01 липня 2025 рокуСправа №160/10864/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047150031267 від 04.04.2025р., яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 10 січня 2025 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.10.2007 по 21.08.2013 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №55-1577 від 26.09.2024 до пільгового стажу по Списку №1 та за кожний повний рік цього стажу (врахованого в одинарному розмірі) до страхового стажу додатково зарахувати по одному року відповідно ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 10 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначення пенсії за віком за Списком №2, натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено у призначенні пенсії з посилання на недосягнення пенсійного віку і недостатність пільгового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року відкрито провадження у справі №160/10864/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
13.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ від 05.11.1991 ( зі змінами, внесеними Законом України №213-VІІІ від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»).
Рішення Конституційного Суду України не змінило правового регулювання спірних правовідносин та не дає підстав вважати незаконним оскаржуване рішення №047150030876 від 10.03.2025.
Приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії Головне управління в Закарпатській області виходило з того, що призначення пенсії за віком в тому числі на пільгових умовах за Списком №2, здійснюється відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому обов'язковою умовою для призначення зазначеної пенсії є досягнення 55-річного віку.
Для призначення пільгової пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV всі умови повинні бути дотримані одночасно, тобто після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу та стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.
Позивач в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №2 посилається на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пояснень по справі у встановлений судом строк не надало.
В період з 16.06.2025 по 27.06.2025 суддя знаходилась у відпустці, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №304 від 01.07.2025. Справа розглянута в перший робочий день виходу судді з відпустки.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 27.03.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.04.2025 №047150031267 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку 55 років та страхового стажу 25 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду зазначено, що за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим -двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої ст. 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Встановлено, що страховий стаж заявника становить 21 рік 1 місяць 21 день, пільговий стаж за списком 2 становить 18 років 3 місяці 12 днів.
Вік заявника 50 років.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 10.12.1999 по 19.03.2000 та з 20.03.2005 по 17.04.2005, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.
Рекомендовано долучити довіреність на право підпису Лариси Гнатусько довідки №55-1577 від 26.09.2024.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулася до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При прийнятті рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області керувалось п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058, яким визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «б» був викладений в наступній редакції:
«працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),статтю13, частину другу статті 14,пункти «б-г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Стаття 13,частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року№213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Згідно статей 151-2,152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (переглянута Великою Палатою Верховного Суду від 03.11.2021) за позовом особи, якої було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити особі пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.
Вказане рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні також наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:
а) позивачем є особа, яка:
-звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону №1788-ХІІ;
-на момент звернення досягла: чоловіки -55 років, жінки -50 років;
-набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону №1788-ХІІ;
-відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
В даній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування саме норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про недосягнення пенсійного віку позивачем.
Стосовно позовних вимог в частині зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 15.10.2007 року по 21.08.2013 року відповідно до довідки ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг №55-1577 від 26.09.2024 по Списку №1 за кожний повний рік цього стажу (врахованого в одинарному розмірі) до страхового стажу додатково зарахувати по одному року відповідно ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд виходить з наступного.
Записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1993 підтверджено, що ОСОБА_1
15.10.2007 переведена в сортопрокатний цех №1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» машиністом крана з розряду відповідно до розпорядження №2783 від 03.09.2007;
21.08.2013 звільнена за власним бажанням з догляду за дитиною по досягненню 14 -річного віку, ст. 38 КЗпП України відповідно до розпорядження №60 від 22.08.2013.
Позивачем на підтвердження вказаного періоду була також надана довідка ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 16.09.2024 №55-1577 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_1 повний робочий день працювала в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 15.10.2007 по 21.08.2013 -машиністом крана металургійного виробництва, зайнятим на гарячих роботах, що передбачено Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 3а, позиція 3.3а згідно зі Списком №1, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 №36.
Підтверджено атестацію робочих місць: наказ №300 від 18.04.2005, наказ №349 від 02.04.2010, лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009.
За ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4.Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (п. 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Щодо атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (Порядок № 442) і розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (Методичні рекомендації).
Частиною 2 п. 4 Порядку № 442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно п.4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці № 41 від 01.09.1992 р., періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зміст вищезазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Таким чином, законодавцем покладений обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або несвоєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що записи трудової книжки позивача цілком підтверджують роботу позивача у спірні періоди за посадою, які віднесені до Списку №1 .
Трудова книжка, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Верховний Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Відповідачем у спірному рішенні вказаний період помилково віднесено до Списку №1 та обчислено в одинарному розмірі , що вбачається з форми РС-право.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу пенсію, суд виходить з наступного.
Суд також зазначає, що відповідно до проведеного відповідачем розрахунку страховий стаж позивача на день звернення становить 21 рік 1 місяць 21 день., пільговий стаж за Списком №2- 18 років 2 місяці 12 днів, що також є достатнім для призначення пенсії в даному випадку, виходячи з норм п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 8355-6293-3100-0695 від 14.04.2025.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047150031267 від 04.04.2025р., яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 10 січня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 15.10.2007 по 21.08.2013 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №55-1577 від 26.09.2024 до пільгового стажу по Списку №1 та за кожний повний рік цього стажу (врахованого в одинарному розмірі) до страхового стажу додатково зарахувати по одному року відповідно ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 10 січня 2025 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона