Справа № 947/13918/25
Провадження № 2-а/947/161/25
Іменем України
09.07.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,
- представника відповідача Сердюка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Ткаченко Владислав Олегович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи
У квітні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі також - відповідач, ДПП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Ткаченко Владислав Олегович про скасування постанови серії ЕНА № 4301409 від 19.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 126 КУпАП, оскільки він має посвідчення водія громадянина Республіки Молдова, яке є чинним на території України відповідно до приписів Конвенції ООН Про дорожній рух 1968 року.
У відзиві на позов представник УПП в Одеській області ДПП зазначив, що постанова відносно Дерменжі П. складена уповноваженою особою патрульної поліції відповідно до приписів КУпАП. Усі права позивача були дотримані та забезпечені. Порушення, викладені в описовій частині постанови, дійсно мали місце, що підтверджується відеозаписами з портативних нагрудних відеореєстраторів поліцейських та долученими до заяв по суті справи доказами.
У судове засідання, 09.07.2025, позивач, належним чином повідомлений, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи за наявними матеріалами. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Заяви та клопотання учасників справи
Інших заяв та клопотань не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28.05.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Судові засідання призначалися на 18.06.2025 та, в подальшому, на 09.07.2025.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_2 має посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії В, С, СЕ. DE, що підтверджується копією посвідчення водія, виданого в Республіці Молдова 06.03.2023 (долучено без належного перекладу).
Згідно посвідки на постійне місце проживання в Україні № 900084785 від 18.08.2023 останній має постійне місце проживання в Україні.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 4301409 від 19.03.2025, винесеної інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ткаченком В.О., Дерменжі П. 19.03.2025 о 00 год 16 хв рухався на автомобілі марки «Hyundai Maxcruz», р.н. НОМЕР_1 , в комендантську годину в м. Одесі по проспекту Небесної Сотні, поблизу буд. 2, та не мав належних документів на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Справа про адміністративне правопорушення розглянута на місці його вчинення. За результатами розгляду працівником патрульної поліції на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Від отримання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та надання пояснень ОСОБА_3 відмовився.
Також у постанові зазначено, що права, передбачені ст. 268 КУпАП та порядок оскарження постанови, передбачений ст. 289 КУпАП, роз'яснені. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, відмовилася від отримала копії постанови піл підпис, що підтверджується відеозаписом з портативних нагрудних відеореєстраторів поліцейських № 47471239 та № 470414. Указані відеозаписи долучено до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Переглядом в судовому засіданні відеозапису з портативних нагрудних відеореєстраторів поліцейських № 47471239 та № 470414 підтверджено факт зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_3 працівниками патрульної поліції, повідомлення про фіксування перебігу подій за допомогою портативних нагрудних відереєстраторів та роз'яснення його прав.
Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонами доказів на їх підтвердження, випливає, що сторони не заперечують факт складення постанови про адміністративне правопорушення, однак позивач вказує на порушення процесуальних норм під час притягнення його до адміністративної відповідальності, а також відсутність належних та допустимих доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Мотиви прийнятого рішення
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини щодо дотримання правил дорожнього руху та порядку притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані положеннями Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а також нормами КУпАП.
Щодо процесуального аспекту позову суд зазначає таке.
Так, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності врегульований положеннями КУпАП.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою (ч. 1 ст. 254 КУпАП).
Згідно з приписами ч. 3, 6 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Оскільки чинними нормами КУпАП не передбачено обов'язкового складення протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху навіть у разі оскарження особою факту вчинення правопорушення, складення постанови та розгляд справи на місці вчинення правопорушення не суперечить приписам КУпАП.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 7 ст. 258 КУпАП).
Далі, відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП).
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).
Так, в судовому засіданні досліджені відеозаписи з портативних нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських № 47471239 та № 470414.
Застосування вказаних технічних засобів врегульовано положеннями Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до якого, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону). Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель (ч. 2 ст. 40 Закону).
Зупинення транспортного засобу працівниками патрульної поліції вчинено відповідно до приписів п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Згідно розпорядження начальника Одеської військової адміністрації ОСОБА_4 з 01.03.2023 на території Одеси та Одеської області запроваджено комендантську годину з 00:00 до 05:00 години. Під час дії комендантської години заборонено перебування людей на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток та посвідчень.
Розгляд справи ОСОБА_3 відбувся у його присутності на місці вчинення правопорушення. При цьому, йому було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України та надано можливість зателефонувати адвокату та отримати правову допомогу в розумний строк. Копію постанови надано на місці оформлення правопорушення під підпис (від її отримання відмовився). До постанови долучено відеозаписи з портативних нагрудних відеореєстраторів № 47471239 та № 470414, про що зазначено в постанові.
Відповідно до витягу з Інформаційного порталу Національної поліції відносно ОСОБА_3 , останній має посвідку на постійне проживання в Україні № 900084785 від 18.08.2023, про що працівникам патрульної поліції було отримано інформацію на місці розгляду справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Отже, вказані вище докази були враховані інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ткаченком В.О. при винесенні оскаржуваної постанови. Зазначення вичерпного переліку доказів у постанові чинними нормами КУпАП не передбачено.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про порушення його процесуальних прав працівниками поліції під час притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже судом не встановлено істотних порушень норм процесуального права під час притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та винесення постанови серії ЕНА № 4301409 від 19.03.2025.
Нормативна процедура працівниками патрульної поліції була дотримана.
Щодо матеріального аспекту позову суд зазначає таке.
Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП є бланкетною. Тобто, для розкриття її змісту необхідно встановити конкретні приписи нормативно-правових актів, які регламентують дотримання порядку забезпечення безпеки дорожнього руху, та які були порушені. З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Відповідно до описової частини постанови серії ЕНА № 4301409 від 19.03.2025 ОСОБА_3 допустив порушення вимог пп. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху України відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Отже вимоги щодо визначення складу конкретного адміністративного правопорушення, з посиланням на приписи нормативно-правового акту та кваліфікації дій особи, працівником поліції також були дотримані.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в державі розпочав діяти воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє наразі.
Відповідно до абз. 5 п. 30 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 08.05.1993 за № 340, посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Згідно з пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 03.03. 2022 № 184, у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, у разі його закінчення у період дії воєнного стану, продовжується на рік і після цього підлягає заміні. Заміна такого посвідчення проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Оскільки 60-м днем з дати видачі посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 є 17.10.2023, то, відповідно, річний строк дії прав Республіки Молдова на території України спливає 17.10.2024.
Відтак ОСОБА_3 , станом на 19.03.2025, не мав права керувати транспортним засобом на території України, використовуючи зазначене посвідчення водія, а повинен був замінити його на національне.
Відповідно до приписів Конвенції ООН Про дорожній рух 1968 року водійські посвідчення, видані однією Договірною стороною, повинні визнаватися на території іншої Договірної сторони до моменту, з яким ця територія стає звичайним місце проживанням володільця посвідчення.
Отже, з аналізу винесеної постанови серії ЕНА № 4301409 від 19.03.2025 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у поєднанні з відеозаписами з портативних нагрудних відеореєстраторів поліцейських № 47471239 та № 470414 та наявними у справі доказами випливає, що ОСОБА_3 , як особа, яка постійно проживає на території України з 18.08.2023 повинен був у строк до 17.10.2024 замінити посвідчення водія Республіки Молдова на національне посвідчення водія, чого не зробив та здійснював керування автомобілем після означеного строку, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З кумулятивного аналізу вказаних норм логічно випливає, що наявність обов'язку у суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, не звільняє іншу сторону від обов'язку довести перед судом обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже відповідачем доведено та позивачем не спростовано факт порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_5 його діях мали місце як об'єктивні так і суб'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що підтверджено під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом установлено, що, приймаючи оскаржуваному постанову, інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Ткаченко В.О. діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений нормами Закону України «Про Національну поліцію» та КУпАП, неупереджено, розсудливо, з урахуванням усіх обставин справи, з дотриманням розумного балансу між необхідністю притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу, з необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, дотримуючись при цьому прав особи під час притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема на участь у процедурі прийняття рішення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010).
Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відносяться до предмета спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, вказаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмета спору.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України).
З огляду на викладене, керуючись ст. 2, 6, 77, 241-243, 245, 246, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К. А. Цирфа