Справа № 453/1528/24
№ провадження 2/453/106/25
09 липня 2025 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Курницької В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Трембач М.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
До Сколівського районного суду Львівської області 09 вересня 2024 року в порядку цивільного судочинства звернувся позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача Славської селищної ради Стрийського району Львівської області за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якій просить визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними і визначити йому ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю в один місяць для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який ще при житті, як йому пізніше стало відомо, а саме 30 січня 2008 року, на випадок своєї смерті склав заповіт, згідно якого саме йому, своєму сину ОСОБА_1 , заповів все своє майно. Батько проживав окремо, страждав забудькуватістю і з не відомих йому причин батько не повідомив його про те, що він склав заповіт на випадок своєї смерті, за яким усі належні йому земельні ділянки після його смерті перейдуть безпосередньо в його користь. Зазначає, що навіть не знав що ці земельні ділянки, були приватизовані батьком, оскільки вважав такі що були лише в користуванні останнього. У зв'язку з тим, що не був проінформованим про наявність заповіту в його користь, і наявністю у спадкодавця у його власності за життя зазначених земельних ділянок, він, не звертався до нотаріуса протягом шести місяців після смерті спадкодавця із заявою про прийняття спадщини. Про наявність такого заповіту він дізнався лише в січні 2024 року, коли пораючись на горищі будинку, в якому проживав спадкодавець до дня смерті, серед інших речей батька, виявив даний заповіт та оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки. У свою чергу звернувшись до нотаріуса, 01 лютого 2024 року він отримав від нотаріуса письмову відмову у видачі свідоцтва на спадщину у зв'язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Стверджує, що спадкоємцем після смерті спадкодавця, згідно заповіту він є один, оскільки інші діти спадкоємця ( треті особи), не охоплені цим правочином, і на час смерті спадкодавця не належали до осіб, яким відповідно до ст. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту гарантована обов'язкова частка у спадщині. Поважною причиною пропущеного строку для прийняття спадщини в даному випадку зазначає з необізнаністю як спадкоємця про наявність заповіту, і як спадкоємця першої черги про обізнаність наявності самої спадкової маси ( майно, яке було у спадкодавця до моменту його смерті).
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 20 вересня 2024 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання на 15 листопада 2024 року. Підготовче засідання відкладалось на 22 січня 2025 року.
В підготовчому судовому засіданні сторони надали суду докази.
Відповідач - Славська селищна рада Стрийського району Львівської області явку представника в підготовче судове засідання не забезпечила, у запропоновані судом строки та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до неї про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не подала, свою позицію у справі із обґрунтуванням її відповідними доказами суду не навела.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22 січня 2025 року підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 14 березня 2025 року. Витребувано від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належно засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .
Судове засідання, призначене на 14 березня 2025 року з підстав, наведених у відповідній довідці, яка міститься в матеріалах справи,Ю знято з розгляду із визначенням дати судового засідання - 04 червня 2025 року.
Судове засідання відкладалось на 02 липня 2025 року.
02 липня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Кручок В.С. подано клопотання, в якому представник просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач - Славська селищна рада Стрийського району Львівської області, та треті особи, що не заявляють самостійних вимог відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та місце засідання суду, в таке не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, суд вважає за можливе здійснювати розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 09 липня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 02 липня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 09 липня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Суд зазначає, що відповідно до Листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11 червня 2018 року по справі № 479/713/17.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ч. 3 п. 24 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини, слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть, виданого 21 серпня 2024 року Сколівським відділенням державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 8.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне йому майно, до складу якого увійшли земельні ділянки, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 444908 від 12 листопада 2007 року, серії ЯД № 444909 від 12 листопада 2007 року та серії ЯД № 444910 від 12 листопада 2007 року.
За життя, 30 січня 2008 року, ОСОБА_4 склав заповіт, який був належним чином зареєстрований у реєстрі за № 1 Либохорівською сільської ради Сколівського району Львівської області, він не зміненений і не скасований.
Враховуючи наявність складеного спадкодавцем ОСОБА_4 заповіту, який до дня його смерті ним не змінювався та не скасовувався, спадкування у даному випадку з приводу усіх належних йому прав та обов'язків, здійснюється саме за вказаним заповітом
Згідно цього правочину саме позивачу - своєму сину ОСОБА_1 спадкодавець заповів вище зазначені земельні ділянки.
У свою чергу позивач, проживаючи окремо від спадкодавця, в межах шестимісячного строку, не подав заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 , оскільки, як вказує, не був обізнаним про наявність заповіту, і як спадкоємця першої черги про обізнаність наявності самої спадкової маси ( майно, яке було у спадкодавця до моменту його смерті), оскільки завжди вважав що земельні ділянки не були батьком приватизовані, а перебували у користуванні, а відтак не підлягали спадкуванню.
Про наявність заповіту, як і про спадкову масу, що належала його батьку дізнався лише в січні 2024 року, після чого невідкладно звернувся до нотаріуса, а в подальшому до суду.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У частині першій статті 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
При цьому, ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.
Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.
У статті 63 Закону України «Про нотаріат» закріплено обов'язок нотаріуса (посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій) повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
З цими нормами корелюються і наведені вище приписи Порядку вчинення нотаріальних дій, зокрема, щодо з'ясування нотаріусом наявності заповіту за даними Спадкового реєстру та роз'яснення нотаріусом спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, закріплений у законодавстві обов'язок повідомлення нотаріусом спадкоємців, про яких йому відомо, про відкриття спадщини, та роз'яснення права на її прийняття є одним з правових механізмів забезпечення права на спадкування, дотримання якого має перевірити суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причин пропуску такого строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зауважила, що наведеними вище правилами передбачено обов'язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Факту повідомлення посадовою особою органу виконавчої влади чи нотаріусом, позивача ОСОБА_1 про наявність заповіту складеного на його ім'я судом не встановлено, оскільки така після смерті спадкодавця не заводилась, що було досліджено в суді.
Таким чином позивач не міг реалізувати своє право спадкоємця за заповітом, не знаючи про його наявність. Тільки після того, як особа дізнається про те, що вона має можливість за певних умов отримати у власність певне майно, вона може прийняти рішення про те, чи хоче вона набути відповідне право власності, чи ні.
Знайшовши заповіт, складений на його ім'я, позивач дізнався про те, що він, як спадкоємець за заповітом, може отримати у власність спадкове майно прийняв рішення вчинити дії для набуття цього права власності.
Судом на підставі зібраних та перевірених письмових доказів у їх сукупності та взаємозв'язку встановлені поважні причини пропуску позивачем ОСОБА_1 визначеного законом строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки його необізнаність про наявність та зміст заповіту останнього безперечно свідчить про істотні труднощі як спадкоємцю на вчинення дій, пов'язаних із прийняттям спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
Тож суд, дотримуючись принципу верховенства права, одним з проявів якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства, переконаний, що норми чинного ЦК України щодо здійснення права на спадкування не допускають дій з боку інших осіб, у тому числі й уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, інших посадових осіб, щодо можливості усунення позивача ОСОБА_1 від спадкування й ненадання можливості прийняти спадщину, охоплену заповітом, а, особливо, коли позивач значиться у заповіті єдиним спадкоємцем і на це була воля заповідача ОСОБА_4 .. За таких обставин суд вважає, що позиція позивача ОСОБА_1 узгоджується з приписами статей 2, 4, 10 ЦПК України, котрі визначають справедливість як одну із загальних засад цивільного судочинства.
Зважаючи на обставини справи, а також практику національного судочинства при вирішенні таких спорів, суд прийшов до висновку про задоволення позову та визначення позивачеві додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті його батька, оскільки справедливою є позиція, що в разі незнання про заповіт та неналежного повідомлення - можливе поновлення строку для отримання права спадкоємців та їхній інтерес у реалізації волі заповідача.
У зв'язку з наведеним, враховуючи те, що, спадщина не визнана відумерлою відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1277 ЦК України та залишається відкритою, позивач має право на її прийняття як спадкоємець за заповітом, а відтак йому слід визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
При прийнятті рішення суд також враховує, що за своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права.
Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду із однією вимогою немайнового характеру, у розмірі 1 211 грн. 20 коп. і підтверджується квитанцією до платіжної інструкції, а з урахуванням відповідної позиції позивача ОСОБА_1 з вказаного приводу, який не ставить питання про їх стягнення на свою користь з відповідача Славської селищної ради Стрийського району Львівської області у випадку задоволення вимог його позовної заяви, слід залишити за ним, відступивши таким чином від порядку їх розподілу, визначеного у ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк 1 (один) місяць, з дня набрання рішенням законної сили, для подання до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
Відповідач: Славська селищна рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. В.Івасюка, 24, смт Славсько Стрийського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04370314;
Третя особа: ОСОБА_2 , дата народження не відома, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відомий;
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя В.Я. Курницька