03 липня 2025 року Справа № 160/13160/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняЕмріх Ю.П.
за участі:
представника позивача представника відповідача Ямпольський І.М. не з'явився (повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд.52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» (вул. Центральна, буд. 31А, с. Орли, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 53620, код ЄДРПОУ 30699144) про стягнення адміністративно-господарських санкцій
07 травня 2025 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 514634,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 514634,89 грн.
Ухвалою від 09 травня 2025 року суд відкрив провадження усправі №160/13160/25 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 29.05.2025 року .
Цією ж ухвалою суд надав відповідачу строк для надання відзиву на позов.
29.05.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2024 році (1 робоче місце) ніяк не пов'язаний із протиправною бездіяльністю товариства, а тому виключає вину відповідача за невиконання/неналежне виконання зазначеного нормативу,що, в свою чергу, свідчить про відсутність складу господарського правопорушення в діях/бездіяльності відповідача.
Ухвалою від 29.05.2025 суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі №160/13160/25 та призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 26.06.2025 року.
Суд переніс судове засідання на 03.07.2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, однак в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "ДРУЖБА" за 2024 рік складала 79 осіб.
Середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "ДРУЖБА", яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за 2024 рік складала 2 особи.
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в ТОВ "ДРУЖБА" становить 3 особи.
Фонд оплати праці штатних працівників відповідача за 2024 рік складав 40656156,53 грн.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 514634,89 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно із ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» зі зведеного штатного розкладу станом на 01.01.2024 року кількість працівників на підприємстві становить 79 осіб.
Таким чином, норматив для працевлаштування інвалідів має розраховуватись з кількості 3 осіб.
З матеріалів справи видно, що товариство щомісяця протягом 2024 року подавало до центру зайнятості звітність за формою 3-ПН, що не заперечується сторонами, докази долучені до відзиву.
Разом з цим ТОВ «НУМІС» прийняло наказ від 31.01.2023 року про створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.
Суд встановив, що протягом 2024 року у відповідача працювало 2 особи з інвалідністю, на підтвердження чого в судовому засіданні додано відповідні докази, а саме: накази про прийняття на роботу, довідки МСЕК .
У статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
З аналізу Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» видно, що адміністративно-господарські санкції сплачуються за невиконання нормативу зайнятості робочих місць для осіб з інвалідністю з вини підприємства.
Підсумовуючи викладене, суд встановив працевлаштування в 2024 році в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» 2 осіб з інвалідністю у відповідності до встановленого нормативу, а стосовно 1 вакансії роботи з інвалідністю, то така залишилась не зайнятою з незалежних від товаритсва підстав.
Позивач не надав доказів того, що до товариства направлялись від Центру зайнятості особи з інвалівдністю на вакантне одне місце , але їм було відмовлено з вини відповідача.
Відтак, відповідач не може нести відповідальність за те, що до нього за працевлаштуванням не звернулись соби з інвалідністю, які б були готові зайняти вакантні місця, а служба зайнятості , зважаючт на її повне та постіне інформування з сторони товаритсва про вакансії для інвалідів, не направляла до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у цьому випадку не застосовуються.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведене вище доводить необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, а тому суд відмовляє в задоволені позову.
У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач, не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст.242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд.52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» (вул. Центральна, буд. 31А, с. Орли, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 53620, код ЄДРПОУ 30699144) про стягнення адміністративно-господарський санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 09 липня 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук