Справа № 509/38/25
17 червня 2025 року смт.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича,
за участю:
секретаря судового засідання?Попочебенюк Владлени Олександрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ВАТ «Державний ощадний банк України, про зняття арешту з нерухомого майна,-
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила суд зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень про арешт майна, а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 09.12.2009 13:41:07 за №9329720 реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ №978577 від 07.12.2009, винесена відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що через зазначені вище обтяження майна, позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та зареєструвати право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в іншій спосіб захистити своє порушене право не може, вона вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10 січня 2025 року провадження по справі відкрито у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ВАТ «Державний ощадний банк України.
Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, до суду надала заяву, відповідно якої просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи ВАТ «Державний ощадний банк України Шидерова Наталі Сергіївна не з'явилась, до суду надала заяву, відповідно якої просила розглядати справу без її участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась.
З огляду на викладене судом встановлено, що учасники справи про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та просять провести розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.?Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 .
20.11.2015 року Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №58241254 шодо майна ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №42188615 від 20.11.2015 р.
Повідомленням державного нотаріуса Зенченко О. від 27.02.2024 №291/02-14 підтверджено, що до складу спадкового майна ОСОБА_3 входить житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,1500, що розташована по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,1269, що розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно повідомлення державного нотаріуса Зенченко О. від 27.02.2024 №291/02-14 щодо заведення спадкової справи та кола спадкоємців, позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 є єдиними спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Однак відповідно до листа від 18.12.2024 року N? 4091/02-14 виданого т.в.о. державного нотаріуса Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Грабенко-Ворсуляк Д., повідомлено про наявність арешту, накладеного на будинок N АДРЕСА_1 , який входить до складу спадщини ОСОБА_5 , реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон N? 9329720 від 09.12.2009.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за N?407800830 від 12.12.2024, на будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , накладено арешт, зареєстрований реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції АВ №978577 від 07.12.2009.
З метою скасування вищевказаного арешту, позивачка зверталась до Овідіопольського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) із заявою від 23.02.2024 року. Відповідно до листа №21.14-12503 від 27.02.2024 року, складеним начальником Овідіопольського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса), відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_3 немає, однак у 2009-2010 роках на примусовому виконанні перебували два виконавчі провадження, які було завершено на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчих проваджень знищено за терміном зберігання, тому повідомити підстави накладення арешту на нерухоме майно немає можливості. Враховуючи вищевикладене, Овідіопольський ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) вказує про відсутність можливості для зняття арешту з майна належного на праві приватної власності ОСОБА_3 , для скасування зазначеного арешту рекомендовано звернусь до суду.
Враховуючи, що виконавчі провадження знищено за терміном зберігання, і обтяження, що було накладено в рамках виконавчих провадженнях вже не забезпечує будь-яких зобов'язань перед відповідачкою ОСОБА_1 з боку померлого ОСОБА_3 , воно не є актуальним та необхідним, не виконує своєї мети, натомість створює перешкоди позивачу у процедурі оформлення спадщини.
За вказаних обставин заборона щодо майна померлого ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 не має правових підстав, та підлягає скасуванню.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
При цьому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (роssеssіоns) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existingроssеssіоns), але й цілу низку інтересів економічного характеру. Отже поняття «майно» у першій частині статті 1 Протоколу № 1 є автономним поняттям, яке охоплює як «існуюче майно», так і активи, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, «законне очікування».
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить основи справедливості суспільного ладу. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Однак з обставин даної справи вбачається що: існування вказаних вище арештів наразі не відповідає легітимній меті такого втручання, яка полягала в забезпечення реального виконання рішень ,в рамках зазначених вище виконавчих проваджень, які мали місце у 2001 та 2008 роках, та наразі вже не є актуальними.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначені вище обставини обумовлюють звернення позивача до суду для захисту порушеного права шляхом скасування арештів в судовому порядку на підставі ст.391 ЦК України, та ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч.1ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При таких обставинах суд вважає, що неможливість оформлення права на спадщину через зазначені вище обтяження порушує право власності позивача на спадкове майно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13,76-89,258-273 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ВАТ «Державний ощадний банк України, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень про арешт майна, а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 09.12.2009 13:41:07 за №9329720 реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ №978577 від 07.12.2009, винесена відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції.
Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спічак В.О.