Справа № 505/1557/25
Провадження № 3/505/1205/2025
"08" липня 2025 р. суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінський О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.154 КУпАП,
ОСОБА_1 17 квітня 2025 року біля 18.00 год. по АДРЕСА_2 , вигулював свою собаку без намордника, внаслідок чого собака вкусила іншу собаку, котра належить ОСОБА_2 спричинивши собаці тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив правила утримання собак та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 154 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Його захисник адвокат Кресюн В.А. надав заяву, згідно якої просив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження, оскільки останній правопорушення вчинив вперше, є ветераном війни - учасником бойових дій та на даний час проходить військову службу. Справу просив розглянути без участі його та ОСОБА_1 .
Системний аналіз положень ст.218 та ст.221 КУпАП дає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.154 КУпАП. При цьому розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст.ст. 218-244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст.213 КУпАП органів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст.214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне.
Так, ст.154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021) структурно складалася з двох частин. У ч.1 ст.154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
Натомість, ч.2 ст.154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021), передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
Системний аналіз положень ст.154 КУпАП у зв'язку з положеннями ст.218,221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.154 КУпАП, станом на 01.07.2021 відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.154 КУпАП до компетенції судів.
15.07.2021 ВРУ було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким ст.154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.
Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 за №1684-IX - ст.154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч.3 ст.154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров'ю та майну людини з ч.2 ст.154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч.2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч.3 ст.154 КУпАП.
Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 за №1684-IX, супутніх змін до ст.218,221 КУпАП, у зв'язку з появою ч.3 ст.154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч.3 ст.154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв'язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч.4 ст.6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Проектуючи вказані положення на обставини даної справи суд робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч.2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов'язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст.29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, прямо не закріплено у ст.221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою).
Вина правопорушника підтверджується наданими суду матеріалами: протоколом про
адміністративне правопорушення серії ВАД №704414 від 23.04.2025, заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , рапортом №4812 від 17.04.2025, письмовими поясненнями правопорушника, копією ветеринарного паспорту.
Відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Таким чином, при визначенні міри адміністративного стягнення, суддя враховує характер скоєного правопорушення, особу порушника, визнання вини, той факт, що негативних наслідків в результаті дій правопорушника не настало, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим, вважаю можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого, з оголошенням усного зауваження.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити за малозначністю вчиненого правопорушення в діях ОСОБА_1 , то відповідно судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.22, 36, 154, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, та звільнити від адміністративної відповідальності, у зв'язку з його малозначністю та обмежитись усним зауваженням, а справу закрити.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя - О.О. Івінський