24.
З метою вирішення питання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, ухвалою суду від 14.03.2025 зупинено провадження у справі №160/28113/24 до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у адміністративній справі №460/21394/23.
Ухвалою суду від 09.07.2025 провадження у справі поновлено.
До суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву.
Втім, відповідачами не надано до суду доказів на підтвердження дати отримання позивачем повідомлення про суми, нараховані при звільненні.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся у вересні 2024 до ВЧ НОМЕР_1 з адвокатським запитом про надання інформації щодо проходження служби ОСОБА_1 та виплату останньому відповідних сум грошового забезпечення.
Листом від 15.10.2024 №1143/5851 ВЧ НОМЕР_1 надано відповідь представнику позивача, до якої долучено копії карток особового рахунку позивача за періоди проходження служби з березня 2022 по березень 2024.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду при вирішенні питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення дійшов висновку, що правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Повертаючись до обставин цієї справи, застосовуючи наведені висновки, суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення позивача з 08.03.2022 по 16.03.2024.
Суд зазначає, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19.07.2022] та після цього.
Період з 08.03.2022 до 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про перерахунок грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 16.03.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Також, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022 по 16.03.2024] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум при звільненні.
На вимогу суду, що викладена в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачі не надали доказів на підтвердження дати отримання позивачем повідомлення про суми, нараховані при звільненні.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про порушення свого права саме в день звільнення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що про порушення права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом позивач дізнався з листа відповідача-1 від 15.10.2024 № 1143/5851.
Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про порушення свого права раніше жовтня 2024 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та поновлення строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 237, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою у справі №160/28113/24 та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Бондар