Справа № 513/837/25
Номер провадження 1-кп/495/757/2025
09 липня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
законного представника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, колегія суддів
На розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що в кінці грудня 2024 року до громадянина України ОСОБА_6 , який постійно проживав в АДРЕСА_1 , використовував мобільний телефон марки Iphone, в ході спілкування в месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) «Telegram» звернувся невстановлений співробітник розвідувального органу держави-агресора Російської Федерації на ім'я ОСОБА_11 , матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, який знаходився у невстановленому місці на території Російської Федерації або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України (точне місце не встановлене), був зареєстрований в месенджері «Telegram» під іменем: « ОСОБА_12 » (ім'я користувача: « ОСОБА_13 ), з пропозицією і вказівками здійснювати на території Одеської області з метою ослаблення держави диверсії шляхом демонтування елементів залізничних колій визначених ділянок залізниці, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, що мало призвести в майбутньому до сходження з рейок, руйнування і пошкодження рухомого складу залізниці (тепловозів, електровозів і вагонів), масового знищення людей - пасажирів потягів, заподіяння їм тілесних ушкоджень та іншої шкоди їхньому здоров'ю, пошкодження і знищення вантажів, що перевозилися залізницею.
На вказану пропозицію і вказівки ОСОБА_6 відповів згодою, тим самим вступив із зазначеним невстановленим співробітником розвідувального органу Російської Федерації, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, у злочинну змову, направлену на вчинення диверсій.
На виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_6 у вказаний період часу, в кінці грудня 2025 року, вступив у злочинну змову, направлену на вчинення диверсій, з громадянами України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання спільного злочинного умислу, в кінці грудня 2024 року - на початку січня 2025 року ОСОБА_6 і ОСОБА_8 в якості об'єкта диверсії обрали: 118 км одноколійного перегону «Кантемір-Кулевча», пікет 8 ланка 3, та пікет 9 ланка 2, на напрямку «Одеса Застава 1 - Березине» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (територія Кулевчанської сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області), а також підшукали засоби для демонтування елементів залізничної колії на вказаній ділянці залізниці - гайкові ключі різних діаметрів, молоток, сокиру, ломи. Крім того, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 в ході спілкування в месенджері «Telegram» повідомили про обраний ними об'єкт диверсії невстановленого співробітника розвідувального органу Російської Федерації, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, і запитали його дозволу на вчинення диверсії саме на цьому об'єкті, на що отримали його згоду. При цьому, невстановлений співробітник розвідувального органу Російської Федерації дав ОСОБА_6 і ОСОБА_8 вказівку встановити на залізничних коліях, елементи яких демонтуються, два вертикальних металевих штирі, на що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 погодились та почали підшукувати зазначені металеві штирі за місцем свого проживання, а також у своїх близьких родичів та знайомих.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, 19.01.2025, у період приблизно з 21 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв., ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_14 , маючи при собі засоби для демонтування елементів залізничної колії: ключі різних діаметрів, молоток, сокиру, а також металеві штирі, слідуючи в автомобілі марки MAZDA 626, реєстраційний номер НОМЕР_1 (попередньо придбаний для реалізації вказаних протиправних дій), виїхали з с. Байрамча Успенівської сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області і прибули до 118 км перегону «Кантемір-Кулевча», пікет 8-9, на напрямку «Одеса-Застава 1 - Березине» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (територія Кулевчанської сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області).
Завершуючи спільні протиправні дії по вчиненню диверсії в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту України з Російською Федерацією, 19.01.2025, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_14 , діючи умисно, на виконання завдання невстановленого співробітника розвідувального органу Російської Федерації, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, за попередньою змовою з ними, будучи обізнаним щодо розпочатої у 2014 році збройної агресії Російської Федерації проти України, яка 24.02.2022 набула характеру широкомасштабного військового вторгнення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді загрози національній безпеці в економічній і воєнній сферах, а також державній власності, переслідуючи мету ослаблення держави в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, перебуваючи на 118 км перегону «Кантемір Кулевча», пікет 8 9, на напрямку «Одеса-Застава 1 - Березине» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (територія Кулевчанської сільської громади Білгород Дністровського району Одеської області), вчинив дії, спрямовані на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме - демонтував на 118 км перегону «Кантемір Кулевча», пікет № 9, ланка 2, на напрямку «Одеса-Застава 1 - Березине» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» елементи залізничної колії на вказаній ділянці залізниці, яка має важливе народногосподарське та оборонне значення, на загальній відстані близько 20 м (зокрема, демонтував: 6 клемних болтів, 2 закладних болта в зборі, 1 закладний болт, 1 стиковий болт, 6 гайок стикового болта, 6 клем проміжного скріплення, 18 шайб двохвиткових, 5 шайб плоских, 4 втулки ізолюючі, 13 гайок клемних), і встановив на залізничних рейках два вертикальних металевих штирі (1 був встановлений на 118 км, пікет № 8, ланка 3, а другий був встановлений на 118 км, пікет № 9, ланка 2), що в сукупності мало призвести в майбутньому до сходження з рейок, руйнування і пошкодження рухомого складу залізниці (тепловозів, електровозів і вагонів), масового знищення людей - пасажирів потягів, заподіяння їм тілесних ушкоджень та іншої шкоди їхньому здоров'ю, пошкодження і знищення вантажів, що перевозилися залізницею.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_8 слідчим суддею обрано запобіжний захід без визначення розміру застави, який в подальшому продовжувався. На думку прокурора, вина обвинувачених у вчиненні злочинів підтверджується зібраними під час слідства доказами. У кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.
Також 08.07.2025 до суду від представника потерпілого Акціонерного товариства «Українська Залізниця» адвоката ОСОБА_15 надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 237 770,32 грн.
Інших клопотань від учасників кримінального провадження під час підготовчого судового засідання до суду не надходило.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав дані клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи. Крім того, прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає, а тому просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, скласти досудову доповідь у відношенні неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 та цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, прийняти до розгляду разом із кримінальним провадженням.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що не погоджується з клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки за період знаходження під вартою він усвідомив тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, просив змінити запобіжний захід на більш м'який. Не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні не погодився з клопотанням прокурора, вважав його необґрунтованим та недоведеним, просив застосувати запобіжний захід з можливістю внесення застави. Не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні також не погодився з клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просив застосувати запобіжний захід з можливістю внесення застави. Не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити більш м'який запобіжний захід з можливість внесення застави. Не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Законний представник ОСОБА_10 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити більш м'який запобіжний захід з можливість внесення застави. Не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник потерпілого у підготовче судове засідання не прибув, проте до суду надійшло його клопотання про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявлених клопотань, дійшла наступних висновків.
Стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).
Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Під час досудового розслідування у даному провадженні, ухвалами слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.05.2025 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.07.2025 з утриманням у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення застави.
На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.
Так, на думку прокурора, на стадії підготовчого провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, потерпілих, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування альтернативних запобіжних заходів є недоцільним.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам у кримінальному провадженні, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинувачених, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини їх життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. За станом здоров'я обвинувачених відсутні відомості про такий їх стан, який би унеможливлював застосування до них запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в рамках даного провадження, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є неможливим.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави для запобігання вищевказаних ризиків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи, те що кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_8 та ОСОБА_6 носять характер, який напряму впливає на обороноздатність держави, колегія суддів, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Так, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених прокурором доведено, що ризики, які встановлені слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не зменшились та продовжують об'єктивно існувати.
Отже, метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам:
- переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності;
- незаконно впливати на свідків та потерпілих у зазначеному кримінальному провадженні, які ще не допитані;
- вчинити інше (нове) кримінальне правопорушення.
Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді довічного позбавлення волі), вік (19 років) та стан здоров'я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), відомостей щодо міцності та сталості соціальних зв'язків, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту надані не були.
- вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді довічного позбавлення волі), вік (17 років) та стан здоров'я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), відомостей щодо міцності та сталості соціальних зв'язків, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту надані не були.
Обґрунтованість правової позиції прокурора безумовно можливо перевірити лише під час судового розгляду. Разом з тим, суд вважає, що відомостей, які повідомлені прокурором під час підготовчого судового засідання, достатньо у даній стадії судового провадження, для висновку про те, що раціональні підстави для розумної підозри щодо причетності обвинувачених до обставин інкримінованих їм діянь об'єктивно існують.
Під час розгляду клопотання прокурора, при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу та наразі визнані колегією суддів реальними під час розгляду даного клопотання.
Крім того, колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, також судом не отримано відомостей щодо міцних соціальних зав'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили над ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та імперативними положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, враховуючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Стосовно призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Відповідно до ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Враховуючи наведені вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду не заявлено, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.
Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Розгляд кримінального провадження з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, враховуючи думку усіх учасників судового процесу, які висловилися за проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, а тому по справі необхідно призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття цивільного позову, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової таабо моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Враховуючи, що представник потерпілого Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат ОСОБА_15 подав цивільний позов в порядку, встановленому КПК України, в якому зазначив, що Акціонерному товариству «Українська залізниця» завдано матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду цивільний позов та розглядати його одночасно із кримінальним провадженням, визнати Акціонерне товариство «Українська залізниця» цивільним позивачем, а ОСОБА_6 та ОСОБА_8 цивільними відповідачами у кримінальному провадженні № 22025160000000126 від 20.02.2025.
Стосовно складання досудової доповіді.
Відповідно до ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою ст. 314-1 КПК України передбачені випадки, коли досудова доповідь не складається.
Колегією суддів не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не складання досудової доповіді.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, є неповнолітнім, суд вважає за доцільне доручити складання досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_8 Білгород-Дністровському районному сектору № 1 Філії Держаної установи «Центр пробації».
Вирішуючи питання щодо складу суду, яким необхідно здійснювати кримінальне провадження, колегія суддів зазначає наступне.
ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, санкціями якої передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 КК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
Разом з тим, згідно з ч. 10 ст. 615 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.
У підготовчому судовому засіданні обвинуваченим роз'яснені положення ст. 384 КПК України, клопотання про розгляд кримінального провадження судом присяжних не заявлено.
Враховуючи викладене, а також дію в Україні воєнного стану, суд застосовує спеціальну норму ч. 10 ст. 615 КПК України та вважає необхідним здійснювати кримінальне провадження колегіально судом у складі трьох суддів.
Керуючись ст. 31, 56, 61, 62, 128, 176-178, 183, 194, 197, 199, 314-316, 331, 369, 372, 395 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 06.09.2025 включно, без визначення розміру застави.
Альтернативний запобіжний захід не визначати.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 06.09.2025 включно, без визначення розміру застави.
Альтернативний запобіжний захід не визначати.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, у відкритому судовому засіданні на 24.07.2025 о 15:45 годині в залі судових засідань Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Судовий розгляд проводити колегіально у складі трьох суддів.
У судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, обвинувачених, законного представника обвинуваченого, захисників обвинуваченого, потерпілого.
Прийняти до розгляду цивільний позов Акціонерного товариства «Українська Залізниця» про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, визнавши Акціонерне товариство «Українська Залізниця» цивільним позивачем, а обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - цивільними відповідачами.
Роз'яснити цивільним відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_8 право протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали на подачу відзиву на позов, а цивільному позивачу - право на подачу протягом п'яти днів з дня отримання відзиву відповіді на відзив. Відзив, відповідь на відзив мають бути оформлені з дотриманням вимог ч. 2, 3ст. 178 ЦПК України та копія відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. У разі надходження відповіді на відзив відповідач має право протягом п'яти днів подати заперечення на відповідь на відзив.
Зобов'язати Білгород-Дністровський районний сектор № 1 Філії Держаної установи «Центр пробації» (68200, Одеська область, смт Сарата, вул. К.Вернера 82) скласти досудову доповідь щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду в частині продовження раніше обраного запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_16
Суддя ОСОБА_17
Суддя ОСОБА_18