454/1133/25
"18" червня 2025 р. м. Сокаль
Суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
18.02.2025 року близько 09.00год. по вул.І.Франка,28 в м.Сокаль Шептицького району Львівської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Chevrolet Lacetti» р.н.з. НОМЕР_1 явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів) та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Від керування водій відсторонений.
ОСОБА_1 на час складання протоколу пояснив, що випив близько 100г горілки, після чого керував автомобілем, їхав додому.
Дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.
Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Таким чином, наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.
Викладені в протоколі обставини стверджуються наступними доказами.
Актом, з якого встановлено, що поліцейським запропоновано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки в останнього наявні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів).
Направленням, з якого встановлено, що поліцейським запропоновано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Відеозаписом, на якому зафіксовано розташування транспортних засобів після їх зіткнення, в тому числі автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» р.н.з. НОМЕР_1 , вказівку ОСОБА_1 на те, що він керував зазначеним автомобілем, повідомлення про здійснення відеофіксації подій, оголошення виявлених ознак алкогольного сп'яніння, вимогу пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки (розташування) транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, наслідки відмови від проходження такого огляду, роз'яснення його прав, складання протоколу про адміністративне правопорушення, пропозицію отримати копію протоколу. Також на відеозаписі зафіксовано, чітку відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Окрім того, суд враховує, що під час проходження підготовки водіїв транспортних засобів ОСОБА_1 повинен був крім іншого, вивчати тему «Основи відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Тому, він як водій повинен знати порядок огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння та наслідки відмови від такого огляду.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимогу працівника поліції, який висловив підозру та ознаки перебування водія в такому стані, щодо проходження огляду на визнання стану наркотичного сп'яніння, від чого останній відмовився.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, до суду не прибув, пояснень або заперечень щодо обставин справи не надав.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що вину останнього доведено повністю та в її діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер даного правопорушення, особу порушника, вчинення правопорушення в період дії особливого правового режиму воєнного стану, що обтяжує відповідальність, вважаю, за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке буде достатнім для його виховання та запобігання вчиненню правопорушень.
Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч)грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60коп. судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.
Суддя: М. Я. Адамович