Справа № 484/3281/25
Провадження №2/484/1499/25
про закриття провадження у справі
09.07.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Коваленко Н.А.,
секретаря судового засідання Голубкової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
16.06.2025 ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, звернувся до суду із позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №16551, вчинений 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредитної заборгованості в сумі 108041,49 грн.
Ухвалою від 17.06.2025 вказаний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справи та визначено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01.07.2025 через електронний суд від представника відповідача Крилової С.С. надійшло клопотання в якому остання просить закрити провадження по справі, адже кредитний договір було укладено ОСОБА_1 із відповідачем як фізичною особою-підприємцем. Виконавчий напис за яким стягненню на користь відповідача з позивача підлягає грошова сума, яка становить заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗПОЗИКА», було вчинено з метою стягнення вказаної суми саме з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не фізичної особи. Згідно з відомостями з інформаційного реєстру ФОП ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису мав зареєстровану підприємницьку діяльність. Відтак предметом спору у цій судовій справі є правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗПОЗИКА», які відповідно до суб'єктивного складу та змісту правовідносин виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у позивача не припинились, а тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Представником позивача на адресу суду надіслана заява в якій остання не заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про закриття справи, наслідки закриття справи їй відомі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства, виходячи з наступного.
Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, у відповідності до частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Відповідно до частини другої, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтями 4 та 45 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені в статті 20 ГПК України.
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на вищезазначене, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОПГФ) запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже саме господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Зазначені ствердження повністю узгоджуються із правовими висновками, викладеними в Постановах Верховного Суду 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17; 27 лютого 2019 року по справі № 724/38/18; 09 жовтня 2019 року по справі № 127/23144/18; від 09 жовтня 2019 року по справі № 904/1083/18; 13 лютого 2019 року по справі № 910/8729/18.
11.12.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 066387-ОД1-007.
07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за кредитним договором № 066387-ОД1-007 від 11.12.2020 року.
27.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем відкрито виконавче провадження № 66301293 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредитної заборгованості в сумі 108041,49 грн.
Згідно інформації приватного виконавця, у нього на виконанні з 28.12.2021 по 24.07.2023 перебувало виконавче провадження про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за кредитним договором № № 177058-КС-002 від 11.02.2021 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити та роз'яснити позивачу його право звернутися до господарського суду з позовною заявою в порядку господарського судочинства.
Згідно ч. 9, ч. 10 ст.158 ЦПК Укрїни у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд -
Провадження у цивільній справі № 484/3281/25 за позовом позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2025, а саме: скасувати зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №16551, вчиненого 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредитної заборгованості в сумі 108041,49 грн.
Копію ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили направити заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення .
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: