01 липня 2025 року
м. Харків
справа № 638/16059/24
провадження № 22-ц/818/2340/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії -Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року у складі судді Агапова Р.О.
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у стосунках з 2007 по 2013. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна донька - ОСОБА_4 . Через різні погляди на життя, у 2013 році сторони розійшлися, після чого дитина за усною домовленістю проживала деякий час з позивачем, та деякий час з відповідачем. За проханням дитини з 2014 року дитина фактично постійно проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі, яка на належить йому на праві власності, але зареєстрована з позивачем у належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Усі обов'язки щодо виховання й утримання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти виконує позивач. З літа 2014 ОСОБА_2 свідомо та умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що проявляється у її ігноруванні існування дитини. Відповідач не спілкується, не бачиться з дитиною, не виявляє жодного інтересу до життя дитини. Мати фінансово не утримує дитину і таким чином не бере участь у забезпеченні мінімальних потреб дитини, зокрема у харчуванні і придбанні одягу. Дитина знаходиться на повному фінансовому утриманні позивача, який створив сприятливі побутові умови проживання, в квартирі, яке на правах приватної власності належить позивачу. Так, відповідно до Акту обстеження умов проживання від 05.07.24 , складеному комісією Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у дитини є власна кімната, яка облаштована для занять і відпочинку та всі необхідні особисті речі (одяг, взуття), дитина забезпечена різноманітними продуктами харчування. Стосунки в сім'ї - дружні та взаємоввічливі. Відповідач жодним чином не цікавиться здоров'ям і фізичним розвитком дитини, не забезпечує медичного догляду і лікування. Позивач комплексно і повноцінно піклується про стан здоров'я дитини. Позивач забезпечив дитині відвідування різних гуртків, які сприяють оздоровленню та фізичному розвитку дитини. Так, дитина відвідувала секцію художньої гімнастики і неодноразово перемагала на турнірах з гімнастики. Протягом 2014-2018 років дитина регулярно займалась плаванням у басейні «Кондиціонер» з тренером, де також перемагала на змаганнях з плавання. Позивач з дитиною декілька разів їздили відпочивати за кордон у Єгипет та Туреччину. Неодноразово дитина зі шкільними групами їздила відпочивати на Чорному морі в Одеській області, також була у спортивному таборі з художньої гімнастики. Відповідач не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не цікавиться успіхами у навчанні, не піклується про духовний розвиток дитини і підготовку до самостійного життя, не створює умов для отримання дитиною освіти. Саме позивач забезпечив дитині відвідування у 2014 - 2020 років гуртків малювання, м'якої іграшки, навчання у 15 музичній школі по класу фортепіано, та по класу скрипки. У школі дитина навчається на «відмінно», закінчила 3, 4 класи на «відмінно» і 9-й клас закінчила з червоним свідоцтвом. Дівчинка неодноразово брала участь у олімпіадах з математики і фізики та є лауреатом кількох музичних конкурсів по класу фортепіано. Відповідно до довідки із Харківського ліцею № 161 «Імпульс», де дитина навчається з першого класу, з початку навчання шкільним життям ОСОБА_5 цікавиться лише батько - ОСОБА_1 : відвідує всі батьківські збори, спілкується із вчителями та класним керівником, контролює виконання домашніх завдань. Батько приділяє багато уваги вихованню доньки: постійно відвідує школу приймає активну участь у позакласному житті доньки. Взаємовідносини у сім'ї, де проживає ОСОБА_5 , доброзичливі. Мати ОСОБА_2 - з сім'єю не проживає, на батьківських зборах присутня не була, з вчителями не спілкувалась та не цікавилась навчальними: успіхами доньки. Згідно з характеристикою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча музична школа №15 ім. В.А. Моцарта» організаційними питаннями щодо навчання ОСОБА_6 займається її батько ОСОБА_1 , який приділяє багато уваги вихованню доньки: постійно відвідував музичну школу під час офлайн-навчання, приводив дитину на заняття. ОСОБА_1 підтримує тісний зв'язок з викладачами, контролює навчання доньки, виконання домашніх завдань тощо. Стосунки ОСОБА_5 та її батька доброзичливі. За час навчання мати ОСОБА_6 музичну школу, а також виступи дитини не відвідувала, з викладачами не спілкувалася, навчальними успіхами доньки не цікавилася. Відповідач не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Відповідач не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей. На даний час дитина не спілкується з відповідачем і не знає де остання перебуває. Весь цей час, з 2014 відповідач не приймає жодної участі у житті дитини, крім SMS повідомлень на день народження, і то не завжди.
Позивач вважає, що наведені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме та умисне ухилення відповідача від виховання дитини. Свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти підтверджує відсутність серйозного та відповідального ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов'язків.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2024 року у задоволені позову відмовлено, попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Рішення обгрунтовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки а піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення є незаконним та не обґрунтованим. Просила рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач надав суду докази, а саме письмові докази і показання свідків, які доводили факт свідомого та умисного ухилення відповідача від виховання дитини протягом багатьох років, свідомого нехтування відповідачем своїми обов'язками щодо забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, відсутності будь-якого спілкування відповідача з дитиною, необхідного для нормального самоусвідомлення дитини, відсутності заінтересованості відповідача в подальшій долі дитини, відсутності будь-якого піклування відповідачем про духовний розвиток дитини і підготовку до самостійного життя, самоусунення відповідача від створення умов для отримання дитиною освіти, медичного догляду і лікування, відсутності участі відповідача у забезпеченні мінімальних потреб дитини, зокрема у харчуванні і придбанні одягу. Проте суд неповно дослідив надані докази і надав їм неправильну оцінку, ухвалюючи рішення про винесення попередження відповідачу про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. Дане рішення суду відповідачем було проігноровано. З огляду на це, суд надав неправильну оцінку особистості відповідача та його поведінки щодо виконання батьківських обов'язків. Позивач заявив клопотання про з'ясування судом думки дитини щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав матері. Незважаючи на те, що дитина, ОСОБА_4 , неодноразово приходила на засідання суду по справі і була на них присутня, суд її не допитав. Крім цього, суд не надав належної оцінки висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду відповідає вимогам в повній мірі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.13).
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з реєстра територіальної громади м. Харкова (а.с. 15).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21)
Згідно акту обстеження умов проживання, складеного комісією Служби у справах дітей Салтівського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 05.07.2024 з метою обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, в квартирі чисто, прибрано, зроблено косметичний ремонт. В наявності необхідні меблі та техніка. Дитина має окрему кімнату, в наявності спальне місце, письмовий стіл, годинник, речі відповідно сезону. Продукти харчування в достатній кількості. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - донька. Також зазначено, що стосунки в сім'ї дружні, взаємоввічливі (а.с. 16).
Батько дитини, ОСОБА_1 , на обліках у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває (а.с. 45).
Листом від 20.06.2024 №02-25/128 встановлено, що ОСОБА_4 навчається в Харківському ліцеї №161 «Імпульс». з 1 класу шкільним життям ОСОБА_5 цікавиться лише батько- ОСОБА_1 (а.с. 17).
В матеріалах справи наявна характеристика ОСОБА_4 видана «Дитячої музичної школи №15 ім В.А. Моцарта», в якій зазначено, що організаційними питаннями щодо навчання ОСОБА_4 займається батько - ОСОБА_1 . За час навчання мати ОСОБА_6 , музичну школу не відвідувала, навчальними успіхами доньки не цікавилась (а.с. 18).
Крім того, в матеріалах справи наявні відзнаки ОСОБА_7 (а.с. 27-44).
Відповідно до інформації комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 7» Харківської міської ради ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом поліклініки з 18.06.2019. Медичний заклад дівчинка відвідує в супроводі батька. Мати, ОСОБА_2 до педіатра не зверталась (а.с. 23).
В матеріалах справи наявні покази свідків - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 які є сусідами ОСОБА_1 .
ОСОБА_9 повідомила, що з початку 2014 року ОСОБА_12 з ОСОБА_5 удвох постійно мешкають у кв. АДРЕСА_4 та сам її виховує. Добровольський показав себе як турботливий та люблячий батько. Матір ОСОБА_13 ніколи не бачила. (а.с. 24)
Ус. Ю.В. вказав, що знає позивача з 2014 року, він є відповідальним батьком, за час проживання жодного разу не бачив його дружину (а.с. 25).
ОСОБА_10 вказав, що знайомий з позивачем з 2014 року. За час знайомства та спілкування не побачив відповідача, бачив позивача з дитиною і більше нікого, дитина була без матері. Вказав, що мав з позивачем близькі відносини та спільні інтереси. Вказав, що дитина постійно проживає з батьком (а.с.26)
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - Комісія) та зроблено висновок доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 66-67).
Судова колегія вважає що суд правильно встановив обставини у справі та застосував до них норми матеріального права що їх регулюють.
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно п. 38 постанови Верховного суду України від 18 квітня 2025 року у справі № 644/7516/23 інтереси дитини вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю, за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зв'язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім'ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов'язання держави вживати заходів для збереження зв'язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).
Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Пунктом 45. Постанови зазначено, що при визначенні, чи був захід по втручанню у право відповідачки, «необхідним в демократичному суспільстві», Верховний Суд, беручи до уваги справу в цілому, розгляне підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).
Верховний Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися (п.46 Постанови)
ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд має розглянути, чи, у світлі справи в цілому, причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції. З цією метою Суд повинен з'ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків (абз. 2 п. 18 Постанови).
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Відповідно до висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
Враховуючи те, що висновок № 451 від 28.11.2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України) та в ньому не наведено достатніх мотивів для ухвалення такої крайньої міри, як позбавлення батьківський прав, суд обґрунтовано не взяв його до уваги.
Умовою ухилення від обов'язків по вихованню дитини, як передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстави позбавлення батьківських прав, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Судом встановлено неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно доньки, проте з урахуванням того, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, враховуючи можливість виправлення поведінки матері на краще, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову.
З огляду на обставини справи та зважаючи, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, судова колегія дійшла висновку, що допит малолітньої дитини не є необхідним, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідачка попереджена судом про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , контроль за виконанням рішення суду в цій частині належить покласти на органи опіки та піклування. Невиконання зазначеного попередження може бути підставою для повторного звернення позивача до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Виходячи з вищенаведеного судова колегія вважає, що суд правильно встановив обставини справи, рішення суду в частині відмови у задоволені позову про позбавлення батьківських прав є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року - залишити без змін.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина