Справа № 521/11541/25
Провадження № 2-з/521/124/25
про забезпечення позову
08 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Мазун І.А, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування.
До позовної заяви додана заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування своєї заяви представник позивача зазначив, що існують підстави вважати, що існують ризики відчуження квартири АДРЕСА_1 , на користь третіх осіб, оскільки відповідач ОСОБА_4 повідомила, що має намір продати вказану квартиру, вселила в неї невідомих осіб, змінила замки і позивач немає доступу до зазначеної квартири.
Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про можливість задоволення заявленого клопотання.
Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
В силу вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір про визнання недійсним договору дарування квартири, власником якої є ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого 28.11.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріальног округу Верезуб К.О., оскільки вказаний договір укладено без згоди позивача.
Таким чином, вид забезпечення позову, який просить застосовувати позивач, відповідає позовним вимогам.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказував, що враховуючи, що предметом спору є визнання недійсним договору дарування, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири може привести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вказаний захід забезпечення позову у вигляді арешту на спірну квартиру необхідний для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів.
Отже, враховуючи, що між сторонами існує спір щодо законності набуття відповідачем права власності на спірну квартиру, вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам, а також приймаючи до уваги, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує можливість відповідача ОСОБА_4 , як власника спірної квартири, на власний розсуд розпоряджатися нею, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Також суд враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивача у разі коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання рішення суду.
Застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення його прав та законних інтересів. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно частин 1, 6 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Суд вважає, що зустрічне забезпечення у даній справі не підлягає застосуванню.
Керуючись ст.ст. 149, 151-153, 353 ЦПК України, суддя
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Копію ухвали негайно направити для виконання управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк апеляційної скарги.
Суддя І.А.Мазун