Справа № 453/312/25
№ провадження 2-о/453/39/25
11 червня 2025 року
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - Курницької В. Я.;
секретаря судового засідання - Трембач М. М. ;
за участю:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - Горбонос І.К.,
представника заінтересованої особи - Коцевич І.Б.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду у місті Сколе Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -
До Сколівського районного суду Львівської області 27 лютого 2025 року звернувся заявник ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання на території України, а саме те, що ОСОБА_1 1960 року народження постійно проживає на території України станом на 24 серпня 1991 року. Свої вимоги аргументує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгородці Сколівського району Львівської області, де і проживає по даний час. Закінчив 8 класів місцевої середньої школи, з 1976 по 1978 роки навчався в Миколаївському училищі № 9, з 1978 по 1980 рік був призваний до армії та проходив службу у прикордонних військах. Після проходження військової служби повернувся до с. Підгородці, де зареєстрований. У 1998 році отримав посвідчення жителя гірського населеного пункту. Протягом всього часу після повернення з армії неофіційно працював різноробочим на пилорамах в с. Корчин, на заводі мінеральної води в с. Корчин. Станом на 1991 рік та по сьогодні за межі території України не виїжджав. Після втрати паспорта СССР нікуди не звертався, відповідно не отримав паспорт громадянина України. На даний час хоче отримати паспорт громадянина України, оскільки без такого не має можливості реалізувати свої особисті немайнові права. В лютому 2025 року звернувся із відповідною заявою до Сколівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України, проте листом Сколівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12 лютого 2025 року у видачі паспорта було відмовлено та рекомендовано звернутись до місцевого загального суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 04 березня 2025 року прийнято вказану вище заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 07 травня 2025 року.
В письмових поясненнях, сфомованих в системі «Електронний суд» 02 травня 2025 року, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області зазначила про недоведеність вимог заявника. Зокрема, наголосила на тому, що посилання заявника на втрату оригіналу паспорта зразка срср не підтверджені його офіційним зверненням до правоохоронних органів та засобів масової інформації. Зазначено заінтересованою особою і про те, що відповідно до листа відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Львівській області від 21 березня 2025 року № 4601.05/6991-25, згідно з архівними обліками ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина колишнього срср зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим 29 грудня 1984 року Сколівським РВВС. Зареєстрований з 29 грудня 1984 року за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, с.Підгородці. Ураховуючи зазначене та долучені до запиту документи в судовому порядку необхідно встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України за станом на 24 серпня 1991 року та за станом на 13 листопада 1991 року. Разом з тим, листом Сколівського сектору ГУ ДМС у Львівській області вх. №5839/1/4601-25 від 09 квітня 2025 року надіслані матеріали запитів та перевірок щодо підтвердження інформації про реєстрацію місця проживання заявника, щодо встановлення його особи по фотозображенню до органів поліції, а також до виправних колоній щодо відбування покарання ОСОБА_1 . Зазначає, що факт постійного проживання встановлюється не лише прямими доказами - довідками про прописку/реєстрацію місця проживання, а і непрямими (додатковими) доказами - документами про навчання (довідки із учбових закладів, якщо в цей час особа відвідувала ці заклади в Україні), проходження військової служби (копія військового квитка), довідками з місця праці (або копією трудової книжки), довідки з медичних установ, документи на підтвердження факту внесення органом внутрішніх справ України напису "громадянин України", архівні довідки, витяги та копії з особових справ із збереженою ксерокопією паспорту та фотографіями, будь-які інші документи із органів державної влади, підприємств, організацій на підтвердження фактів біографії заявника, різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку), об'єктивними показаннями незаінтересованих свідків. Посилається заінтересована особа на ряд постанов ВС, а саме від 21 липня 2021 року у справі № 740/4027/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 198/552/18, від 07 серпня 2023 року у справв № 756/1675/21.
В судовому засіданні оголошувались перерви до 03 червня 2025 року та до 11 червня 2025 року.
В судовому засіданні заявник підтримав доводи своєї заяви, долучивши ряд додаткових доказів на підтвердження обставин, наведених у такій. Додатково зазначив, що у період 1990-1991 роки працював у Сколівському деревообробному комбінаті, однак, трудову книжку, як і ряд інших документів втрачено в період, коли він відбував покарання у відповідних установах відбування покарань.
Представники заінтересованої особи в судовому засіданні наголосили на обставинах, аналогічних викладеним у письмових поясненнях від 02 травня 2025 року.
Суд, заслухавши пояснення заявника та представників заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Листом Верховного суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК України згідно змін від 15 грудня 2017 року) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положеньст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК України згідно змін від 15 грудня 2017 року) та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути, зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Як вбачається з належним чином засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 лютого 1960 року, встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгородці Сколівського району Львівської області, батьки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , національність - українці.
Копією учнівського квитка № 96, дійсного до 30 грудня 1976 року (строк продовжено до 20 липня 1977 року), підтверджено, що ОСОБА_1 був учнем Миколаївського міського училища № 9 Львівської області на денному відділенні.
У 1998 році заявником отримано посвідчення жителя гірського населеного пункту, що підтверджується копією такого серії НОМЕР_3 , виданого 25 березня 1998 року Підгородецькою сільською радою.
Як вбачається з долученої заявником до заяви копії довідки № 1584 від 19 березня 2012 року, така видана Сколівським РВ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився в с. Підгородці Сколівського району, проживає в с. Корчин Сколівського району, раніше судимий 06 жовтня 2010 року за ч. 2 ст. 263 КК України Сколівським райсудом.
Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/002191736 від 14 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації за зазначеної адресою - 29 лютого 1960 року.
Як вбачається з Довідки № 9-34 від 14 травня 2025 року, виданої начальником експедиції ВП «Стрийська нафтогахорозвідувальна експедиція» ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно працював в Стрийській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання «Західукргеологія» вишкомонтажником 3 розряду з 10 травня 1993 року по 31 травня 1994 року. Оригінал довідки міститься в матеріалах справи.
З довідки, виданої ТзОВ «Сколівський деревообробний комбінат» № 04 від 12 травня 2025 року, яку заявником долучено до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливо працював у Сколівському деревообробному комбінаті в період 1990-1991 роки. Підтвердити чи заперечити неможливо, так як втрачений архів.
З характеристики за № 84, виданої 02 червня 2025 року старостою сіл Підгородці, Сопті, Урич Вірою Андрейків, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгородці Сколівського району Львівської області. В 1974 році закінчив Підгородецьку середню школу. В 1976 році закінчив Миколаївське ПТУ № 9. Окрім інших, зазначених у характеристиці місць роботи, у 1990-1991 роках працював у Сколівському деревообробному комбінаті. Надалі проживав за місцем реєстрації. Відбував покаразння в місцях позбавлення волі у 2000, 2004, 2010 роках.
Як вбачається з копії відповіді ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» від 11 березня 2025 року на запит Сколівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно архівних даних обліково-довідкової картотеки ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» перебував:
І період - 09 вересня 2000 року прибув в установу. Засуджений 30 жовтня 2000 року Сколівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі посиленого режиму. Вибув 18 грудня 2004 року до ДУ «Держівська виправна колонія (№ 110)» для подальшого відбування покарання.
ІІ період - 04 квітня 2005 року прибув в установу. Засуджений 14 липня 2000 року Сколівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 30 березня 2005 року на підставі ч. 2 ст. 78 КК України скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі строком на 3 роки. Вибув 05 травня 2005 року до ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» для подальшого відбування покарання.
ІІ період - 29 березня 2012 року прибув в установу. Засуджений 06 жовтня 2010 року Сколівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 263, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та штрафу 850 гривень, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2011 року на підставі ст.ст. 53, 56 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень замінено на 240 годин громадських робіт. Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 23 березня 2012 року на підставі ч. 2 ст. 78 КК України скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі строком на 3 роки. Вибув 11 травня 2012 року до ДУ «Держівська виправна колонія (№ 110)» для подальшого відбування покарання.
Відповідно до листа відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Львівській області від 21 березня 2025 року № 4601.05/6991-25, згідно з архівними обліками ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина колишнього срср зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим 29 грудня 1984 року Сколівським РВВС. Зареєстрований з 29 грудня 1984 року за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, с.Підгородці. Ураховуючи зазначене та долучені до запиту документи в судовому порядку необхідно встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України за станом на 24 серпня 1991 року та за станом на 13 листопада 1991 року. Копію вказаного листа заінтересованою особою долучено до письмових пояснень.
Встановлено судом при розгляді спору і те, що 12 лютого 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Сколівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України, проте листом Сколівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12 лютого 2025 року у видачі паспорта було відмовлено та рекомендовано звернутись до місцевого загального суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_4 , яка зареєстрована в с. Підгородці з 1988 року та ОСОБА_5 , зареєстрована в с. Підгородці з 1979 року, надали суду по суті аналогічні за змістом показання, зазначивши, що ОСОБА_1 є уродженцем та мешканцем с. Підгородці. Його батьки та рідний брат, які вже померли, також проживали у вказаному селі. Заявник проживав і проживає у батьківській хаті, після здобуття Україною незалежності, за межі держави не виїжджав.
Судом також допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , яка, як вбачається з долученої до справи копії трудової книжки, з 1987 року працювала на Сколівському деревообробному комбінаті станочницею-розпиловщицею другого розряду. ОСОБА_6 надано показання про те, що у 1990-1991 роках разом з нею на вказаному підприємстві на пилорамі та інших роботах працював ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка, як вбачається з долученої до справи копії трудової книжки, з 1987 року по 1996 рік працювала на Сколівському деревообробному комбінаті сушильщицею другого розряду, надала суду показання, якими підтвердила, що у 1990-1991 роках разом з нею на вказаному підприємстві працював присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 .
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України».
Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Таким чином, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення, предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (з подальшими змінами) визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Таким чином для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).
Тобто, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Підсумовуючи, належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час, а такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У цій справі заявник просить суд встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має значення для встановлення належності заявника до громадянства України та в подальшому отримання паспорта громадянина України.
На думку суду, судом на підтвердження вимог заявника здобуто достатньо належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчать про постійне проживання ОСОБА_1 на території України в момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), зокрема, документи щодо його народження, навчання, постійної реєстрації, роботи у 1990-1991 роках.
При цьому відомостей про те, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справ не містять.
Щодо посилань заінтересованої особи на те, що твердження заявника про втрату оригіналу паспорта зразка срср не підтверджені його офіційним зверненням до правоохоронних органів та засобів масової інформації, то суд зазначає, що факт документування згідно з архівними обліками ОСОБА_1 паспортом громадянина колишнього срср зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого 29 грудня 1984 року Сколівським РВВС, підтверджується листом відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Львівській області від 21 березня 2025 року № 4601.05/6991-25, який міститься в матеріалах справи. Тобто, судом належним чином встановлено як факт перебування ОСОБА_1 в громадянстві колишнього срср, так і факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року.
Щодо ідентифікації особи заявника, то суд звертає увагу, що фотозображення заявника міститься в наявних в матеріалах справи копіях учнівського квитка № 96, дійсного до 30 грудня 1976 року (строк продовжено до 20 липня 1977 року), посвідченні жителя гірського населеного пункту серії НОМЕР_3 , виданого 25 березня 1998 року Підгородецькою сільською радою, довідки № 1584 від 19 березня 2012 року, виданої Сколівським РВ ГУМВС України у Львівській області. Особу заявника підтверджено також допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які більше 35 років є сусідами ОСОБА_1 , а також свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які працювали з заявником у 1990-1991 роках на Сколівському деревообробному комбінаті.
Таким чином, з метою дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності), яка є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання заявника на території України на момент проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року. Від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року на території України залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових його прав. Законом не визначено іншого порядку їх встановлення. В даному випадку єдиним способом для вирішення питання щодо встановлення факту проживання на території України для захисту прав заявника є лише судовий порядок.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації його прав у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області про встановлення факту постійного проживання на території України -задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України на момент проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, адреса місця знаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 11; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37831493.
Головуючий суддя В. Я. Курницька