25.06.2025 Справа №607/10599/20 Провадження №2/607/1095/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Клекотюк А.А.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування частини земельної ділянки, -
Позивач ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 ) звернулась із позовом до ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 ) про витребування частини земельної ділянки, відповідно до якого, із врахуванням поданої представником позивача заяви про зміну предмету позову від 27.08.2024, просить витребувати від ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 45/1000 частин земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669020 від 06.09.2001, місце розташування, АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 17.07.2012 постановою Апеляційного суду Тернопільської області проведено поділ незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , який проводився між колишнім подружжям та згідно варіанту №1 звіту №1396 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2004 року. Згідно вказаного судового рішення позивачу виділено у власність приміщення першого поверху, зокрема: частину коридору 2-1 площею 14,4 м.кв.; житлову кімнату 2-3 площею 19 м.кв.; коридор 2-2 площею 2,3 м.кв.; житлову кімнату 2-4 площею 14,5 м.кв.; ванну 2-5 площею 5 м.кв.; туалет 2-6 площею 1,2 м.кв. та мансардний поверх: житлову кімнату 3-3 площею 45,1 м.кв.; житлову кімнату 3-2 площею 43 м.кв.; коридор 3-1 площею 31,9 м.кв., а також сходову клітку - вхід з першого поверху на мансардний поверх і половину коридору 2-1 площею 14,4 м.кв., а також позивача зобов'язано виконати вхід на перший поверх та встановити цегляну перестінку на першому поверсі в приміщенні 2-1 згідно першого варіанту поділу встановленого у висновку зазначеної судової експертизи. В свою чергу Відповідачу зазначеним судовим рішенням виділено приміщення цокольного поверху: гараж 1-1 площею 42,1 м.кв., коридор 1-2 площею 4,2 м.кв., кухня 1-3 площею 18,5 м.кв., коридор 1-4 площею 9,6 м.кв., кладову площею 5,4 м.кв., спортзал 1.-6 площею 44,1 м.кв., а також приміщення першого поверху: частину коридору 2-1 площею 13,6 м.кв., кухню 2-7 площею 14 м.кв., житлову кімнату 2-8 площею 42,1 м.кв. Позивач зазначила, що вона не могла користуватись виділеним їй майном, адже воно розташоване на земельній ділянці, що перебуває у власності ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669020 від 06.09.2001 року. Відповідач в період з 2012 року повністю завершив будівництво та облаштування своєї частини будинку, однак вводити даний будинок в експлуатацію не бажає та чинить їй перешкоди у можливості завершення нею будівельних робіт та облаштуванні її частини житлового будинку, не даючи можливості останній проходу та користування земельною ділянкою, на якій розташоване її майно. Згідно із звітом №1386 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2004, експерт вказав, що реальний поділ вказаного будинковолодіння на дві рівні ідеальні долі із реальним їх виділенням та влаштуванням окремих входів можливий. Позивач на даний час є власником відокремленої частини незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 , яка має окремий вхід та адресний номер, до складу якої входить ряд житлових та не житлових приміщень набутих нею у результаті поділу майна колишнього подружжя. Також вказала, що для того, щоб завершити ОСОБА_2 будівельні роботи на об'єкті незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , власником якого вона є та ввести даний об'єкт в експлуатацію, остання повинна мати право користування або ж право власності на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розміщений. Відповідно до довідки розрахунку частки виданої ПП «ВолКас», частка ОСОБА_2 у незавершеному будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 із урахуванням площі приміщень виділених їй на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області становить 45/1000. Таким чином, вважає, що позивач є власником приміщень в своїй сукупності складають частку в розмірі 457/1000 незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , з готовністю до експлуатації 100 відсотків. Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і прав на частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об'єкт нерухомості, та частина земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Відтак, із наведених підстав просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Авдєєнко В.В. подав відзив на позов у якому зазначив, що сторона відповідача позов не визнає. Вказав, що позивачу було відмовлено у задоволенні позову в частині визнання права власності на частину незавершеного будівництвом будинковолодіння в АДРЕСА_1 , а лише було проведено поділ приміщень у незавершеному будівництвом будинковолодінні. Державна реєстрація права власності на незавершене будівництвом будинковолодіння по АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_1 не проведена. Позивач, на думку сторони відповідача, є лише власником матеріалів та обладнання, використаних в процесі відповідно будівництва. Отже вважає, що до позивача не могло перейти право власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі ст.120 ЗК України. Крім цього, зазначив, що із моменту розірвання шлюбу, позивач не заявляла вимог до відповідача про поділ земельної ділянки, тому вважає, що вона пропустила строк позовної давності для звернення із вказаною вимогою, оскільки останній збіг 08.10.2006, тобто через три роки після розірвання шлюбу. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог із наведених вище підстав.
16.09.2024 представником відповідача подано заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову у якій сторона відповідача вважає, що вимоги викладені позивачем у ній не підлягають до задоволення, оскільки спірний будинок не введений в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, відтак позивач не набула право власності на частину будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці, а тому не набула право власності на спірну земельну ділянку. Вважає, що не будучи власником спірної земельної ділянки у позивача відсутні правові підстави вимагати витребування такої земельної ділянки у відповідача. У позові просить відмовити.
Позивач відповіді на відзив не подавав.
Ухвалою від 30.06.2020 року у даній справі відкрито провадження, справу призначено для розгляду за правилами загального провадження.
17.11.2020 року у даній справі за клопотанням представника позивача призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
10.06.2024 року у даній справі у зв'язку із проведенням призначеної судом експертизи поновлено провадження.
20.09.2024 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Череватий П.М. в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову від 27.08.2024 підтримав та просить їх задовольнити з підстав наведених у позові та вказаній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Авдєєнко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просить відмовити з підстав наведених у відзиві на позов та письмових запереченнях на заяву про зміну предмету позову. Заперечив твердження позивача про існування у нього права власності на частину спірного будинковолодіння, оскільки останнє не прийняте в експлуатацію та є незавершеним будівництвом, а відтак, вважає, що у позивача не виникає право власності на частину земельною ділянки, яку позивач просить витребувати із володіння відповідача.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2012 року у цивільній справі №1990/22ц-756/2012, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про визнання недійсною державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частини незавершеного будівництвом будинковолодіння, визнанням недійним договорів купівлі-продажу автомашин та поділ спільно нажитого майна подружжя, позовні вимоги про визнання недійсною державної реєстрації права власності на нерухоме майно та поділ незавершеного будівництвом будинковолодіння задоволено. Визнано недійною державну реєстрацію права власності за №17405594 від 10.01.2007 на незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в частині реєстрації за ним незавершеного будівництвом житлового будинку. Проведено поділ незавершеного будівництва зазначеного будинку згідно із варіантом №1 звіту №1396 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2004 року. Виділено ОСОБА_2 приміщення першого поверху: частину коридору 2-1 площею 14,4 м.кв.; житлову кімнату 2-3 площею 19 м.кв.; коридор 2-2 площею 2,3 м.кв.; житлову кімнату 2-4 площею 14,5 м.кв.; ванну 2-5 площею 5 м.кв.; туалет 2-6 площею 1,2 м.кв. та мансардний поверх: житлову кімнату 3-3 площею 45,1 м.кв.; житлову кімнату 3-2 площею 43 м.кв.; коридор 3-1 площею 31,9 м.кв., а також сходову клітку - вихід з першого поверху на мансардний поверх і половину коридору 2-1 площею 14,4 м.кв., Залишено ОСОБА_3 приміщення цокольного поверху: гараж 1-1 площею 42,1 м.кв., коридор 1-2 площею 4,2 м.кв., кухня 1-3 площею 18,5 м.кв., коридор 1-4 площею 9,6 м.кв., кладову площею 5,4 м.кв., спортзал 1.-6 площею 44,1 м.кв., а також із першого поверху: частину коридору 2-1 площею 13,6 м.кв., кухню 2-7 площею 14 м.кв., житлову кімнату 2-8 площею 42,1 м.кв. Зобов'язано ОСОБА_2 виконати вхід на перший поверх та встановити цегляну перестінку на першому поверсі в приміщенні 2-1 згідно першого варіанту поділу встановленого у висновку зазначеної судової експертизи. В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на частину незавершеного будівництвом будинковолодіння що вс.Підгороднє по АДРЕСА_1 , відмовлено.
Окрім цього, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27.02.2020 у справі №607/3956/16, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, відмовлено.
Відповідно до копії звіту №1396 будівельно-технічної експертизи від 07.12.2004, складеного за результатами проведеної експертизи у справі №1990/22ц-756/2012, наданого позивачем у якості письмового доказу, житловий будинок в АДРЕСА_1 збудований відповідно до вимог будівельно-технічних норм, відсоток будівельної готовності вказаного будинковолодіння становить 80 відсотків, реальний поділ вказаного будинковолодіння на дві рівні ідеальні долі із реальним їх виділенням та влаштуванням окремих входів можливий.
Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Р1 №669020, на підставі рішення 9 сесії 23 скликання Підгороднянської сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 року №121, ОСОБА_3 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,88 гектарів, яка розташована на території с.Підгороднє Підгороднянської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
ОСОБА_2 22.06.2017 виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок (незавершене будівництво) по АДРЕСА_1 , із зазначенням плану будинку та його характеристик, у якому вказано, що готовність незавершеного будівництва складає 92 відсотки.
Згідно із висновку експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №703/704/23-32 від 27.05.2024, готовність до експлуатації конструктивних елементів, незавершеного будівництвом частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що виділена ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012 станом на даний час становить 100 відсотків. Як окреме домоволодіння, частина незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , що була виділена ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012,станом на даний час не готова до експлуатації. Для приведення даної частини незавершеного будівництвом житлового будинку до експлуатації, як окреме домоволодіння, необхідно влаштувати роздільну перегородку у приміщенні коридору 2-1, другий вхід до частини житлового будинку, яка виділена ОСОБА_3 у приміщенні коридору 2.1 та улаштувати приміщення кухні. Встановити точне місцеположення земельної ділянки площею 0,08 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №669020 від 06.09.2001 року за матеріалами справи та не виходячи за межі компетенції експерта - не вбачається за можливе, а отже, для проведення розподілу земельної ділянки площею 0,08 га. відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669020 від 06.09.2001, місце розташування: АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до виділених їм часток в об'єкті незавершеного будівництвом житлового будинку на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012 можливо за умови встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто опісля виготовлення землевпорядними організаціями за зверненням власника земельної ділянки із відповідною заявою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із подальшою державною реєстрацією земельної ділянки. Отже, на даному етапі надати можливі варіанти поділу земельної ділянки площею 0,88 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669020 від 06.09.2001, місце розташування: АДРЕСА_1 , не вбачається за можливе.
У судовому засіданні експерт Переймибіда В. вказаний висновок у частині проведеної ним будівельно-технічної експертизи підтримав. Також пояснив, що готовність до експлуатації конструктивних елементів, незавершеного будівництвом частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що виділена ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012 ним визначалась згідно наявного у матеріалах справи копії Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (незавершене будівництво) по АДРЕСА_2 , що був складений 22.06.2017 року. Інших документів, а саме проекту будинку, будівельного паспорту йому не надавалось. Також підтвердив, що як окреме домоволодіння частина незавершеного будівництвом зазначеного житлового будинку, що була виділена ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012 станом на даний час не готова до експлуатації.
Згідно довідки складеної приватним підприємством «ВолКас» від 20.08.2024 №36/08/24, частина приміщень незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 виділених гр.. ОСОБА_2 загальною площею 169,2 кв.м., житловою площею 126,6 кв.м. становить 457/1000 частин від загальної площі незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України.
Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об'єкта майна.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За змістом статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.
Системний аналіз змісту статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку із нормами статтей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати ВС від 18.12.2019 року у справі №200/22329/14. Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації із моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об'єкта незавершеного будівництва, чи сам об'єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Правовий аналіз статтей 60, 63, 69 СК України та статтей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд проаналізуваши та оцінивши надані сторонами докази,а також пояснення представників сторін у судовому засіданні, вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування частини земельної ділянки, до задоволення не підлягає.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначає, що дослідженими матеріалами справи у судовому засіданні, у тому числі висновку експертів за результатами проведеної комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27.05.2024 №703/704/23-22, а також наданими поясненнями експерта ОСОБА_5 у судовому засіданні, встановлено, що як окреме домоволодіння частина незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , що була виділена ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012 станом на даний час не готова до експлуатації. Адже, для проведення даної частини незавершеного будівництвом житлового будинку до експлуатації як окреме домоволодіння, необхідно здійснити ряд будівельних робі, а саме влаштувати роздільну перегородку у приміщенні коридору 2-1, другий вхід до частини житлового будинку, яка виділена ОСОБА_3 у приміщенні коридору 2-1 та улаштувати приміщення кухні. При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що виділена ОСОБА_2 частини будинку, як окремий об'єкт, будівництвом закінчений та прийнятий в експлуатацію, як це регламентує Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Адже, як зазначав уже суд, право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності лише на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки виділена ОСОБА_2 частина житлового будинку на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012, як окремий об'єкт не готовий до експлуатації, що підтверджується означеною судовою експертизою, а тому позивач на даний час є власником лише конструктивних елементів незавершеного будівництвом зазначеної частини житлового будинку. Крім цього, суд зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість завершення ОСОБА_2 усіх будівельних робіт на об'єкті незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , якій їй було виділено, без надання їй права користування або ж права власності на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, суд не бере до уваги твердження сторони відповідача про те, що строк позовної давності для позивача про поділ земельної ділянки збіг 08.10.2006 року, тобто через три роки після розірвання шлюбу, оскільки позивачу виділено у власність ряд приміщень незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17.07.2012 року, облаштування яких нею здійснюється на даний час.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування частини земельної ділянки, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складене 04.07.2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан