Справа № 22ц - 1784/06 Головуючий в суді
першої інстанції Островська О.П.
Доповідач Мясоєдова С.С.
«13" липня 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Мясоєдової С.С.
суддів: Оробцової Р.І., Дмитрієвої Л.Д
при секретарі: Анісімової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою Луганської міської станції швидкої медичної допомоги на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від "17" січня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської станції швидкої медичної допомоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
1 березня 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луганської міської станції швидкої медичної допомоги, в якому послався, що 30 січня 2005 року на вул. 16 Лінія м. Луганська відбулася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої відбулося зіткнення автомобіля "Опель-омега" держномер НОМЕР_1, під управлінням позивача, і автомобіля "Мазда Е-2200" держномер НОМЕР_2, що належить відповідачу, яким керував водій ОСОБА_2 і з вини якого відбулася дана дорожньо -транспортна подія. В результаті зіткнення автомобіль, яким управляв позивач, одержав значні технічні пошкодження, розмір майнового збитку при цьому складає 17073 гр. 89 коп. Крім того, позивач переніс моральні страждання у зв'язку з пошкодженням автомобіля, розмір яких він оцінює в сумі 5000 гр. Позивач вважав, що обов'язок по відшкодуванню заподіяного йому, як матеріальної, так і моральної шкоди лежить на відповідачі, оскільки він є власником джерела підвищеної небезпеки, що заподіяло позивачу шкоди, а оскільки вини позивача в даній дорожньо-транспортній події не має, то відповідач повинен відшкодувати йому шкоду в повному обсязі.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснив суду, що формально в органах ДАІ власником автомобіля, яким управляв він у момент дорожньо - транспортної події, є гр. ОСОБА_3, проте фактично його власником є позивач, оскільки купив цей автомобіль і таким чином, пошкодженням даного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної події фактично причинена шкода, як матеріальна, так і моральна, йому, він просив стягнути суми, що вимагались їм, в його користь.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 17 січня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з Луганської міської станції швидкої медичної допомоги на користь позивача у відшкодування матеріального збитку 17073 грн.89 коп. у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а також у відшкодування судових витрат по оплаті держмита 224,95 грн., за проведення експертного дослідження 418,46 грн.
В апеляційній скарзі відповідач не згоден з заочним рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовить в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 1000 грн., та вирішити питання про передачу йому пошкодженого автомобіля.
Позивач в своїх запереченнях апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки і з вини його робітника була заподіяна матеріальна та моральна шкода позивачу.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що в результаті винних дій третьої особи ОСОБА_2, що є працівником відповідача, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, в результаті вчиненої їм дорожньо-транспортної події, автомобіль позивача одержав значні технічні пошкодження. Розмір майнового збитку, відповідно до висновку експертизи складає 17073 грн.89 коп. Також позивачу була причинена моральна шкода, оскільки він переніс нервове потрясіння від зіткнення, переляк, внаслідок чого був порушений його звичний спосіб життя, він був вимушений робити додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки пошкоджений автомобіль використовувався їм для виробничих цілей.
При таких обставинах суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.
Доводи відповідача про необхідність вирішення питання про повернення йому пошкодженого автомобіля, не заслуговують уваги.
Відповідно до роз"яснень Пленума Верховного Суду України від 27.03.1997 р. (із змінами) постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
В судовому засіданні апеляційного суду, позивач вказував на те, що зараз автомобіль відремонтований. На момент ДТП йому не запропоновували відшкодити повну суму, причиненої шкоди, що не заперечувалося відповідачем та третьою особою. Деталі, які відповідно до висновку експертизи підлягали заміні були розбиті на мілкі частини, і не мають певної цінності, або були відремонтовані, що також було підтверджено третьою особою, з вини якої була заподіяна шкода. Тому у позивача нема такої можливості їх повернути.
Крім того, вирішення питання про передачу автомобіля відповідачу в даному судовому засіданні порушує його право як власника.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу Луганської міської станції швидкої медичної допомоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 січня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може
бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного
Суду України.