09 липня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024262020000031 від 03.01.2024 року за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки селища Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, із середньою освітою, не працевлаштованої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2025 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 та кримінальне провадження №12024262020000031 від 03.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України закрито на підставі п.4-1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлено кримінальну протиправність діяння.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином залишити без розгляду.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно ухвали суду, органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України при наступних обставинах:
ЄУНСС: 725/5055/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_11
Провадження №11-кп/822/154/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 02.06.2023 касир-продавець кондитерського відділу магазину "Вербена" ОСОБА_10 , перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні магазину «Вербена», що розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Кармелюка 71, за період робочої зміни, тобто з 08:00 по 22:00, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, в умовах дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, шляхом вільного доступу з каси кондитерського відділу магазину «Вербена» здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 2000 грн., які їй було залишено з попередньої робочої зміни.
Після чого ОСОБА_10 покинула місце вчинення злочину, а викраденим розпорядилася на власний розсуд, чим потерпілому ОСОБА_7 спричинено матеріальних збитків на суму 2000 грн.
Таким чином, ОСОБА_10 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), за кваліфікуючою ознакою - вчинено в умовах воєнного стану.
Окрім цього, ОСОБА_10 , перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні магазину «Вербена» здійснила крадіжки грошових коштів, які їй було залишено з попередньої робочої зміни та після цього залишала місце вчинення злочину, а викраденим розпоряджалась на власний розсуд - 04.06.2023 на суму 2000 грн, 08.06.2023 на суму 1500 грн., 10.06.2023 на суму 1500 грн., 12.06.2023 на суму 1500 грн, 14.06.2023 на суму 2000 грн., 16.06.2023 на суму 2000 грн., 18.06.2023 на суму 2500 грн, 20.06.2023 на суму 2000 грн., 22.06.2023 на суму 1500 грн., 24.06.2023 на суму 1500 грн., 26.06.2023 на суму 1500 грн., 28.06.2023 на суму 2000 грн., 02.07.2023 на суму 1500 грн., 04.07.2023 на суму 1500 грн., 06.07.2023 на суму 1500 грн., 08.07.2023 на суму 2500 грн., 10.07.2023 на суму 1500 грн., 12.07.2023 на суму 2000 грн., 16.07.2023 на суму 2000 грн., 22.07.2023 на суму 2000 грн., 24.07.2023 на суму 1500 грн., 28.07.2023 на суму 2000 грн., 30.07.2023 на суму 1500 грн., 01.08.2023 на суму 2000 грн., 03.08.2023 на суму 2000 грн., 05.08.2023 на суму 1500 грн., 09.08.2023 на суму 2000 грн., 13.08.2023 на суму 1500 грн., 17.08.2023 на суму 1500 грн., 19.08.2023 на суму 2000 грн., 23.08.2023 на суму 2000 грн., 29.08.2023 на суму 1500 грн., 31.08.2023 на суму 2000 грн.
Таким чином, ОСОБА_10 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючими ознаками вчинена повторно та в умовах воєнного стану.
За результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК, з огляду на приписи п.1-2 ч.2 ст.284 КПК підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказану ухвалу представник потерпілого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити кримінальне провадження на новий розгляд в суд першої інстанції.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням вимог КПК України, внаслідок неповноти судового розгляду та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що задовольняючи клопотання захисника обвинуваченої про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_10 у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння, судом не враховано, що сторона потерпілого заперечувала проти задоволення даного клопотання, оскільки в діях ОСОБА_10 наявний склад продовжуваного складу кримінального правопорушення, її дії охоплені єдиним умислом та органом досудового розслідування невірно визначено суб'єктивну сторону кримінального правопорушення.
Вказує, що невизнання ОСОБА_10 вини у вчиненні кримінальних правопорушень з одночасним погодженням на закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави є непослідовною позицією, тому необхідним є здійснення судового розгляду в загальному порядку з дослідженням всіх доказів.
Посилаючись на невірну кваліфікацію дій обвинуваченої, стверджує, що судом не враховано, що обвинуваченій інкриміновано 33 епізоди вчинення крадіжок з 04 червня по 31 серпня 2023 року, щодо одного предмета, на одному робочому місці, без розриву у часі, практично в кожну робочу зміну, тому в її діях наявних склад продовжуваного кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження.
Потерпілий та його представник підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Обвинувачена була належним чином повідомлена про розгляд справи та їй відомо про дату та час судового засідання, що підтвердив також її захисник, однак в судове засідання не з'явилася.
Захисник заперечив проти задоволення апеляційної скарги та не заперечив проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_10 , оскільки її права при цьому не будуть порушені.
Таким чином, враховуючи, що апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу представника потерпілого на ухвалу суду першої інстанції, якою закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 , у зв'язку з декриміналізацією діяння, позицію ОСОБА_10 її захисник виклав під час розгляду справи та вона відома суду, колегія суддів вважає, що права та інтереси ОСОБА_10 не будуть порушені, тому є можливим проведення розгляду справи у її відсутності.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Всупереч доводам захисту судом першої інстанції обґрунтовано задоволено клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлено кримінальну протиправність діяння.
За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_10 інкриміновано вчинення
34 крадіжок грошових коштів в період з 02.06.2023 по 31.08.2023 року, за кваліфікуючими ознаками повторно та в умовах воєнного стану.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», за яким кримінальна відповідальність настає за крадіжку, якщо вартість викраденого становить вище 2 неоподаткованих мінімумів.
Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555 кмо 24), Закон № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Водночас у своєму висновку об'єднана палата констатувала, що зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пунктів 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Апеляційний суд звертає увагу, що в ухвалі суд першої інстанції помилково зазначив розмір 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 3028 грн, оскільки відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2023 році становила 2684 грн.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Згідно положень ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Тому, після набрання чинності Законом України №3886-IX від 18.07.2024 викрадення майна на суми нижче ніж 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян слід кваліфікувати за ст.51 КУпАП, а не за ч.4 ст.185 КК України.
Згідно обвинувачення, ОСОБА_12 здійснювала крадіжки грошових коштів, суми яких по кожному з епізодів з 02.06.2023 по 31.08.2023 року не перевищували двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 грн.
Тому, до цих епізодів злочинної діяльності має застосовуватися положення ч. 1 ст. 5 КК України, тобто закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, коли втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи те, що обвинувачена не заперечувала щодо закриття кримінального провадження відносно неї, суд першої інстанції, враховуючи вимоги закону дійшов вірного висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при задоволенні клопотання захисту про закриття кримінального провадження не враховано, що сторона потерпілого заперечувала проти задоволення даного клопотання, оскільки в діях ОСОБА_10 наявний склад продовжуваного складу кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 479-2 КПК України встановлено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 КПК України.
Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Як встановлено з ухвали суду та журналу судового засідання, обвинувачена ОСОБА_10 не заперечувала щодо закриття кримінального провадження відносно неї у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно застосовано положення ч.3 ст.479-2 КПК України та закрито провадження у справі на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Здійснення повного судового розгляду кримінального провадження, як про це твердить представник потерпілого, в даному випадку, за згоди обвинуваченої на закриття кримінального провадження щодо неї, не передбачено вимогами вищевказаної норми закону.
Також, колегія суддів зауважує, що закриття кримінального провадження з підстави, визначеної у п.4 ч.1 ст.284 КПК, у зв'язку з декриміналізацією діяння, зокрема у кримінальних провадженнях, кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК до набрання чинності законом № 3886-IX, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку в разі незгоди з клопотанням про закриття кримінального провадження, а виносить постанову про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, учинене особою.
Більше того, такі підстави для закриття кримінальної провадження не пов'язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані із змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
У зв'язку зі зміною розміру шкоди за яким кримінальна відповідальність настає за ч.4 ст.185 КК України відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_10 на час скоєння інкримінованого їй діяння складу злочину, передбаченого цією статтею.
Зокрема, крадіжка в розмірі до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян були предметом кримінального розгляду.
Твердження апеляційної скарги про необхідність направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, оскільки дії ОСОБА_10 невірно кваліфіковані як повторне кримінальне правопорушення та мають бути кваліфіковані як продовжуване кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції розглядався обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна за кваліфікуючими ознаками - вчинене повторно та в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 377 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
Під час розгляду кримінального провадження прокурор не змінював пред'явлене ОСОБА_10 обвинувачення та не висував додаткового обвинувачення.
Також і потерпіла сторона, будучи ознайомленою з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України, під час досудового розслідування не заявляла про незгоду з пред'явленим ОСОБА_10 обвинуваченням за ч.4 ст.185 КК України з кваліфікуючою ознакою повторно.
Не було подано відповідного клопотання про незгоду з кваліфікацією дій і під час розгляду кримінального провадження і в суді першої інстанції.
Незгоду з правовою кваліфікацією дій обвинуваченої ОСОБА_10 потерпілою стороною було висловлено тільки під час розгляду судом першої інстанції клопотання захисника обвинуваченої про закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією діяння.
Враховуючи дані обставини та норми кримінального процесуального закону, неможливим є вихід за межі пред'явленого прокурором обвинувачення.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що невизнання ОСОБА_10 своєї вини та одночасна згода на закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави є непослідовною позицією, тому необхідним є здійснення судового розгляду в загальному порядку з дослідженням всіх доказів, є необґрунтованими.
За змістом статей284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання обвинуваченою вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їй судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Дане узгоджується з позицією ККС ВС , викладеній у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 552/5595/18, провадження № 51-5289км19).
За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. З огляду на зазначене відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника потерпілого.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2025 року , якою кримінальне провадження №12024262020000031 від 03.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України закрито на підставі п.4-1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлено кримінальну протиправність діяння - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
09.07.2025
(дата засвідчення копії)