09 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3486/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради про визнання дій та бездіяльністю протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (далі - КП «Нововолинськтеплокомуненерго», відповідач) про визнання дій протиправними щодо надання інформації на запит від 15.10.2024 №71 та запит від 15.01.2025 №2 протиправними, а ненадання належної і повної відповіді - бездіяльністю; зобов'язання відповідача надати письмову інформацію, у межах запитуваної, в повному обсязі згідно поданих запитів на публічну інформацію від 15.10.2024 та від 15.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) не надано належної і повної інформації на запити позивача від 15.10.2024 №71 та запит від 15.01.2025 №2, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 26).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що позивач звертався до КП «Нововолинськтеплокомуненерго» з неодноразовими заявами і стосовно укладення договорів і нарахування абонентської плати. На всі його заяви, в установлені законодавством терміни, надавались вичерпні відповіді, в яких були посилання на всі нормативні акти, чітко визначений розмір плати за абонентське обслуговування. Так, у відповіді від 04.10.2024 №92/4-01 розписано і розмір плати, і яка сума була сплачена позивачем, а відповіді від 15.01.2025 №3/1-01 надана інформація щодо використання коштів сплаченої суми абонентської плати. Крім цього, на офіційному сайті підприємства (https://nvteplo.com.ua) також розміщена вся інформація про розмір абонентської плати. Тобто, надані всі можливі дані на запити, а тому твердження позивача, що відповідач в порушення вимог Закону № 2939-VI не надав належної і повної інформації на його запити є безпідставним (а.с. 29-30).
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (а.с. 13).
05.09.2024 позивач звернувся до КП «Нововолинськтеплокомуненерго» із заявою, в якій просив надати йому письмову інформацію щодо сплачених коштів у вигляді абонентної плати за постачання гарячої води та теплопостачання за період з 01.10.2021 по 31.08.2024 (а.с. 14).
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 04.10.2024 №92/4-01 повідомив, що за вище вказаний період (з 01.10.2021 по 31.08.2024) нараховано плату за абонентське обслуговування: на послугу з постачання теплової енергії - 24,85 грн/абонплата х 34 міс = 844,90 грн, на послугу з постачання гарячої води - 20,40 грн/абонплата х 34 міс = 693,60 грн. Станом на 30.09.2024 заборгованість за цією адресою відсутня, сума коштів, сплачених позивачем за абонентське обслуговування складає 1538,50 грн (844,90 грн +693,60 грн) (а.с. 15).
15.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати письмову інформацію про використання коштів у сумі 1538,50 грн, сплачених ним за абонентське обслуговування, в межах їх цільового використання за призначенням (ас. 16).
Листом від 07.11.2024 №100-3/03 відповідач, посилаючись на нормативно-правові акти, роз'яснив позивачу поняття «плата за абонентське обслуговування», які витрати вона включає та порядок її нарахування (а.с. 17).
15.01.2025 позивач знову подав відповідачу заяву, в якій просив надати повторно інформацію про використання коштів, сплачених ним у вигляді абонентської плати за постачання теплової енергії та постачання гарячої води у загальній сумі 1538,50 грн, а також надати інформацію про підставу збільшення розміру абонентської плати за вище вказані послуги, починаючи з 01.10.2024 (а.с. 18).
У відповідь на вказану заяву КП «Нововолинськтеплокомуненерго» листом від 15.01.2025 №3/1-01 повідомило, що кошти, у вигляді сплаченої суми абонентської плати за постачання теплової енергії та постачання гарячої води, використовуються на отримання даної послуги: витрати на оплату праці працівників, які займаються абонентським супроводом; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; витрати на електроенергію; витрати на канцтовари; матеріали, послуги , виконані роботи; витрати на банк, ЄРЦ, пошту, судовий збір, виконавчий збір; інформатизація; інші витрати (зв'язок, опалення, обслуговування веб-сайту, комунальні послуги). Також повідомило, що перегляд розміру абонентської плати був здійснений на підставі збитковості даної послуги і відповідає нормам чинного законодавства та не перевищує граничного розміру відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування на одного абонента для комунальних послуг», який на 01.01.2024 становив - 42,94 грн (а.с. 19).
Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо ненадання належної і повної відповіді на запити від 15.10.2024 та від 15.01.2025 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позов.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно з положеннями статті 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Закон №2939-VI (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Положеннями статті 4 Закону № 2939-VI встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що доступ до публічної інформації відповідно до Закону № 2939-VI є відкритим, крім обмежень, встановлених законом.
Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частин першої-другої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Статтею 14 Закону №2939-VI встановлено обов'язки розпорядника інформації, серед яких: обов'язок оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Положеннями частин першої-третьої статті 19 Закону № 2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачені випадки коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а також відстрочка в задоволенні запиту на інформацію.
Відповідно до статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
У контексті викладеного суд звертає увагу, що ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
В пункті 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2016 у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
Отже, запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21.
Як встановлено судом вище, у заявах від 15.10.2024 та від 15.01.2025 позивач просив відповідача надати письмову інформацію про використання коштів, сплачених ним у вигляді абонентської плати за постачання теплової енергії та постачання гарячої води у загальній сумі 1538,50 грн, в межах їх цільового використання за призначенням (ас. 16, 18).
Листом від 07.11.2024 №100-3/03 КП «Нововолинськтеплокомуненерго» надало позивачу загальну інформацію про те, які саме витрати включає плата за абонентське обслуговування та порядок її нарахування (а.с. 17). В подальшому, листом від 15.01.2025 №3/1-01 відповідач повідомив позивача, що кошти, у вигляді сплаченої суми абонентської плати за постачання теплової енергії та постачання гарячої води, використовуються на отримання даної послуги: витрати на оплату праці працівників, які займаються абонентським супроводом; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; витрати на електроенергію; витрати на канцтовари; матеріали, послуги , виконані роботи; витрати на банк, ЄРЦ, пошту, судовий збір, виконавчий збір; інформатизація; інші витрати (зв'язок, опалення, обслуговування веб-сайту, комунальні послуги) (а.с. 19).
Крім того, зважаючи на те, що у заяві від 15.01.2025 просив також просив надати інформацію про підставу збільшення розміру абонентської плати за вище вказані послуги, починаючи з 01.10.2024 (а.с. 18), відповідач листом від 15.01.2025 №3/1-01 повідомив, що перегляд розміру абонентської плати був здійснений на підставі збитковості даної послуги і відповідає нормам чинного законодавства та не перевищує граничного розміру відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування на одного абонента для комунальних послуг», який на 01.01.2024 становив - 42,94 грн (а.с. 19 ).
Вказане вище свідчить про те, що відповідачем розглянуто та надано позивачу повну інформацію, яка ним запитувалась у заявах (запитах) від 15.10.2024 та від 15.01.2025.
У свою чергу, у вказаних вище заявах позивач не просив надати інформацію про укладені договори, учасником яких є комунальне підприємство, його звітність, тощо (про що позивач вказує у позовній заяві), а тому у відповідача не виникло обов'язку надавати позивачу таку інформацію.
Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, доводів сторін та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Святого Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382).
Суддя О. О. Андрусенко