09 липня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні №12025262100000027 від 30.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Синьків Тернопільської області, мешканки АДРЕСА_1 , заміжньої, офіційно не працевлаштованої, з базовою загальною середньою освітою, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2025 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75,76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців та покладено відповідні обов'язки.
ЄУНСС: 717/751/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Провадження №11-кп/822/192/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_6 витрати на проведення експертиз в сумі 15018 грн. 84 коп. на користь держави.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку, обвинувачена ОСОБА_6 30 січня 2025 року приблизно о 13 годині 30 хвилин перебувала в будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння. В цей час в кімнату будинку зайшов чоловік обвинуваченої - потерпілий ОСОБА_10 . Обвинувачена ОСОБА_6 на ґрунті ревнощів розпочала словесну суперечку зі своїм чоловіком ОСОБА_10 і під час даного конфлікту схопила зі столу ніж, яким умисно нанесла три удари в область правої верхньої частини спини та шиї ОСОБА_10 . Коли потерпілий впав на підлогу, обвинувачена ОСОБА_6 перелякалася та розпочала надавати потерпілому першу допомогу, зокрема зупиняла кров та викликала швидку медичну допомогу. Після приїзду лікарів, потерпілий був госпіталізований до лікарні, а обвинувачена ОСОБА_6 була затримана поліцією.
Відповідно до висновку експерта № 12 м/д від 31.01.2025 року, внаслідок даних ударів ножем потерпілому ОСОБА_10 спричинено наступні тілесні ушкодження: непроникаюча колото-різана рана задньо-правої поверхні шиї; непроникаюча колото-різана рана в правій надлопаточній ділянці, які виникли від окремої дворазової дії колючого або колюче-ріжучого предмету по типу «ножа» з гостро заточеним краєм, з нанесенням ударів в ділянку шиї - ззаду-наперед, а в ділянку правої надлопаточної ділянки ззаду-наперед, зверху-вниз та дещо вбік, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я; проникаюча колото-різана рана 2-го міжребір'я по правій лопаточній лінії, яка виникла від окремої одноразової дії колючого або колюче-ріжучого предмету по типу «ножа» з гостро заточеним краєм, з нанесенням удару зверху-вниз та дещо ззаду-наперед, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок прокурор Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та застосувати до ОСОБА_6 додатковий обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України у вигляді направлення обвинуваченої для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Вважає безпідставним незастосування такого обмежувального заходу судом першої інстанції.
Стверджує, що вирок суду першої інстанції є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити.
Обвинувачена та її захисник заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок без змін.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату і час апеляційного розгляду, що, відповідно до ч.5 ст.405 КПК України, не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, останнє слово обвинуваченої, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказаним вимогам закону вирок районного суду відповідає.
Кримінальне провадження розглянуте судом першої інстанції у порядку ч.3 ст.349 КПК України, фактичні обставини справи та кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України, вид та міра покарання у поданій апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, тому ці обставини колегією суддів не перевіряються, а надається оцінка лише доводам щодо необхідності покладення на обвинувачену обов'язків згідно ст.91-1 КК України.
На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора щодо застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 обмежувальних заходів, передбачених п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов'язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.
Обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Таким чином, обмежувальні заходи до кривдника за вчинення домашнього насильства застосовуються судом, виходячи з інтересів потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Застосування таких заходів є дискреційним повноваженням суду, а не обов'язком, оскільки вказана норма не є імперативною.
Тобто, суд застосовує обмежувальні заходи тільки тоді, коли вважає, що для цього є достатні підстави, при цьому, суд має виходити першочергово з інтересів потерпілого та фактичних обставин кримінального провадження.
З матеріалів справи вбачається, що жодного випадку вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства у минулому не зафіксовано, натомість є відомості щодо неодноразового вчинення таких дій її чоловіком - потерпілим ОСОБА_10 , згідно витягу реєстрації електронних рапортів Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області (т.2 а.п.56-70).
В судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_10 пояснював, що примирився з ОСОБА_6 , пробачив її та не має до неї жодних претензій, наполягав на тому, щоб суворо не карати обвинувачену.
Аналізуючи позицію потерпілого, колегія суддів установила, що він не бажає застосування до ОСОБА_6 обмежувального заходу у виді проходження програми для кривдників, не висловив він жодних доводів і у ході судового розгляду як у районному суді, не надсилав відповідне клопотання і в апеляційну інстанцію.
Прокурор, ставлячи в апеляційній скарзі питання про застосування щодо ОСОБА_6 обмежувального заходу, передбаченого п.5 ч.1 ст.91-1 КК України - направлення для проходження програми для кривдників, не надав жодного доказу, що таке застосування відповідатиме інтересам потерпілого, немає таких відомостей і в матеріалах кримінального провадження.
Крім цього, згідно ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених КПК України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Суд з власної ініціативи не вбачав необхідності у підготовці досудової доповіді. Також, як убачається з журналу судового засідання, під час підготовчого судового засідання жодна зі сторін, у тому числі, прокурор, не заявляла клопотання про складання досудової доповіді щодо обвинуваченої для оцінки ризиків вчинення нею у майбутньому кримінальних правопорушень, пов'язаних, зокрема, з домашнім насильством, що додатково свідчить про відсутність підстав для застосування обмежувальних заходів. В матеріалах справи відсутні і письмові клопотання з цього приводу.
У ході апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 підтвердила факт примирення з потерпілим, повідомила, що вони і надалі проживають однією сім'єю, і у них добрі стосунки. Доповнила, що щиро шкодує про вчинене, завдала тілесне ушкодження потерпілому лише через те, що він, будучи у стані сильного алкогольного сп'яніння, побив її, і вона захищалась.
Обґрунтовуючи недоцільність застосування обмежувальних заходів щодо обвинуваченої, суд у вироку належно врахував обставини, які пом'якшують покарання, її публічне вибачення в судовому засіданні, позитивні характеристики за місцем проживання, те, що обвинувачена раніше не притягувалася до будь - якої відповідальності, зокрема, за домашнє насильство, а потерпілий не має жодних претензій та повністю її пробачив, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину та під час судового провадження, її стан під час судового розгляду справи, з яких вбачається що обвинувачена відчуває сором та висловлює щирий жаль про вчинене.
Апеляційні доводи прокурора зводяться лише до того, що закон передбачає можливість застосування таких заходів, однак колегія суддів вважає, що, застосування до ОСОБА_6 обмежувальних заходів, передбачених п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, не відповідатиме інтересам потерпілого і у даному випадку є недоцільним.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при ухваленні оскаржуваного вироку, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
09.07.2025
(дата засвідчення копії)