Справа № 450/3964/24 Провадження № 1-кп/450/285/25
04 липня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141430000411 від 24.05.2024 року
щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гніздичів Жидачівського району Львівської області, громадянин України, не працює, із професійно-технічною освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
встановив:
обвинувачений ОСОБА_4 будучи особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 , тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Злочин вчинений за таких обставин:
23 травня 2024 року приблизно о 17 годині 20 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. С. Стрільців, що у с. Сокільники Львівського району Львівської області в напрямку до головної вулиці С. Стрільців, грубо порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: Розділ 1 п.п.1.5., 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху») Розділ 2 п.2.3 б) д), 2.9 а); Розділ 10 п.10.1; Розділу 1 п.13.1; які виразились в тому, що він керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та зміни, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, без причин технічного характеру здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по лівому краю дороги відносно напрямку руху автомобіля, на зустріч автомобілю.
В результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, пневмоцефалії, перелому кісток склепіння, основи черепа, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. У вчиненому щиро кається, просить суд його суворо не карати.
Судом у судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінально провадження та у добровільному порядку без будь-якого тиску дає свої пояснення, стороні захисту зрозуміло, що при апеляційному розгляді справи він буде обмежений у праві на оскарження обставин кримінального провадження.
З'ясувавши думку учасників процесу, які не заперечують проти не дослідження доказів, які ніким не оспорюються, суд прийшов до висновку про необхідність визнати недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
За злочин вчинений ОСОБА_4 останній підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Згідно заяви поданої від потерпілого ОСОБА_6 від 28.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 відшкодовано моральну та матеріальну шкоду, внаслідок ДТП. Іншу частину моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП має намір стягнути із МТСБУ, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 на день ДТП застрахована не була. Жодних претензій до ОСОБА_4 не має і не матиме в майбутньому. Цивільний позов про відшкодування шкоди подавати не буде.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав повністю, сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, щиро розкаявся у вчиненому, останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, ці обставини враховуються судом, як такі, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 1067 від 08.08.2024 Львівської філії судово психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово психіатричних експертиз та моніторингу наркотиків МОЗ України» на даний час, ОСОБА_4 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (хронічний алкоголізм), на даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Клінічних ознак наркоманії не виявлено. Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 також виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (хронічний алкоголізм), міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 застосування примусових
заходів медичного характеру не потребує. Лікування від наркоманії не потребує.
Рекомендовано лікування від алкоголізму.
На підставі вищенаведеного, повно та всебічно дослідивши докази у їх сукупності на які покликаються сторона обвинувачення та захисту, враховуючи:
особу обвинуваченого ОСОБА_4 який:
народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
раніше не судимий,
має постійне місце проживання де і зареєстрований,
за місцем проживання характеризується виключно позитивно,
за місцем праці характеризується виключно позитивно,
має постійне місце праці, а саме працює підсобним робітником у ТОВ «Ліга Констракшн»,
має на утриманні трьох неповнолітніх дітей,
перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря-психіатра з діагнозом: емоційно-лабільний розлад органічного генезу з емоційно-вольовою нестійкістю,
обставини вчинення кримінального правопорушення,
те, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який вчинений обвинуваченим є порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, додатковим обов'язковим його об'єктом є життя, здоров'я особи;
те що прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України в обвинуваченого не було;
те, що обвинувачений протягом часу від вчинення злочину до ухвалення судом вироку усвідомив протиправність свого злочинного діяння, наслідком якого стало отримання тілесних ушкоджень потерпілим,
обвинувачений вказав, що у вчиненому щиро кається, шкодує що такий випадок стався. При складанні висновку щодо щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, суд враховує висновки ВС ККС у постанові № 759/7784/15-к від 22.03.2018, його (обвинуваченого) посткримінальна поведінка свідчить, що останній дійсно шкодує про вчинене та кається у такому.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Тобто, добровільним відшкодуванням шкоди є відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди потерпілому без примусу у спосіб, встановлений чинним законодавством. Сутність добровільного відшкодування шкоди полягає у відновленні порушеного майнового становища потерпілого особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Воно полягає в усуненні винною особою наслідків скоєного правопорушення шляхом компенсації шкоди в повному розмірі.
Так, згідно із ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, викладені в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №606/1059/22.
Суд при вирішенні питання про можливість призначення покарання, враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 який позитивно характеризується за місцем проживання, потерпілий ОСОБА_6 не має жодних претензій до обвинуваченого, завдана йому шкода повністю відшкодована, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, перебування на утриманні ОСОБА_4 трьох неповнолітніх дітей, надавав допомогу потерпілому після вчинення кримінального правопорушення, а тому за наявності вищевказаних обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, за можливе застосувати до основного покарання ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу, в розмірі в розмірі 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років.
На думку суду, такий вид покарання буде достатній, як кара для обвинуваченого та є необхідним для виправлення останнього. На думку суду, ізоляція обвинуваченого від суспільства не забезпечить мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України.
Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 17038,80 грн., у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлялось.
Речові докази у кримінальному провадженні:
автомобіль марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , - слід повернути ОСОБА_4 .
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили немає.
Арешт, накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року на автомобіль марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , - підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначити покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 ( сто дві тисячі ) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу засудженомуОСОБА_4 не обирати.
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави 17038,80 грн. (сімнадцять тисяч тридцять вісім грн. 80 коп.) судових витрат.
Речові докази у кримінальному провадженні:
автомобіль марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_4 .
Арешт, накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року на автомобіль марки «ВАЗ» модель «21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення апеляційним судом.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1